П ’ єр Абеляр

філософів і літераторів XII в. Своє життя, наповнене постійним прагненням

пізнання істини і натомість трагічної особистої долі, він описав у автобіографічному творі "Історія моїх лих".

Ще будучи юнаком, прагнучи знань, він від спадщини і нарешті

зайнявся вивченням філософії. Він відвідував лекції різних французьких католицьких теологів, навчався у різних християнських школах. Абеляр прославився як неприборканий сперечальник, чудово володіє мистецтвом діалектики, що постійно використовував у дискусіях із своїми вчителями.

Ставши знаменитим у всій Європі, він покохав свою ученицю Елоїзу,

яка вийшла за нього й в них народилася дитина, завершилася сумним фіналом. Батьки Елоїзи не злюбили обраниця своєї дочки і зробили найдикіші і бузувірські методи, щоб розірвати її шлюб - з Абеляром — у результаті Елоїза прийняла чернечий постриг, а незабаром ченцем став і сам Абеляр.

помер. На його могилі, вимовляючи епітафію, друзі і однодумці назвали

Абеляра "французьким Сократом", "найбільшим Платоном Заходу", "сучасним Арістотелем". А двадцять років потому у ту ж могилу, відповідно до її останньої волі, було похована і Елоїза, об'єднавшись з ним навіки.