Художні напрями і стилі. Реалізм та імпресіонізм

І НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРІ ТА МИСТЕЦТВІ, ЯКІ СТАВИЛИ МЕТОЮ ПРАВДИВЕ

ВІДТВОРЕННЯ ДІЙСНОСТІ В ЇЇ ТИПОВИХ РИСАХ. Панування реалізму слідувало за добою романтизму і передувало символізму. Термін «реалізм» вперше вжив французький літературний критик ЖЮЛЬ ШАНФЛЬОРІ в 50-х роках XIX століття для позначення мистецтва, що протистоїть романтизму і академізму.
На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, ОСНОВНОЮ ДЛЯ РЕАЛІЗМУ СТАЄ ПРОБЛЕМА ВЗАЄМИН ЛЮДИНИ І СЕРЕДОВИЩА, ВПЛИВУ СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНИХ ОБСТАВИН НА ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОГО СВІТУ (ХАРАКТЕРУ) ОСОБИСТОСТІ. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.

позасвідомих процесів);
правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у

типових обставинах при правдивості деталей;
принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
вільна побудова творів;
превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

ОСНОВНІ ЖАНРИ РЕАЛІСТИЧНОГО ЖИВОПИСУ:

пейзаж
Натюрморт
портрет

ХУДОЖНІ НАПРЯМИ І СТИЛІ

ХУДОЖНИКА ГЮСТАВА КУРБЕ (1819–1877), ЯКИЙ ВІДКРИВ В 1855 РОЦІ В

ПАРИЖІ СВОЮ ПЕРСОНАЛЬНУ ВИСТАВКУ «ПАВІЛЬЙОН РЕАЛІЗМУ», хоча ще до нього в реалістичній манері працювали художники барбізонської школи (Теодор Руссо, Жан-Франсуа Мілле, Жюль Бретон). Курбе вважають і першим теоретиком реалізму, адже він у передмові до каталогу виставки обґрунтував програмові засади напряму. Розробку теоретичної бази продовжив Жюль Шанфльорі на сторінках журналу з промовистою назвою «Реалізм» (1856–1857).
В Італії реалістичний живопис був відомий під назвою веризму, в Росії — під іменем передвижництва.
У 1870-і роки розвиток реалізму призвів до появи натуралізму та певною мірою втратив свої позиції з появою імпресіонізму, неоромантизму та символізму.

ХУДОЖНІ НАПРЯМИ І СТИЛІ

ТАКОЖ В ЛІТЕРАТУРІ ТА МУЗИЦІ, КОТРА ВИНИКЛА В 1860-Х РОКАХ

ТА ОСТАТОЧНО СФОРМУВАЛАСЯ НА ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТТЯ У ФРАНЦІЇ.
Засновники імпресіонізму — як і символізму та експресіонізму — діяли на противагу реалізму (особливо неокласицизму, а також і натуралізму). ІМПРЕСІОНІСТИ НАМАГАЮТЬСЯ У СВОЇХ ТВОРАХ ВІДТВОРИТИ ШЛЯХЕТНІ, ВИТОНЧЕНІ ОСОБИСТІ ВРАЖЕННЯ ТА СПОСТЕРЕЖЕННЯ МІНЛИВИХ МИТТЄВИХ ВІДЧУТТІВ ТА ПЕРЕЖИВАНЬ, ПРИРОДУ, СХОПИТИ МІНЛИВІ ЕФЕКТИ СВІТЛА — проте на відміну від неокласицизму не зобов'язувалися об'єктивно відображати реальність, а натомість поділитися власними почуттями зі спостерігачем твору, вплинути на нього. Термін уперше використовувався в негативному значенні критиком Луі Леруа при критичній оцінці твору Клода Моне «Враження, схід сонця» та інших художників, що організували виставку свої робіт в 1874 році в ател,є фотографа Надара

ХУДОЖНІ НАПРЯМИ І СТИЛІ

ФІЛОСОФСЬКИХ ПРОБЛЕМ І НАВІТЬ НЕ НАМАГАВСЯ ПРОНИКАТИ ПІД КОЛЬОРОВУ ПОВЕРХНЮ

БУДЕННОСТІ. НАТОМІСТЬ ІМПРЕСІОНІЗМ ЗОСЕРЕДЖУЄТЬСЯ НА ПОВЕРХНЕВОСТІ, ПЛИННОСТІ МИТІ, НАСТРОЮ, ОСВІТЛЕННІ ЧИ КУТУ ЗОРУ.

ВИЗНАЧНІ ХУДОЖНИКІ – ІМПРЕСІОНІСТИ:
Едуар Мане,Каміль Піссарро, Клод Моне, П'єр-Оґюст Ренуар, Альфред Сіслей, Дега Едгар, Поль Сезанн, Берта Морізо, Марі Бракмон, Арман Гійомен

ВИЗНАЧНІ МУЗИКАНТИ – ІМПРЕСІОНІСТИ:
Одним із натхненників музичного імпресіонізму вважається французький композитор Ерік Саті,
а також Клод Дебюссі та Моріс Равель.

ХУДОЖНІ НАПРЯМИ І СТИЛІ

МУЗЕЙ Д,ОРСЕ
(МУЗЕЙ ІСМПРЕСІОНІЗМУ)