Горские породы. Полезные ископаемые (на украинском)

назва «гірські», але вони є скрізь, під шарами ґрунту й

на рівнинах.

Кам’яна сіль, вапняк, крейда, мармур – це все гірські породи.

умов у земній корі або на її поверхні. М. С. Шатський визначав гірську породу, як парагенезис* мінералів. Як правило,

гірськими породами вважаються тільки тверді тіла, хоча в широкому розумінні до гірських порід входять також рідкі речовини (вода, нафта тощо) та природні гази. Природні скупчення мінеральних агрегатів вивчає петрографія (від грецьких слів грец. πετρα - камінь; γραφω - пишу) — геологічна наука, яка вивчає мінеральний склад гірських порід, їх будову, походження, умови залягання, розповсюдження та утворення корисних копалин

*Парагенезис (парагенез) (від грец. παρα — поряд, та грец. γενεσις — походження) — спільне походження, що виникає в результаті одночасного, чи послідовного утворення. Термін застосовується для мінералів (парагенезис мінеральний), гірських порід (парагенезис порід), фацій (парагенезис фацій). В геохімії і мінералогії парагенезис — це спільне знаходження мінералів/хімічних елементів, генетично пов'язаних.

Гірські породи

скелети тварин іноді викопували із землі або знаходили відбитки невідомих

рослин на гірських породах, як морські черепашки опинилися високо в горах? Гірські породи утворилися в різних умовах. Тому вони відрізняються між собою будовою, твердістю, кольором і багатьма іншими властивостями.

людина, яка шукає і вивчає гірські породи.

з яких можна щось зробити, взагалі це те, що потрібно

людині.

Наприклад: для будівництва будинку потрібні пісок, камінь, вапно, глина. Для того, щоб виготовити машину, потрібні чавун, сталь, мідь, алюміній. Для приготування їжі людина використовує сіль, а для опалення будинку – газ, кам’яне вугілля, торф.

їх у сфері матеріального виробництва.

За В .С .Білецьким та В. О. Смирновим,

корисними копалинами називають природні мінеральні речовини, які за сучасного рівня розвитку техніки можна з достатньою ефективністю використовувати у господарстві безпосередньо або після попередньої обробки.
Корисні копалини перебувають у земній корі у вигляді скупчень різного характеру (жил, штоків, пластів, розсипів тощо).
Скупчення корисних копалин утворюють родовища, а у випадку великих площ поширення — райони, провінції і басейни. Розрізняють тверді, рідкі і газоподібні корисні копалини.
Видобутком корисних копалин займається гірнича справа.

глибин землі і використовують для своїх потреб.
Корисні копалини (2) –

це природні утворення, які людина добуває з надр або з поверхні Землі і використовує в різних цілях. Для видобутку рідких корисних копалин будують свердловини. Тверді корисні копалини добувають в шахтах і кар’єрах . Відкритий спосіб (кар’єрний) – найбільш безпечний.

породи.