Характеристика Середземноморської під області

переважно в Середземномор'ї, на території Африки Азії і Європи кордону,

відносячи Казахстан і Середню Азію Центральноазіатській під області. Середземноморський геосинклінальний пояс (Альпійський геосинклінальний пояс), одна з найбільших рухомих областей земної кори.

тиску над океаном, Азорський максимум, Південноатлантичний максимум Північнотихоокеанський максимум, Південнотихокеанський

максимум і Індійськоокеанський максимум. Ці зони високого тиску, витягують повітря влітку з екватора і з полюсів в зимовий час, граючи важливу роль у формуванні світових пустель і тропічних зон середземноморського клімату.

тварин. У лісостеповій зоні є багато представників фауни , які

поширені в основному у ній та мало чисельні у іншій зоні.

вищих плацентарних ссавців, яка зберігає низку вихідних для цієї груп

ознак. До недавнього часу у межах цього роду види не розрізняли, і найбільші зміни сталися у ІІ половині ХХ та на початку ХХІ століть, коли було виявлено відмінності між популяціями «звичайного» їжака (Erinaceus europaeus auct.) за низкою генетичних (каріотип, білки) та «тонких» морфологічних ознак (шви черепа, особливості морфології зубів та ін.).
За сучасними оглядами фауни у складі роду Erinaceus визнають 4 близьких вида.

(Cricetidae).
Походить з Європи, найбільший представник підродини хом'яків — довжина тіла 15 —

34 см, вага до 600 г.
Степові та лісостепові області Європи, Західного Сибіру, Казахстану, на схід до Єнісею. В Україні в середині ХХ ст. був поширений повсюдно за виключенням високогір’я. Зараз в континентальній Україні трапляється спорадично, на більший частині Крим у

різних груп плацентарних ссавців. Серед цих ознак варто визначити такі:

добре розвинений нюх і (відповідно) носових відділ видовжений (часто у хоботок), зуби конічні або горбкуваті, слухові барабани і нерідко виличні дуги недорозвинені, мозок з незначною кількістю борозенок (або вони відсутні), сліпа кишка, як правило, відсутня. Живляться переважно комахами (давня особливість більшості ссавців і особливість, з якою пов'язана наявність зубів колючого типу).

понад 70 см, вага — до 930 г, колір блакитно-сірий, груди

червонувато-сірі, має дві білі плями і зелено-металевий відлив на шиї. У польоті видно поперечна біла смужка — шеврон на кожному крилі.
Живе в хвойних лісах від Скандинавії до середньої частини Гімалайських гір. В Україні в останні десятиліття окремі пари селяться в межах населених пунктів.

за шпака. Оперення самця яскравожовте, крила і хвіст - чорні.

Самка забарвлена ​​більш тьмяно - зверху вона зеленувато-сіра, а низ її Жовтувато-білий, з рідкими поздовжніми бурими плямами. Її дебати нагадує звук флейти. Іволга мешкає в широколистяних та змішаних лісах, гаях, парках, скрізь дуже потайлива, тримається в густій ​​кроні дерев. Птах перелітний.

території колишнього Радянського Союзу — найбільша з наших жаб (до 200

мм). Зверху вона бурого кольору, знизу — брудно-білого або жовтуватого. У гори піднімається до 3000 м над рівнем моря. Звичайна жаба в середній смузі не так численна, немов ті, хто з нею пліч-о-пліч бурі жаби. Вона набагато менш помітна, ніж зелена жаба, що видає свою присутність дзвінкою шлюбної треллю самця.

Жаба сіра