Мистецтво північного Відродження XVI століття

культури Відродження;
Кінець XV – перші десятиріччя XVI ст. – епоха

Високого Відродження

рр.)
Мікеланджело Буонаротті ( 1475 – 1564 рр.)
Рафаель Санті ( 1483

– 1520 рр.)
Північне Відродження

утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на

земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.
Відродження – період в історії Європи, коли в людей відродився інтерес до античної культури.
Антична культура – культура Стародавньої Греції та Риму.
Ренесанс – епоха в розвитку культури ряду країн Європи, що настала після Середньовіччя і характеризується піднесенням суспільно – політичного і культурного розвитку.

на повагу й любов.
Людина має право насолоджуватися природою, коханням, славою.
Людина

зобов”язана бути справедливою, порядною, працьовитою, жертвувати особистою вигодою задля громадських інтересів.
Людина має прагнути знань, оскільки лише творча праця та освіченість відрізняють людину від тварини.
У людському суспільстві не має бути війн, розбоїв, тиранії, а повинні процвітати політичні свободи.
Люди мають жити за законами та віддаватися громадським справам.
Надмірний потяг до багатства є шкідливим, оскільки псує людину.
Людина повинна бути щедрою і великодушною.

винахідник, інженер та анатом эпохи Відродження. Леонардо народився в містечку

Вінчі на захід від Флоренції, 15 квітня 1452. Він був незаконнонарожденим сином флорентійського нотаріуса та селянської дівчини; ввиховувся в будинку батька та отримав грунтовну початкову освіту.

Buonarroti) - (1475–1564), італійський скульптор, художник, архітектор, поет і інженер.

Ще за життя Мікеланджело його твори вважалися найвищими досягненнями мистецтва Відродження.

квітень 1483, Урбіно — † 6 квітня 1520, Рим) —

італійський живописець, графік і архітектор епохи Відродження. Втілив у своїх творах гуманістичні ідеали високого Відродження.

на північ від Італії: Німеччині, Нідерландах, Франції та Англії.
Представники Північного

Відродження: Лукас Кранах Старший;
Ханс Хольбейн Молодший;
Пітенр Брейгель Старший;
Альбрехт Дюрер;

1528) - німецький живописець, рисувальник, гравер, математик, теоретик мистецтва.

— 9 вересня 1569) — (фламандський)
живописець

та графік, найвідоміший і найзначніший із носіїв родинного прізвища
пензлярів. Майстер пейзажу та жанрових сцен.
Батько художників Пітера Брейгеля Молодшого (Що з пекла) і Яна Брейгеля Старшого (Що з раю).

від Італії: у Німеччині, Нідерландах, Франції та Англії. У цих

країнах культура Відродження мала не таке поширенння як в Італії. Але ї тут були творці світових шедеврів. Північне Відродження на відміно від італійського  натхнення черпало не лише у античності, а і в готиці та працях середньовічних богословів.

ХV ст. досягає розквіту мистецтво Нідерландів, а кінець ХV – перша половина

ХVІ ст. – це „золота доба” німецького живопису.

Кращі майстри : - Лукас Кранах Старший, який написав відомий портрет Лютера - Ханс Хольбейн Молодший, який став придворним майстром англійських королів і досягнув досконалості у створенні портретів. 

невідомий, Музей Poldi Pezzoli, Мілан)

красиве існує поряд з потворним, родість з трагедією. Його картини

відбивають реалії того часу. Одні назви говорять самі за себе: „Триуф смерті”, Танець під виселицею”, „Сліпі”, „Каліки”. Своїми творами північні майстри намагалися показати зворотній бік життя – невпевненість у майбутньому, страх, рушнення звичного способу життя.

відображено драматичні події історії Німеччини того часу. Дюрер вирізнявся характерною для

майстрів Відродження різноманітністю вподобань: він цікавився анатомією, математикою, інженерною справою, живописом і виготовленням гравюр.

15 років захопився живописом. Написав багато портретів своїх сучасників —

тих, хто жив і діяв у ті буремні роки в Німеччині. Особливої майстерності Дюрер досяг у мистецтві гравюри, створивши понад 200 творів. 

Використовуючи відомі біблійні сюжети, він вкладав у них новий зміст. Відома серія гравюр “Апокаліпсис”, де під виглядом стародавнього Вавилона, що накликав на себе Божу кару, художник зобразив папський Рим. 

вважають гравюру “Святий Ієронім”. Майстер зумів із надзвичайною майстерністю зобразити

святого, заглибленого в читання книги, з обличчям, осяяним спокійною мудрістю людини похилого віку. Поруч з Ієронімом сидять собака і лев — вірні друзі святого, що символізують підкорення його розуму всіх живих творінь. В образі Ієроніма митець прославив людську мудрість, плекаючи надію на те, що вона допоможе змінити цей світ.

переймалося проблемами оточуючого світу, умовами повсякденного життя людини, страхом перед

змінами. Італійські майстри бачили в людині піднесене, героїчне, сподівались на визволення і розкріпачення людини у майбутньому.