Планети-карлики

системи. Вони тільки найбільш помітні за величиною його представники. Крім

них, біля Сонця паморочиться на різних відстанях безліч набагато більш дрібних планеток.

XIX століть (1 січня 1801 р.). Протягом XIX в. їх

було виявлено понад 400. Усі малі планети рухаються навколо Сонця, між орбітами Марса і Юпітера. До недавнього часу вважалося тому встановленим, що астероїди скупчені кільцем в широкому проміжку між орбітами двох названих планет

Ці карлики планетного світу називаються астероїдами, або просто «малими планетами». Найбільш значна з них, Церера, має в поперечнику 770 км; вона значно менше Місяця за обсягом, приблизно в стільки ж разів, у скільки сама Місяць менше Землі.

найближча до Землі карликова планета, вона віддалена від Землі на відстань у

263 млн км. Відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом Джузеппе Піацці у астрономічній обсерваторії в місті Палермо (вона перебувала в 23° Тільця), але пізніше була втрачена. 1 січня 1802 року Цереру вдалося знову виявити на місці, розрахованомуК. Ф. Гаусом. Це була перша відкрита мала планета.

 становить 9,5 × 1020 кг, що становить майже третину всієї маси

пояса астероїдів, але в той же час поступається масі Землі більш, ніж у 6000 разів. Значна маса Церери призвела до того, що під дією власної гравітації  це небесне тіло, як і багато інших планетоїдів, набуло форми, близької до сферичної. Проте на цьому її еволюція не скінчилася і, на відміну від більшості астероїдів, на Церері почалася диференціація внутрішньої структури — важчі породи опускалися до центру, легші піднімалися до поверхні.

якого
перетинає орбіту Юпітера і
проходить недалеко від орбіти
Сатурна.

Астероїд Гідальго
чудовий і в іншому
відношенні : з усіх відомих
планет він володіє
надзвичайно
витягнутою орбітою
(ексцентриситет її
дорівнює 0,66 ) , до того
ж всього сильніше нахиленою
до площини земної орбіти:
під кутом в 43 °.

відкритий був астероїд з ексцентриситетом 0,78. Новий член нашої сонячної

системи отримав назву Адоніс. Особливість нововідкритій планетки те, що в найбільш віддаленій точці свого шляху вона відходить від Сонця майже на відстань Юпітера, в найближчій же проходить недалеко від орбіти Меркурія.

виняткову орбіту. Її ексцентриситет дорівнює 0,83, найбільша видалення від Сонця

вдвічі більше радіусу земної орбіти, а найменше - близько однієї п'ятої відстані від Землі до Сонця. Жодна з відомих планет не підходить до Сонця так близько, як Ікар.

1949. Середня відстань від Сонця 1,08астрономічної одиниці , ексцентриситет 0,83,

нахил орбіти 23°, діаметр не більше двох кілометрів. Унаслідок особливостей своєї орбіти може наближатися до Землі на відстань 0,04 астрономічних одиниці. Названа ім'ям старогрецького героя Ікара 

класу
Кузніцов Євген