Декоративно-листяні та декоративно-квітучі рослини родини Ароїдні ( Araceae )

та розпізнавання представників родини Ароїдні (Araceae).

включає близько 110 родів і більше 1800 видів, поширених головним

чином у тропічних і субтропічних областях обох півкуль. Багато ароїдних і в помірних областях, а деякі з них заходять навіть у субарктичні райони, однак видове і родове різноманіття їх поза тропіками невелике (менше 10 % видів).
Представники родини - наземні, болотні, рідко водні трави з бульбами або більш-менш подовженими кореневищами.

ароїдних нерідко деревовидні, але вторинний ріст у них відсутній. Чимало

серед них також ліан і епіфітів.
У більшості прямостоячих форм, навіть у гігантських трав, немає надземних вегетативних стебел, які замінені бульбами і кореневищами. Однак у лазячих рослин настільки довгі надземні стебла, що вони вже не можуть підтримувати себе у вертикальному положенні. Зазвичай вони спираються на дерева і утримуються на них за допомогою повітряних придаткових коренів-приціпок. Вони відходять від поверненого до дерева-опори боку стебла, ростуть горизонтально, досягаючи іноді значної довжини, і «прилипають» до кори дерева-опори за допомогою особливих волосків. Не менш звичайні у ароїдних і повітряні корені. Вони більш потужні і, на противагу попереднім, виникають на вільній, не притиснутій до опори стороні стебла. Ці корені ростуть вертикально вниз і вільно висять або як би повзуть вниз по корі дерева-опори. Нарешті, вони досягають грунту, проникають в нього і інтенсивно розгалужуються, збільшуючи активну всмоктувальну поверхню, і тим самим допомагають забезпечити рослину вологою і мінеральним живленням. Видобувають вологу повітряні корені й іншим шляхом: їЇх поверхня покрита своєрідною, зазвичай багатошаровою покривною тканиною - веламеном - і через її мертві клітини капілярним шляхом, подібно до губки, всмоктується конденсована атмосферна волога.

пластинку, приземні або стеблові, різних розмірів і будови. Вражає надзвичайна

різноманітність листкової пластинки, але переважають прості цільні широкі пластинки з сітчастим жилкуванням. Однак є всі переходи до гігантських листків зі складно розсіченими пластинками і потужними черешками. У примітивних членів родини листки типові для однодольних: вузькі, довгі, з паралельним жилкуванням, піхвові і без черешків.
Форма і розсіченість пластинки листка нерідко разюче змінюються в процесі життя рослини. У багатьох ароїдних розсічені великі листки дорослих рослин істотно відрізняються від дрібних цільних листків їх ювенільних пагонів. Майже повністю редукована пластинка листка і у висячих пагонів столонів. Будова і форма пластинки можуть істотно змінюватися протягом власного життя листка, і це особливо чітко простежується при формуванні своєрідних продірявлених листків, характерних для багатьох ароїдних. У монстери делікатесної (М. deliciosa ), наприклад, зачаток пластинки листка спочатку цільний, і лише з певної стадії розвитку спостерігається спочатку посвітління окремих ділянок, потім відмирання мезофілу, а потім і епідерми, в результаті утворюються щілини між деякими бічними жилками. Надалі ці щілини збільшуються, з'являються нові, і, нарешті, уздовж бічних жилок утворюються великі порожнини, що доходять до краю пластинки листка. Потім розривається край, і листок стає не тільки продірявленим, а й розсіченим. Інакше виникає розсіченість листка у філодендрона радіального (Philodendron radiatum). Крайові ділянки зубчастого молодого листка його ростуть з неоднаковою швидкістю: область бічної жилки розвивається швидше, ніж простір між жилками. У результаті нерівномірного росту сегменти з бічними жилками виявляються глибоко розділеними і виникає пальчасто - лопатевий листок.

від бесчерешкових листків з піхвами до черешків без піхви є

багато проміжних форм, у яких черешок виконує також функцію піхви і відповідно має подвійну структуру: з зовнішнього боку він виглядає типовим черешком, а з внутрішнього - типовою піхвою. Характерні у ароїдних та інші видозміни черешків. У епіфіта філодендрона товстого (P. crassum) черешок служить сховищем вологи, він сильно розростається в товщину, стає водянистим, жовтуватим. У багатьох видів потоса (Pothos) черешки, навпаки, абсолютно плоскі і мають вигляд листкової пластинки. Круглі черешки ряду філодендронів реагують на світло перекручуванням, крилаті черешки деяких монстер - згинанням. При цьому черешок згинається зазвичай у верхній частині в області невеликого потовщення, після якого вісь черешка дещо зміщується і утворюється як би колінний вигин.

