Грошова система та реформи у царській Росії

Виконав : Сіренко Олександр
Учень 11-Б класу

паперово-грошовий, переважно інфляційний обіг. Лише після реформи Канкріна у 1839—1843

рр. валюту вдалося стабілізувати. Але про це я розповім на наступному слайді…

рубля і встановленні срібного монометалізму. Грошовою одиницею став срібний рубль

із вмістом в одному золотнику 2,1 частини чистого срібла. Асигнації стали допоміжними знаками з курсом 3 руб. 50 коп. за 1 рубль срібла. У 1841 р. було випущено нові грошові знаки — кредитні білети номінальною вартістю 50 руб. — розмінні на срібло.

Наступні кроки влади
У

другій половині XIX ст. розвиток промислового капіталізму в Ро­сії змусив царський уряд розпочати реорганізацію грошової системи, щоб згодом від інфляційного грошового обігу перейти до системи золотого монометалізму. Одним з основних заходів царського уря­ду в підготовці грошової реформи було нагромадження золотих за­пасів (посилилося у 1881 — 1897 рр.). З цією метою вживалися най­різноманітніші заходи для збільшення експорту сільськогосподар­ських продуктів за кордон (починаючи з відповідної системи побудови залізничних тарифів і закінчуючи посиленням податкового тиску на селян).

міністра фінансів С. Вітте на меті було залучити в Росію

якнайбіль­ше іноземних капіталів і отримати позички за кордоном. Тільки в 1887—1897 рр. було отримано державних позичок за кордоном на суму 1050 млн руб. У результаті реформи з 1895 р. дозволялися операції із золотом, був випущений півімперіал — 5-рубльова золота монета по 7 руб. 50 коп. кожна та імперіал — 10-рубльова монета, тобто було здій­снено девальвацію грошової одиниці на третину.

Росія

Благополучна країна!!!

банк мав право випускати кредитні білети під забезпечен­ня золотом у

розмірі, суворо обмеженому нагальними потребами грошового обігу: до 600 млн руб. покривалося золотом не менше ніж наполовину; кредитні білети понад 600 млн руб. повинні були забез­печуватися на 100 % золотом. Срібна монета була перетворена на до­поміжну. Випуск срібної монети встановлювався в розмірі 3 руб. на душу населення.
Указом від 29 серпня 1897 р. було встановлено систему емісії бан­ківських білетів Держбанком. Цим законом емісійна діяльність Держбанку лімітувалася його запасами золота.

Росії не було банкнотного обігу, а був обіг золотих сертифікатів.

Держбанк фактично майже ніколи по­вністю не ви Про нераціональність будови грошової системи свідчить також ви­сока питома вага в обігу золота порівняно з кредитними білетами, що збільшувало непродуктивні витрати обігу. Крім того, Держбанк зму­шений був утримувати непродуктивно понад мільярдний запас золота для забезпечення порівняно невеликої кількості кредитних білетів в обігу. користовував емісійне право.



Детальніше

Державний банк Росії

монети — понад 10 %. На 1 січня 1901 р.

в обігу перебувало сріб­ної монети на 232,7 млн руб. Випускаючи в обіг таку велику кількість срібла, царський уряд намагався обмежити обіг золота, зберегти зо­лотий запас Держбанку, а також одержати дохід до скарбниці. Спро­би уряду впровадити в обіг якомога більшу кількість срібла (повне використання норми емісії срібла давало змогу випустити в обіг його майже на 400 млн руб.) не мали успіху. Срібна монета для здійснен­ня платежів була вкрай незручною. А оскільки в роздрібному обо­роті і для невеликих і середніх розмірів сум платежів її використову­вали найчастіше, то грошовий обіг був громіздким і незручним.



Повернутися

стано­вила (відповідно у млн руб. і відсоток) [41, с. 143]:
•

кредитні білети — 1665 (65,2);


• золоті монети — 494 (19,3);

• срібні монети — 226 (8,8);

• мідні монети — 18 (0,7);

• казначейські білети — 150 (6).

з таких ланок:
• Державний банк;
• банківський сектор, що складався здебільшого

з комерційних і ощадних банків;
• спеціалізовані кредитні інститути (страхові компанії, кредитні това­риства та ін.).

заходи вексельного права між великими містами почали здійснюватися переказні операції

для полегшення обігу металевих монет через заміну їх векселями. Поши­рилися також вкладні та кредитні операції.
Почали створюватися перші приватні банкірські доми — Соловйова, Руговикова, Пономарьова. Це були своєрідні агентства, що обслуго­вували зовнішню торгівлю і зовнішні операції уряду. Кредитуванням ко­мерційного обороту вони не займалися.

успадкував функції ліквідованих банків і взяв на себе нові ко­мерційні

функції: його важливим завданням стало сприяння розвит­ку виробництва і торгівлі. Відповідно до статуту на Банк покладалися такі функції:
• облік векселів та інших строкових паперів;
• купівля та продаж золота і срібла;
• отримання платежів за векселями та іншими строковими папе­рами на користь довірителів;
• прийняття вкладів на зберігання і у вигляді поточних рахунків;
• видача позичок;
• купівля і продаж державних паперів за рахунок довірителів і за власний рахунок у межах власних капіталів.
Фото

під соло-векселі із забезпеченням.
б) позики під заставу цінних паперів мали

важливіше значення, хоча ця операція в останні роки існування імперії у всіх банках по­мітно скоротилася.
в) позики під товари і документи на них
г)видача банком позик і відкриття кредитів під товари і товарні доку­менти були дозволені законом у розмірі до 80 % вартості забезпечення за умови надання цих позик і кредитів на строк не більше як на два місяці.