Памяти ветеранов

ШАНУЄМО, ПИШАЄМОСЯ…
Одеський НВК “ГІМНАЗІЯ

№ 7”

06.05.2015

у Третьому Донському Козачому Гвардійському полку. Мав нагороди за

Вітчизняну війну, перемогу над Німеччиною та Японією, 2 ордени Червоної Зірки й інші нагороди.
Миколу Микитовича забрали на фронт у 1942 році, оскільки він працював трактористом, а їх забирали останніми.
До війни служив на Кубані в кавалерійському полку (1937-1939).
Перемогу зустрів у Німеччині в госпіталі, оскільки за декілька днів до перемоги був поранений.
Але війна для нього була не закінчена, пізніше його відправили на Далекий Схід на війну з Японією у полк Анхибитша, де Микола Микитович служив командувачем кулеметного розрахунку.

Желєзнов
Микола Микитович
(1914-2000)

фронт Омеляна Павловича призвали у 1943 році, коли йому було

45 років. Учасник бойових дій.
Відомо, що у 1943 році після переходу через Дніпро він помер, оскільки захворів на астму і запалення легенів.
Рідним вдалося зберегти один з його листів. Омелян Павлович писав про те, з ким служить з односельців, дякував старшій дочці за чоботи, переживав за усіх рідних і близьких, запитував, хто у нього народився сьомим: дівчинка чи хлопчик. На жаль, він так і не дізнався, що у нього народилася прекрасна дочка Катерина.

у Польщі. Після війни служив у пограничних військах на кордоні

з Туреччиною. Мав нагороди за звільнення Польщі, декілька за Відвагу.
Він служив в Арташаті. Одного разу диверсанти намагалися перетнути кордон. Василь Максимович бився з одним із диверсантів, інший кинув у нього ніж, але собака Найда (німецька вівчарка) стрибнула і закрила собою Василя, тим самим врятувавши йому життя. Ніж потрапив їй у серце. Василь Макимович працював з Найдою більше 6 років.

ПАМЯТАЄМО, ШАНУЄМО, ПИШАЄМОСЯ…

Розізнанний
Василь Максимович
(1927-2003 р.)

Одеський НВК “ГІМНАЗІЯ № 7”

ШАНУЄМО, ПИШАЄМОСЯ…