В польську кухню з інноваціями

навчальний заклад
“Херсонське вище професійне училище ресторанного господарства”

руку і скажуть
cześć ("чесьць" )
Польща

Європі, унітарна
 парламентська республіка, що має в своєму складі 16 воєводств. Польща має державний

кордон з сімома країнами Європи: на північному сході вона межує з Росією (Калінінградська область) таЛитвою, на сході — з Білоруссю та 
Україною, на півдні — з Чехією та
 Словаччиною, на заході — з Німеччиною. На півночі Польща омивається водами Балтійського моря.
Столицею Польщі є місто  Варшава.

вона є дев'ятою державою Європи за площею та восьмою за

населенням.
Близько 61% населення проживає у містах, найбільшими серед яких є Варшава, Краків, Лодзь, Вроцлав, Познань.
Офіційною мовою є польська.

національних
вбраннях, дотримуючись високих
моральних цінностей .

Національні костюми

регіону Польщі своя техніка
і стиль розпису яєць.
Потрібно визнати,

що деякі з крашанок справжні витвори
народного мистецтва.

поляки, є свято,що влаштовується
у четверту неділю Великого Посту --
утоплення

Мажанни
(солом'яної ляльки,
що символізує зиму) .

Як жителі Північної Європи, поляки завжди віддавали перевагу рясній, ситній

й порівняно солодкій кухні. У той же час приналежність до слов'янських народів висвітлилася в пристрасті до кисло-солодких або заправленими сметаною страв.
Коли в 1333 році польським королем став нащадок династії  П’ястів, Казимир ІІІ Великий, пішли й значні зміни в польській кухні. Справа в тому, що король закохався в красуню єврейку й завдяки її впливу після 1340 року в Польщу стали переселятися гнані євреї з усією Європи. Згодом польське населення перейняло цілий ряд єврейських страв, які згодом модифікувало на свій лад. Фарширована риба, з якої ще в сирому вигляді мистецьки витягають всі кістки, сьогодні належить до святкових страв, так само як і фарширована гусяча шийка. Під впливом єврейської кухні більшість страв готується не на свинячому, а на гусячому жирі. Через 180 років після переселення євреїв у Галичину король  Сигізмунд І Старий в 1518 році одружився з Боною з міланского роду Сфорца, що внесла в кухню польської знаті елементи  італійської кухні.

Польська кухня

за посередництвом Італії, посилили південний вплив на польську кухню. Може

бути, звідси виникає й пристрасть до солодких кондитерських виробів. Завдяки сусідству із Пруссією в Польщі поширилося оброблення картоплі. Поляки придумали й власну національну страву - картопляну запіканку.
З наполеонівських часів зміцнилися зв'язки із Францією, і в країні ввійшов у моду елегантний стиль. У цілому ж польська кухня зберегла свій патріархально-селянський характер.
Супи з буряка, капусти, помідорів, гарбуза й щавлю нерідко становлять єдину страву обіду або вечері.
Ці супи неодмінно супроводжує селянський, головним чином житній хліб.
При наявності м'яса воно теж кладеться в суп.

й холодному вигляді входять у повсякденне харчування з ранку до

вечора. З гострими стравами п'ють горілку, якій поляки незмінно вірні, особливо в холодну пору року.
Поряд з пивом і молоком, якими в Польщі вгамовують спрагу, там ще з язичних часів зберігся мєдовіна - напій, як виявляється вже з назви, підсолоджений медом.
Його споживання не обмежується однією Польщею, тому що він користується гарним попитом за кордоном і експортується.

свинини або конини ).

польський суп з всіх супів. Навіть більше польський і народний

ніж самі флячки (flaczki).
Він подається зі щедрою порцією копченої ковбаси та вареним яйцем.

Журек (

(Żurek)

мешканцям Західної України.
Журек в будь-який звичайний день - це

суп, а от на Великдень його завжди називають білим борщем (Barszcz biały). Традиція така!
А відмінностей, насправді, дуже мало. Тільки ті, що в борщ не додають самі копченості, а варять його на відварі з копченостей, а додають, вже в майже готовий, білу ковбасу (не печену, не копчену, а просто сиру, яку й варять у борщі). Іноді, дуже рідко, додають в білий борщ свіжий тертий хрін.

Журек

и связана с одной легендой. В одном польском городке, название

которого затерялось в веках, была небольшая корчма и пекарня, владелец которой имел скверный нрав и, кроме этого, будучи очень жадным до денег, постоянно обсчитывал покупателей. Собравшись на городском совете, жители городка наняли одного человека, согласившегося проучить жадного пекаря. Зайдя в корчму с большим мешком денег, гость предложил ее хозяину пари. Смысл его заключался в следующем... Хозяин корчмы должен был приготовить самый невкусный и дешевый суп, а гость должен был этот суп съесть. И если ему не станет от него плохо, он заберет его рецепт и всю корчму. Если же от приготовленного супа поплохеет, гость пообещал отдать владельцу мешок с деньгами Жадный пекарь решил, во что бы то ни стало, выиграть пари. Для этого он слил из кадки остатки закваски для приготовления хлеба, залил это все дело водой, кинул туда подпорченные луковицы, остатки старого бекона и большое количество чеснока, чтобы суп получился резко пахнущим. Когда похлёбка была готова, он подал ее гостю. К удивлению пекаря, гость с большим аппетитом съел тарелку супа и даже попросил добавки. Делать было нечего и скупому пекарю пришлось отдать свою корчму и рецепт супа, который моментально стал очень и очень популярным, а слава о нем, из века в век, передается и по сей день Само же название "Журек" появилось, примерно, в XIV – XV веках и происходит от немецкого слова "sauer", т.е. "кислый". Изначально, из-за его простоты, он считался пищей бедняков, которые ели его каждый день, чаще всего с картошкой, и лишь позже, в суп начали добавлять колбасу или мясо. Сегодня журек подается в каждом, уважающем себя, польском ресторане, а многие семьи готовят его по особым праздничным дням или в Пост, передавая лучшие рецепты из поколения в поколение.

йому неперевершений смак та аромат. Готувати її краще у керамічному,

скляному або глиняному посуді.

zakwas na żurek

технологію приготування, а саме:
приготувати їх у
пароконвектоматі
в режимі “пара”.

борошна