Есхiл - батько трагедій

і творив у період становлення афінської рабовласницької демократії. Народився, за

свідченням античних вчених, бл. 525 р. до н. е. в Елевсіні поблизу Афін в аристократичній родині. Замолоду був свідком повалення тиранії Пісістратіда Гіппія і демократичних реформ Клісфена; у зрілому віці брав активну участь у війні греків проти агресивної перської деспотії: виявив неабияку мужність у битвах при Марафоні, був поранений при Саламіні, де греки завдали поразки величезному перському флоту, брав участь у битві при Платеях. Есхіл (бл. 525 – бл. 456 рр. до н.е.)

Батько трагедій

говорить про себе як трагічного поета, а згадує лише свою

воїнську звитягу:

Тут Есхіла Афінського, Евфоріонова сина,
Гели плодюча земля тіло його прийняла.
Згадує гай Марафонський відвагу його,
то ж і племя Довговолосих міфян – в битві пізнали її.

У той же час його світова слава повязана зі служінням музі трагедійного мистецтва – Мельпомені.

Батько трагедій

Але тільки через 14 років (484 р. до н. е.)

він здобув свою першу перемогу у драматичних змаганнях. Протягом наступних років Есхіл ще 13 разів перемагав своїх суперників. У 470 460 р. до н. е. був найпопулярнішим у Греції трагічним поетом. І хоча, за грецькою традицією, зазвичай ставилися драми живих авторів, проте після смерті Есхіла для нього зробили виняток, і його трагедії надалі продовжували показувати в афінському театрі.

Батько трагедій

із цієї багатої спадщини збереглися лише 7 трагедій, які були

написані протягом двох останніх десятиліть його творчості. Точні хронологічні дати відомі лише для двох трагедій «Перси» (472 p. до н. е.), «Семеро проти Фів» (467 р. до н. е.) та трилогії «Орестея» (458 р. до н. е.), до якої увійшли трагедії «Агамемнон», «Хоефори», «Евменіди». Есхіл. Грецька скульптура V ст. до н. е

Батько трагедій

Есхіл запозичив із «кіклічних» поем, що нерідко приписувалися Гомерові. Тому,

за свідченнями давніх авторів, Есхіл називав свої твори «крихтами від бучного бенкету Гомера».

Батько трагедій

відстоював мечем і пером і які залишав лише двічі його

поїздки були пов'язані з Сицилією. Уперше він поїхав туди у 470 році до н. є. на запрошення сицилійського тирана Гієрона для постановки своєї трагедії «Перси», яка перед цим з успіхом пройшла в Афінах. Наприкінці життя, після успішної постановки тетралогії «Орестеї» в 458 році до н. е., Есхіл переселився на острів Сицилію, де і помер у місті Гелі у 456 році до н. е. Там він і похований.

Батько трагедій

від оракула, що загине від удару з неба. Щоб уникнути

випадкового падіння на голову якого-небудь предмета в місті, він вирушав у поле і там обдумував і писав свої твори. Та втекти від долі йому не судилось. Якось орел, тримаючи в пазурах черепаху, шукав скелю, об яку можна було б розбити панцир своєї жертви. Оскільки Есхіл був лисий, то орел помилково сприйняв його голову за блискучий камінь і випустив зі своїх пазурів черепаху просто на поета.

Батько трагедій

громадянського та морально-філософського звучання, увів багато новацій, завдяки чому вона

набула державницького значення у житті Греції класичного періоду. Тому недарма Есхіл вважається «батьком трагедії».

Батько трагедій