ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БОНІТУВАННЯ ГРУНТІВ

Методичні положення бонітування грунтів
4. Складання і перевірка шкал бонітування грунтів.

у 1954-1968рр.
Виконувалось за методикою науково-дослідного інститут ґрунтознавства та агрохімії ім.

О.Соколовського та Респ. Проектного інституту по землевпорядкуванню на виконання Наказу Міністерства сільського господарства республіки. Роботи були виконані у шести областях України: Дніпропетровській, Запорізький, Київській, Луганській, Львівський, Херсонській як пробний земельний кадастр.

при співставимих рівнях агротехніки інтенсивності землеробства.
Така оцінка ґрунтується на об'єктивних

ознаках і властивостях, які мають головне значення для розвитку і росту с.-г. культур

єдиний процес.
- бонітування ґрунтів встановлює їх відносну придатність за основними

факторами природної родючості для вирощування с.-г. культур або їх екологічних груп, забезпечуючи виділення агровиробничих груп ґрунтів, що підлягають економічній оцінці.

Отримується оцінка не тільки природної родючості, а й економічної родючості

грунтів, тобто – оцінки землі.

порівняльна оцінка якості грунтів за їх основними природними властивостями, які

мають сталий характер та суттєво впливають на врожайність с.-г. культур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

сформульовані у Земельному кодексі України.
Забезпечують інформацією: органи державної влади, місцевого

самоврядування, підприємств і громадян з метою регулювання земельних відносин і раціонального їх викоритсання.

ресурсів, направленого на підвищення родючості грунтів і урожайності с.-г. культур.
Матеріали

бонітування використовуються в землеробстві, землевпорядкуванні, при оцінці землі.

розвиток ґрунтознавства внесли російські вчені: В. Докучаєв (1846-1903), М. Сибірцев

(1846-1900), П.Костичев (1845-1896).
Грунти, як зазначає В. Докучаєв, утворилися з материнської гірської породи під впливом клімату, рельєфу, рослинності, живих організмів.

зміни речовини й енергії залежно від генетичного типу, водно-теплового, фізико-хімічного,

біологічного і поживного режиму ґрунтів; рельєфу території та господарської діяльності людини.

ґрунтів – це рівноцінні за господарською добротністю ґрунти, які залягають

на одних і тих самих елементах рельєфу, подібних за умовами зволоження і, внаслідок цього, близькі за агрофізичними, агрохімічними та іншими природними властивостями, що впливають на урожайність с.-г. культур.

що повинно бути в основі достовірності знань про родючість ґрунтів.

Критерієм бонітування грунтів є їх природні діагностичні ознаки та ознаки, набуті у процесі тривалого окультурення,які корелюють з урожайністю с.-г. культур, а при бонітуванні кормових угідь – з продуктивністю сінокосів і пасовищ.

знаходиться понад 20 розрядів грунтів.
Грунтоутворюючі процеси пов'язані з кліматом, рослинністю,

характером рельєфу, діяльністю мікроорганізмів, мінеральним складом грунтоутворюючих порід, а також господарською діяльністю людини.

решток попадає в грунти недостатньо;
- кількість гумусу у

ґрунтах – 2-3%;
- черноземи переходять у темно-каштанові ґрунти;
- утворюються подові пониження;
- присутні засолені та осолонцьовані ґрунти;
- утворюються сода;
- необхідні заходи зі зволоження ґрунтів;
- необхідно забезпечити вимивання солей із зони аерації.

якості ґрунтів за природними властивостями і признаками, які впливають на

їх родючість;
- важливим є робота по агровиробничому групуванню грунтів земельнооціночного району;
- однакові агрогрупи грунтів повинні одержати однакові показники бонітування.

дві шкали: перша – за властивостями ґрунтів, друга – за

урожайністю с.-г. культур.
Бали бонітування ґрунтів за кожною природною властивістю зіставляються з балами за урожайність культур для даних ґрунтів.
Наскільки правильно будуть оцінені ґрунти за природними властивостями, настільки правильно буде розроблений земельний кадастр.
Бонітування ґрунтів дає вихідний матеріал для економічної оцінки земель.