Законність. Правопорушення і юридична відповідальність

і юридична відповідальність

характеризує організацію і функціонування суспільства і держави на правових засадах.
Аспекти

законності:
принцип діяльності суб'єктів права.
метод державного управління суспільством.
режим реально діючого права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відображати принципи свободи і справедливості, закладені в праві.

актів на всій території їхньої дії та щодо однойменних суб'єктів;
верховенство

закону, тобто регулювання всіх найважливіших аспектів суспільного та державного життя законами та відповідність всіх підзаконних нормативно-правових актів Конституції та законам;
контроль за законністю, тобто наявність дійового механізму недопущення та усунення будь-яких порушень законності з боку будь-яких суб'єктів права;
неминучість відповідальності за порушення вимог закону, тобто кожен випадок порушення закону з боку будь-якого суб'єкта права повинен тягнути за собою відповідне реагування з боку держави, відповідних органів.

Принципи законності:

свідомо вольового характеру, яка є врегульованою нормами права і спричиняє

юридичні наслідки.

Поведінка людей надзвичайно різноманітна. Вона має різні форми вираження, інтенсивність,мотиви , цілі , наслідки. Властиво, будь-яка поведінка виступає об'єктом моральної й правової оцінки.

З позиції права поведінка людини може бути оцінена по-різному. Окремі відносини людей перебувають поза сферою правового регулювання, а тому взагалі не можуть бути оцінені правом (відносини кохання, дружби та ін.).

Вони піддаються лише моральній оцінці. Інші відносини не регулюються правом, юридично байдужі й не вимагають правового опосередковування (наприклад, захоплення мистецтвом, музикою, спортивними іграми).

Правова поведінка

або бездіяльність), яка відповідає розпорядженням юридичних норм і охороняється державою.

В

основі правомірної поведінки лежить розуміння справедливості і корисності розпоряджень правових норм, відповідальності перед суспільством і державою за вчинки, що є показником соціальної зрілості і юридичної грамотності особи.

Ознаки правомірної поведінки:
Є суспільне корисною соціальною поведінкою, забезпечує організованість і гармонійність громадського життя, стійкий правопорядок, є найважливішим чинником вирішення завдань і функцій держави і суспільства, задоволення інтересів суб'єктів права;
Втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принципам права;
Має свідомо вольовий характер, який виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності, здійснюється у формах реалізації норм права — додержання, виконання, використання (громадянами), правозастосування (посадовими особами), спричиняє юридичні наслідки — юридичні акти, юридичні вчинки;
Гарантується, охороняється державою.

Правомірна поведінка

ставлення особи до суспільних норм, правових приписами держави, або про

свідоме і цілеспрямоване їх порушенні, що висловлює антисоціальні схильності суб'єкта, його психологічно негативну оцінку правил життя людей, їх прав і свобод.

Наслідками протиправної поведінки є руйнування соціальних цінностей суспільства, а саме: рівноправного ставлення людей один до одного, поваги прав і свобод людини, її гідності, недоторканності особи, власності. Чим більше правопорушень, тим сильніше розриваються і порушуються соціальні зв'язки, в суспільстві розвивається нестабільність відносин, яка може призвести до повної анархії, свавілля і влади грубої сили.

Протиправна поведінка

що виражається в недозволених конкретних діях, які завдають шкоди іншій

особі або загрожують чужому праву. Наприклад, зловживанням правом є свідомі дії громадянина, якому належить будинок на праві приватної власності, спрямовані на погіршення житлових умов, з метою виселення наймача. Або інший приклад: член сім'ї наймача жилого приміщення без будь-яких причин не дає згоди на обмін. Зловживаючи своїм правом, він обмежує права інших членів сім'ї.

Зловживання правом

(дія або бездіяльність) делікто-спроможного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства,

держави або особи.
Правопорушення класифікуються за:
ступенем суспільної небезпеки — на злочини і провини;
належністю норм права, які порушуються, до відповідних галузей права: кримінальні, цивільні, адміністративні, правопорушення у сфері трудового законодавства і інші);
колом осіб — особові і колективні;
характером правових приписів — нормативно-правові і дисциплінарні;
в залежності від характеру цивільно-правового порушення — договірні і позадоговірні правопорушення;
правопорушення у сфері суспільного життя (в сфері соціально-економічних відносин, в суспільно-політичній сфері, в сфері побуту і дозвілля).

Поняття правопорушення:

і забезпечуваний державою юридичний обов'язок правопорушника пізнати примусового позбавлення певних

цінностей, що йому належать. Іншими словами, це застосування до винної особи примусових заходів за вчинене правопорушення.

Поняття юридичної відповідальності

з загальним попередженням правопорушень і виховним упливом на особистість (

загальна превенція). Карна полягає у несприятливих наслідках застосування санкцій правових норм для конкретного суб'єкта ( спеціальна превенція).

Виділяють, також, охоронну, правовідновну, профілактичну, виховну, штрафну, регулятивну функції.

Цілі юридичної відповідальності: