Романтизм у європейській літературі

у іспанській літературі
Романтизм у польській літературі

(лірична збірка «Пісні зрілості», 1794; поеми «Весілля неба і пекла»,

1790; «Французька революція», 1791; «Європа», 1794, та ін.) написані в епоху французької революції.

Від демократичних настроїв (вірш «Взяття Бастилії», 1789) перейшов на консервативні

позиції (збірка «Ліричні балади», 1798, спільно з Вордсвортом, незакінчений фрагмент «Кубла Хан», 1798). «Поема про старого моряка», драми, лекції про Вільяма Шекспіра (видання 1894 р.), літературні спогади.

працював у жанрі історичного роману. У своїх творах зумів створити

надзвичайно реалістичні образи історичної дійсності.
Мав великий вплив на європейський романтизм. Започаткував поетичний роман, створив взірець сучасного історичного роману (Уеверлі, Айвенґо).

в Європі XIX століття.
За висловом Пушкіна: «Облек в унылый

романтизм и безнадежный эгоизм»
Його творчість пройнята пафосом боротьби і протесту проти сучасного світу, оспівуванням свободи та індивідуалізму.

настрій Гельдерліна — настрій грека-елліна, хто побожно схиляється перед величчю

божественної природи. Вірші Гельдерліна багаті ідеями та почуттями, іноді піднесеними, іноді ніжними та меланхолійними; мова надзвичайно музикальна і виблискує яскравими образами, особливо в численних описах природи.

публікацію збірників казок і їх працями в галузі мовознавства, що

стосуються звучання слів з плином часу (Закон Грімм). Вони є одними з найбільш відомих казкарів Європи. Найбільш відомі їх казки: «Мізинчик», «Білосніжка і сім гномів», «Бременські вуличні музиканти», «Спляча красуня»,« Червоний капелюшок», «Попелюшка», «Кішка І мишка в дружбі», «Заєць і їжак», «Вовк і семеро козенят», «Шість лебедів», «Шестеро увесь світ обійдуть», «Гензель і Гретель», «Три ледарі», «Розумна Ельза», «Дурень Ганс», «Семеро хоробрих», «Старий дід і внучок», «Невдячний син», «Розумна дочка селянська».

як композитора Йоганн Крейслер.

був водночас і поетом романтики, і її підкорювачем. Він зробив

мову повсякдення придатною для поетичних творів, підніс жанр фейлетонів та подорожніх розповідей до рівня мистецтва, та надав німецькій мові, до цього не притаманну, стилістичну легкість та елегантність.

«Романцеро»

eines kunstliebenden Klosterbruders» (Серцеві виливу ченця, що любить мистецтво) вперше

сповістив про тязі нового покоління бюргерської інтелігенції до рідної старовини, у середньовіччі, про потяг до католицизму з його пишним культом і до мистецтва, тісно пов'язаного з цим культом.

Лебрехт»
роман «Мандри Франца Штернбальда»
«Кіт у чоботях»
«Синя Борода»

романтизму у французькій літературі. Крім значного внеску у французьку літературу,

був одним з найактивніших політиків Франції, служив декільком монархам був міністром іноземних справ Франції у період реставрації Бурбонів. Літературний геній Шатобріана надихнув на творчість цілю плеяду нових літераторів не тільки Франції але й світу.

діяча Жака Неккера.

1803
«Нові повісті», М., 1815

оспівує кохання, очищену та натхненну скорботою і близькістю що насувається,

або вже наступившу смерть. Це - та особиста нотка, яку Ламартін вніс в романтичну поезію: він створив елегію.

вклав значний внесок в оновлення поезії і театру як лідер

течії романтизму. Він також дозволив багатьом поколінням розвинути думку, що ідеологічна позиція письменника в політичному житті завдяки численним зобов'язанням прирікає його на вигнання.

«Останній день засудженого» (Le Dernier Jour d'un condamné, 1829)
«Собор

Паризької Богоматері» (Notre-Dame de Paris, 1831).
«Клод Ге» (Claude Gueux, 1834)
«Знедолені» (Les Misérables, 1845 - 1862).
«Трудівники моря» (Les Travailleurs de la mer, 1866).
«Людина, що сміється» (L'Homme qui rit, 1869).
«Дев'яносто третій рік»(Quatrevingt-treize, 1874).

«Сен-Мар», поем «Елоа», «Моїсей», «Потоп», «Смерть вовка», психологічної драми «Чаттертон»,

книги віршів «Щоденник поета» та інших.

2) новели соціально-психологічні ("Арсена Гійо", 1844; "Венера Ільська", 1837).

в Іспанії.

трагедії, лірику, сатиру, критичні есе, політичні статті і переклади з

грецької, латинської і англійської. Славу йому принесли два твори: епістолярний роман Останні листи Якопо Ортіса (Ultime lettere di Iacopo Ortis), започаткований у 1796 і опублікований в остаточній редакції в 1802, і поема Могили (I Sepolcri, 1807). Багато в чому автобіографічний роман зазнав впливу Страждань юного Вертера І. В. Гете.

італійського романтизму, знаний за роботу I promessi sposi («Наречені»), роман,

який сьогодні називають найкращим прикладом роману в італійській літературі.

іншим мислителем песимістом - Артур Шопенгауер, нерідко порівнюється з Баратинський.

Автор збірки віршів «Пісні» (1824), книги «Моральні нариси» (1827) і величезного «Щоденника роздумів», опублікованого лише через багато років після смерті (1900).

білоруського походження

сонети»
Балади
«Воєвода» «Дозор»

Maria Stuart (1830)
Kordian (1834)
Balladyna (1839)

Мазепа (Mazepa)(1839)
Лілля Венеда (Lilla Weneda) (1840)
Срібний сон Саломеї (Sen srebrny Salomei) (1835)
Horsztyński (1835)
Fantazy (1841)

3. Епічні поеми
Anhelli (1838)
Ojciec zadżumionych (1839)
W Szwajcarii (1839)
Беньовський (Beniowski) (1841)
Król Duch (не докінчена; 1847)

поетів епохи Романтизму поряд з Адамом Міцкевичем та Юліушом Словацьким.

leones!», 1883, тощо), поем, драм. Серед кращих творів Норвіда -

поетичний цикл «Vade mecum» (1865-1866), філософська поема «A Dorio ad Phrygium» (1871), трагедії «За кулісами» (1865-1866), «Клеопатра» (Kleopatra i Cezar, 1870 -- 1872), «Перстень великосвітської дами» (Pierścień Wielkiej Damy, czyli Ex-machina Durejko, 1872).