Советизация западных областей Украины

території норм економічного, суспільно-політичного, культурного життя, що було характерним для

тоталітарного Радянського Союзу.

України було здійснено суттєву реконструкцію старих заводів і фабрик. Відбудовано

та споруджено понад 2,5 тис. великих і середніх промислових підприємств. Обсяг валової продукції промисловості протягом 1946–1950 рр. збільшився у 3,2 раза. 2.Значно вищі, ніж у східних регіонах УРСР, темпи промислового розвитку. Якщо 1940 р. підприємства західних областей становили 4,7 % від загальної кількості підприємств України, то 1949 р. — вже 12,6 % (у важкій промисловості — відповідно 8,1 і 16,8 %). 3.Були побудовані Ужгородський диктово-меблевий і Мукачівський меблевий комбінати, Свалявський лісохімічний завод, картона фабрика у Л ьвові та ін. 4.Поява нових галузей промисловості: машинобудівної та приладобудівної— на Львівщині; взуттєвої та трикотажної — у Прикарпатті; рибопереробної — в Ізмаїльській області та ін. 5.Відкриття значних родовищ корисних копалин: 1946–1949 рр. у Дрогобицькій області розвідані газові родовища, що мали не лише республіканське, а й союзне значення. 6.1948 р. завершено будівництво найпотужнішого в ті часи в СРСР та Європі магістрального газопроводу Дашава–Київ, а 1951 р. західноукраїнський газ почала отримувати Москва

темпах легкої та харчової галузей промисловості;

• домінування кількісних показників над

якісними;

• відсутність закінченого технологічного циклу;

• залежність від союзного центру та ін.

добровільності, численними порушеннями законності. Радикальні аграрні перетворення, розпочаті в 1944

p., набули апогею в 1948—1949 pp. Характерно, що процес примусової колективізації викликав невдоволення частини сільського населення і наражався на збройний опір УПА. Утім, шляхом обмеження міцних селянських господарств, репресивних заходів щодо середняків, які відмовлялися від вступу в колгоспи, «розкуркулювання», виселення у віддалені райони СРСР заможних селян та їхніх сімей (у період 1945—1950 pp. до Сибіру було депортовано близько 500 тис. осіб) до середини 1951 р. колгоспи західного регіону України об'єднували понад 95% селянських господарств.

методами, не враховували місцевих особливостей, порушували звичний спосіб життя українців.

Ліквідовувалися раніше створені структури: заборонялися політичні партії, зазнавали арештів і депортації політичні лідери, припинялася діяльність «Просвіт». Усі реформи супроводжувалися репресіями: було арештовано і вислано близько 10 % населення (службовці держапарату, місцеві комуністи, служителі церкви, підприємці, заможні селяни, значна частина інтелігенції).Входження Західної України до складу УРСР було важливою подією; нарешті західні й східні українці об&'єдналися в одну державу. Поряд із позитивними змінами в економічному, соціальному й культурному житті були й негативні; репресії, терор, адміністративно-командний стиль керівництва.

робітничих загонів, селянської міліції; утворення селянських комітетів, · У сільському господарстві;

конфіскація поміщицьких і монастирських земель та розподіл цих земель, а також засівного матеріалу, худоби, сільгоспзнарядь між селянами; створення колгоспів. · У промисловості й фінансах: націоналізація великих промислових підприємств і всіх банків; створення робітничих комітетів; установлення контролю над виробництвом і розподілом продукції; запровадження 8-годинного робочого дня; укрупнення і реконструкція підприємств. · У соціальній сфері: зміцнення системи охорони здоров&'я; створення нових шкіл і навчальних закладів; створення системи соціального забезпечення.

— 29 березня) під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини. Полягала

у примусовій депортації (виселенні) з використанням збройних сил вказаних країн українців з Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР.

«Вісла» та яке мало (за умовами Угоди) бути винятково добровільним, проводилося найчастіше примусово та із застосуванням військової сили. Польські адміністративні органи для збільшення масштабів переселення вдавалися до:
позбавлення прав українців на землю,
ліквідації рідного шкільництва,
ліквідації культурно-освітніх установ,
ліквідації греко-католицької церкви тощо.