Підпрограми

дій або виникає необхідність поділити програму на окремі модулі. Для

цього існують підпрограми.
Підпрограма – це іменована, логічно закінчена група операторів, яку можна викликати для виконання будь-яку кількість разів із різних місць програми.
Підпрограми мають структуру, аналогічну до структури головної програми на Паскалі.
Кожна підпрограма – це міні-програма в програмі. В ній діють всі закони, що притаманні будь-якій програмі.

функції (function) та процедури (procedure).
Функція –

це підпрограма для проведення математичного обчислення виразу чи функції. Результат її виконання – певне числове значення, яке повертається у програму.
При використанні підпрограм змінні бувають: локальні – описані в підпрограмах, глобальні – описані в основній програмі.

командами основної програми.

Заголовок основної
програми
Описання
підпрограми
Тіло основної
програми

ім’я (формальні параметри);
Var

описання локальних змінних;
Begin
Команди процедури (виконувана частина);
End;
Формальних параметрів може і не бути, якщо процедура не отримує даних із головної програми для їх обробки (процедура без параметрів)

Ім’я буде потрібне для виклику процедури у програмі!

Procedure ім’я (вхідні п.: типи; var вихідні п. :

типи);
Var
описання локальних змінних;
Begin
Команди процедури (виконувана частина);
End;

виконувати в програмі не один раз. Але не підряд!

Задача: Розрахувати кінетичну енергію тіла. При кожному введенні чи виведені даних програвати звуковий фрагмент.
Для створення звуку в Паскалі існує оператор Sound(частота) та оператор NoSound. Також знадобиться оператор тривалості Delay(час в мілісекундах).
Наприклад такий набір команд:
Sound(200); Delay(50); Sound(400); Delay(50); NoSound;
пропищить звук із двох фрагментів 200 Гц і 400 Гц.

Підпрограма-процедура

Sound(200); Delay(50); Sound(400); Delay(50); NoSound;

End;
Begin
Zvuk;
Readln(m);
Zvuk;
Readln(v);
e:=m*v*v/2;
Zvuk;
Writeln(‘Енергія= ’,e:3:2);
Readkey;
End.

Підпрограма-процедура

мову Паскаль. Наприклад sin(x), сos(x), abs(x), sqrt(x) та інші.

Та бувають випадки, коли при розрахунках потрібно багато разів розраховувати вираз для якого готової функції Паскаля немає.

Наприклад:


Тут було б добре порахувати відношення синуса до косинуса окремо, та такої готової функції немає. Створимо її самі!

Function ім’я (формальні величини):тип результату;
Var описання локальних

змінних;
Begin
Команди функції (виконувана частина);
ім’я : = змінна-результат обчислень;
End;

Обов’язкова команда перед кінцем функції

Function ім’я (вхідні п.: типи; var вихідні п. : типи):тип

результату;
Var описання локальних змінних;
Begin
Команди функції (виконувана частина);
ім’я : = змінна-результат обчислень;
End;

виразу.
Величини а та b

вводить користувач.

Begin
z:=sin(s)/cos(n);

SB:=z;
End;
Begin
Readln(a,b);
y:=SB(a,b)/sqr(SB(a,b))-sqrt(SB(a,b))+(sqr(SB(a,b))*SB(a,b));
Writeln(y:3:2);
Readkey;
End.

Підпрограма-функція

Обчислення за
допомогою функції

параметри)


Виклик функції
y:=вираз;
Всередині виразу стоїть виклик функції

y:= ім’я (фактичні параметри)

параметрів);
параметри поділяються на вхідні і вихідні;
під час виклику підпрограми фактичні

параметри необхідно задавати у тому ж порядку, в якому перелічені формальні; (необхідно дотримуватись суворої відповідності типів форм. і факт. параметрів)

то його необхідно описувати як параметр-змінну (var …)
якщо формальний

параметр є тільки аргументом (вхідним п.), то його описують як параметр-значення;
параметрами процедури можуть слугувати процедури і ф-ції (процедурний тип даних);
імена фактичних параметрів можуть співпадати з іменами формальних.

integer):integer;
begin
x:=x/2;
g:=x;
end;
begin
a:=12;
b:=f(g(a));
writeln('a=',a,'b=',b);
end.
Коментар до п. 4

= procedure;

= function(параметри):тип;

= function:тип;
Процедурний тип даних