Використання найпростіших формул

в електронній таблиці.

Формула може містити такі елементи: числа, тексти, посилання

на клітинки, знаки дій (оператори), дужки та функції.

використовуються такі оператори: +, *, -, /, ^;
для позначення дій

знаходження відсотків використовується оператор %: =134*25 %;
у записі формул на можна опускати оператор множення;
порядок виконання операцій збігається з порядком прийнятим в математиці;
для зміни порядку виконання дій використовують круглі дужки;
в записі формули між операторами та посиланнями не повинно бути пробілів.

в одну клітинку, на інші клітинки.
Копіювання формули виконується методом перетягування

маркера автозаповнення вибраної клітинки, що містить формулу, у потрібному напрямку.
Цей метод називається автозаповненням діапазону.

значеннями якої потрібно виконати певні дії.

Типи адресації клітинок: абсолютні, відносні

та мішані

автоматично оновлюються залежно від нового розташування формули.
Відносні посилання перетворюються на

абсолютні за допомогою знака $.
А1$А$1

координата стовпця абсолютна, а рядків – відносна.
Якщо символ долара стоїть

перед числом (наприклад , А$1), то навпаки, координата стовпця відносна, а рядків абсолютна.

даними із тієї самої клітинки або діапазону клітинок на декількох

аркушах однієї книги.
У цьому випадку ім’я аркуша відокремлюється від адреси клітинки знаком оклику.
Аркуш1!А4

F12
7. $ С5
8. $D1$$

на нуль;
#Н/Д – відповідь неможлива через неповноту даних;
#ИМЯ? – незрозуміла

формула, помилка в адресі клітинки або в назві функції;
#ПУСТО! – незрозуміла адреса клітинки;
#ЧИСЛО! – проблема з числом у формулі;
#ССЫЛКА! – стерта клітинка, на яку посилається формула;
#ЗНАЧ! – незрозуміле значення в клітинці;
# # # # - число не вміщується в клітинку за довжиною.