Живі організми як особливе середовище існування

усіх інших. На організми, які живуть на поверхні інших, чинники

довкілля впливають безпосередньо, а на тих, що мешкають усередині організму іншого виду, — лише опосередковано, через організм хазяїна.

з видів, які співіснують,симбіонтом. Симбіоз може ґрунтуватись на харчових (коли

організм одного із симбіонтів, продукти його життєдіяльності або залишки їжі слугують для живлення іншого) або просторих (оселення одного організму всередині або на поверхні іншого чи спільне використання певних місцеперебувань: гнізд, нір, черепашок тощо) взаємозв'язках.

Симбіоз може бути обов’язковим або необов’язковим.

неможливе без іншого (наприклад, гриби, що входить до складу лишайників,

стьожкові черви - паразити хребетних тварин і людини тощо). У другому випадку організми можуть існувати як разом, так і окремо один від одного. Залежно від характеру взаємозв’язків між партнерами розрізняють такі основні типи симбіозу: паразитизм, коменсалізм і мутуалізм.

тривалий час використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення та середовище

життя, частково чи повністю покладаючи на нього регуляцію своїх взаємозв'язків з довкіллям. Паразитизм розвинений серед різних груп організмів: тварин, бактерій, грибів і навіть рослини . Усі віруси — внутрішньоклітинні паразити.

кліщі тощо), інші - всередині його (стьожкові та круглі черви,

сисуни, личинки шлункових оводів та ін.).

у паразитів особливих пристосувань. У них часто спрощені або повністю

відсутні певні органи (наприклад, органи чуттів) та системи органів (як-от, травна система у стьожкових червів). Натомість бувають добре розвинені засоби прикріплення до органів хазяїна та статева система.

гине ще до проникнення в організм хазяїна. Тому більшості паразитичних

видів притаманна значна плодючість. Наприклад, самка людської аскариди продукує до 240 000 яєць за добу, а бичачий ціп’як протягом свого життя (до 18 років) - понад 10 000 000 000. Багатьом видам притаманні складні життєві цикли, які можуть супроводжуватись зміною поколінь, хазяїв і середовищ життя.

них, мало шкідливі для місцевих видів, спричиняють важкі захворювання особин

видів, невластивих даному біоценозу, тобто захищають біоценоз від вторгнень невластивих йому видів.

до помітних негативних наслідків; але коли в місця поширення антилоп

потрапляє людина чи велика рогата худоба, у них паразит спричинює смертельну сонну хворобу. Інші паразити, шкідливі для місцевих видів, запобігають надмірному зростанню густоти популяцій цих організмів (збудник чуми в поселеннях бабаків та інших гризунів).

один з них (коменсал) використовує залишки їжі, продукти життєдіяльності чи

житло іншого (хазяїна), не завдаючи йому помітної шкоди. Проте і користі віл коменсалів організмам хазяїв ніякої.

Коменсалізм може проявлятись у формах квартирантства або нахлібництва. Квартирантство — використання коменсалом для оселення організму хазяїна або частини його середовища життя. Нахлібництво — споживання залишків їжі або продуктів життєдіяльності хазяїна.

отримують взаємну користь . Часто види, які перебувають у мутуалістичних

взаємозв’язках, не можуть існувати окремо. Наприклад, деякі одноклітинні джгутикові найпростіші постійно мешкають у кишечнику комах (тарганів, термітів тощо).

легко засвоюються організмом комахи. Отже, вони «готують» хазяїну поживні речовини,

а самі знаходять у його кишечнику їжу та захист від несприятливих умов довкілля. Якщо комах штучно позбавити симбіотичних джгутикових, вони загинуть від голоду навіть за достатньої кількості їжі, оскільки самі розщеплювати целюлозу не здатні.

яких лише водорість може існувати окремо; рака-самітника та актинії, які

обидва здатні до самостійного життя; бульбочкових бактерій на корінні бобових рослин.