Життя Олександра Довженка

епохи, він мислив
масштабами століть і

тисячоліть.
О. Гончар

Чернігівщині. Тут, на його околиці, що зветься В’юнище, в бідняцькій

сім’ї селян-хліборобів Довженків, 11 вересня 1894 року народився ще один хлопчик – Олександр.
Дитинство Сашка пройшло в рідному селі, біля берегів «зачарованої річки» - красуні Десни.

«Батьки були неписьменні… Дітей мали багато – чотирнадцять, а залишилось

двоє: я й сестра… Решта померли»
Родина Довженків була трудолюбива. Дід, Семен Петрович, чимало літ чумакував, перевозив книги. З яким благоговінням і захопленням згадував на схилі літ свого батька! «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батька, не бачив… ».
Мати Сашка, Одарка Єрмолаївна, виколихала палку любов у нього до рідної землі, до трудящої людини.


Був одружений на Юлії Сонцевій.

сосницькій початковій школі, а потім у вищій початковій школі.
По

закінчені п’ятирічного навчання в інституті у серпні 1914 року двадцятилітній учитель одержав призначення на посаду викладача вищої початкової школи у Житомирі. Добре викладав фізику, географію, історію

Живе в Житомирі, де очолює міську партійну школу. Згодом працює

секретарем відділу міської освіти, комісаром театру Шевченка.
Влітку 1923 року Довженко працює в Харкові в редакції харківської газети «Вісті ВУЦВК» як художник-ілюстратор.
Художник Довженко зближається з української організацією ВУФКУ (Всеукраїнське фото-кіноуправління), на замовлення якого робить плакати, портрети, шаржі з підписом «Сашко»

Суспільно-політична діяльність

мистецтв – кіно і літератури.
У червні 1926 року він стає

кінорежисером. Маючи природний дар сатирика, робить перші спроби у жанрі легких комедійок. Так з’явилась кінокомедія «Вася-реформатор», «Ягідка кохання». На екранах країнах з’являються його німі фільми. Найкращі серед них «Арсенал» і «Земля». Перший свій звуковий фільм «Іван» (1932р.) Довженко присвятив робітничому класу України.

Кінорежисер

на боротьбу. Героям, захисникам рідної землі, присвятив багато творів. Один

з таких творів - кіноповість «Україна в огні»
Полковника Довженка часто можна було бачити на фронті в оточенні бійців. Його записні книжки і щоденники воєнних літ «тріщать од жаху, страждань і гніву» у боротьби з фашистами.

Роки війни

Це була остання робота Довженка як кінорежисера.
У 1950 році

почалась пора приниження таланту режисера. І письменник звертається до незабутнього дитинства, до «незайманої красуні» Десни. Він пише найпрекрасніший свій твір – кіноповість «Зачарована Десна» (1955р.)

і драматург. Чимало задумів не встиг здійснити. Йому не довелось

побачити кінематографічне життя своїх дітищ – «Поеми про море», «Зачарованої Десни». Олександр Довженко помер у розквіті творчих сил – 25 листопада 1956 року.

і л ь м и
«Вася-реформатор» (1926)
«Ягідка-кохання» (1926)
«Звенигора» (1928)
«Арсенал» (1929)
«Земля» (1930)
«Іван»

(1930)
«Аероград» (1935)
«Щорс» (1939)
«Визволення» (1940)
«Тарас Бульба» (1941)
«Мічурін» (1946)
«Антарктида» (1952)

в о р и
«Щоденник» (1941)

«Україна в огні» (1943)

«Повість полум’яних літ»

(1944-1945)

«Зачарована Десна» (1954-1955)

«Поема про море» (1955-1956)