Слайд 1Українська народна казка
Коза-Дереза
Слайд 2
Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та
й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на
другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому.
Слайд 3Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях
у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько
моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 4- Ні, дідусю, я й не пила, я й не
їла: тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, тільки
бігла через гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла. От дід розсердився на сина, що він погано худоби доглядає, та й прогнав його.
Слайд 5
На другий день посилає другого сина-меншого. Пас, пас хлопець козу
аж до вечора та й став гонити додому. Тільки став
до воріт доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 6- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла:
тільки бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через
гребельку та вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід і того сина прогнав.
Слайд 7
На третій день посилає вже жінку. От вона погнала козу,
пасла весь день; ввечері стала доганяти до двору, а дід
уже стоїть на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба. Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 8
- Ні, дідусю, я й не пила, я й не
їла: бігла через місточок, ухопила кленовий листочок, бігла через гребельку,
вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От дід прогнав і бабу.
Слайд 9
На четвертий день погнав він уже сам козу, пас увесь
день, а ввечері погнав додому і тільки надігнав на дорогу,
а сам навпростець пішов; став на воротах у червоних чоботях та й питається:
- Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?
Слайд 10- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла:
бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку,
вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.
- Ні, дідусю, я не пила, я й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку,- тільки пила, тільки й їла!
От тоді дід розсердився, пішов до коваля, висталив ніж, став козу різати, а вона вирвалась та й утекла в ліс.
Слайд 11
У лісі бачить коза зайчикову хатку,- вона туди вбігла та
й заховалась на печі. От прибігає зайчик, коли чує -
хтось є в хатці.
Зайчик і питається:
- А хто, хто в моїй хатці?
Слайд 12А коза сидить на печі та й каже:
-Я, коза-дереза, За
три копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами,
Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть.
Слайд 13
От зайчик злякавсь, вибіг з хатки, сів під дубком. Сидить
та й плаче. Коли йде ведмідь та й питається:
- Чого
ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, ведмедику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А ведмідь:
- От я його вижену!
Слайд 14
Побіг до хатки:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? А
коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три копи куплена, Півбока
луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
Ведмідь і злякався.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
Слайд 15
От ізнов пішов зайчик, сів під дубком та й плаче.
Коли йде вовк і питається:
- А чого це ти, зайчику-побігайчику,
плачеш?
- Як же мені, вовчику-братику, не плакати, коли в моїй хатці звір страшний сидить! А вовк:
- От я його вижену!
- Де тобі його вигнати! Тут і ведмідь гнав, та не вигнав.
- Отже, вижену.
Слайд 16
Побіг вовк до хатки та й питається:
- А хто, хто
в зайчиковій хатці? А коза з печі:
-Я, коза-дереза, За три
копи куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
Слайд 17
Вовк і злякався.
Ні,-- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
Слайд 18Зайчик ізнов пішов, сів під дубком та й плаче. Коли
біжить лисичка, побачила зайчика та й питається:
- А чого ти,
зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені, лисичко-сестричко, не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
Слайд 19
А лисичка:
- От я його вижену!
- Де тобі, лисичко, його
вигнати! Тут і ведмідь гнав - не вигнав, і вовк
гнав, та не вигнав, а то ти!
- Отже, вижену.
Слайд 20Побігла лисичка до хати та:
- А хто, хто в зайчиковій
хатці? А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три копи
куплена, Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком замету,- Тут тобі й смерть!
От лисичка теж злякалась.
- Ні,- каже,- зайчику-побігайчику, не вижену - боюсь.
Слайд 21Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли
це лізе рак-неборак та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
-
Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .
Пішов зайчик, сів під дубком та й знову плаче. Коли це лізе рак-неборак та й питається:
- Чого ти, зайчику-побігайчику, плачеш?
- Як же мені не плакати, коли в моїй хатці страшний звір сидить!
- От я його вижену! - каже рак.
- Де тобі його вигнати! Тут ведмідь гнав, та не вигнав, і вовк гнав, та не вигнав, і лисиця гнала, та не вигнала, а то ти!
- Отже, вижену!
От поліз рак у хатку та й питається:
- А хто, хто в зайчиковій хатці? .
Слайд 22
А коза з печі:
- Я, коза-дереза, За три копи куплена,
Півбока луплена! Тупу-тупу ногами, Сколю тебе рогами, Ніжками затопчу, Хвостиком
замету, - Тут тобі й смерть!
А рак усе лізе та лізе, виліз на піч та:
-А я, рак-неборак, Як ущипну,- буде знак!
Слайд 23Та як ущипне козу клешнями!..
Коза як замекає, та з печі,
та з хати - побігла, тільки видно! От тоді зайчик
радий, прийшов у хатку та так уже ракові дякує. Та й став жити в своїй хатці.