зазвичай дуже щільно, серіями спіралей розміщені позбавлені приквітників дрібні непоказні

квітки, які не завжди можна чітко розмежувати. Квітки двостатеві або одностатеві.
Плід майже у всіх ароїдних - одно- або багатонасінна ягода, звичайно яскраво забарвлена​​.
Суцвіття ароїдних вражають різноманітністю і дуже рідко виглядають як поодинокі квітки. Таке враження створюється головним чином завдяки видозміні покривала (покривного листка) суцвіття, нерідко яскраво забарвленого і приймаючого форму оцвітини. Іноді воно таке химерне, що суцвіття можна прийняти за екзотичну квітку орхідних або листок-глечик комахоїдних непентесів.

досягає у висоту 2-3 м і несе до 5000 квіток,

і 3-9 - квіткове суцвіття пистії тілорозрізної (Pistia stratiotes), - крихітне, уміщається в сантиметрі.

званий осмофор - носій запаху, що приваблює запилювачів. В окремих

видів цей придаток набуває химерної форми капелюшка гриба або стає нитковидним . Видозмінені стерильні квітки також відіграють певну роль у запиленні комахами, особливо у спеціалізованих ароїдних.
Цікаві і зміни покривала суцвіття. У більшості спеціалізованих груп покривало повністю або частково прикриває суцвіття. Властиве багатьом видам яскраве забарвлення покривала приваблює комах-запилювачів, а двокамерне покривало у видів роду криптокорин (Cryptосоoryne) перешкоджає самозапиленню і оберігає суцвіття від намокання.
Запилюються квітки ароїдних переважно комахами (мухами, бджолами, жуками, попелицями). Для ароїдних характерний особливий рід ентомофілії - сапроміофілія - запилення гнойовими і падальними мухами. Для цього у рослини формується ряд спеціальних утворів, призначених для імітування запаху і кольору субстрату, в який відкладають яйця ці комахи.
У деяких ароїдних цвітіння супроводжується різким підвищенням температури суцвіття або окремих його частин на 10, 16 і навіть 30°С у порівнянні з температурою навколишнього середовища. Але разом із підвищенням температури з’являється вкрай неприємний запах від початка. Обидва ці явища нетривалі і зазвичай зникають через кілька годин.

примітивної, вони утворюють наступний ряд наростання спеціалізації:
аірні (Acoroideae),
лотосові (Pothoicieae),
монстерові

(Monsteroideae),
каллові (Galloideae),
лазієві (Lasioideae),
філодендрові (Philodendroideae),
колоказієві (Colocasioideae),
власне ароїдні (Aroideae) та
пістієві (Pistioideae).

від 20 до 50 видів рослин родини ароїдних. Аглаонеми поширені

в тропічних дощових або мусонних лісах, в нижньому ярусі лісу, на вологих рівнинах, по берегах річок і струмків. Ареал роду охоплює тропіки Південно-Східної Азії, Малайського архіпелагу, Нової Гвінеї.
Це вічнозелені трав'янисті рослини з прямостоячими короткими м'ясистими стеблами, у деяких видів стебло біля основи галузиться. Молоді рослини практично не мають помітного стебла, у дорослих воно коротке, на якому зберігаються сліди основ опалих листків.
Листки на довгих або коротких черешках щільні, шкірясті, цельнокраї, від широко-яцевидних до довгасто-ланцетних, візерункові, середня жилка втиснута, виступаюча з нижньої частини листка. Забарвлення листків варіюється від виду та сорту.
Суцвіття - початок з зеленувато-білим покривалом. Суцвіття розвиваються по 1-3 в пазухах верхніх листків. Залежно від виду початки бувають тонкими, циліндричними (0,3-0,5 см в діаметрі, 4-6 см завдовжки) або товстими, булавовидними (відповідно 0,8-1 см і 3-4 см). Плоди - ягоди, соковиті, яскраво-оранжевого рубінового кольору, рідше білого, довгасті, містять одну насінину. Дозрівають протягом 6-8 місяців.
Аглаонема культивується як декоративно-листяна рослина в приміщеннях і оранжереях з помірною температурою повітря.

рослина із прямостоячими стеблами, довжина яких коливається від 20 до

150 см. Листки до 30 см довжиною й 10 см шириною на довгих черешках. Квітки зібрані в суцвіття з 3-6 квіток. Початок тонкий, довжиною до 6 см, покривало блідо-зелене, довше за початок. Плід - червона ягода. Плоди збільшують декоративні якості цієї аглаонеми.
Особливо популярні сорти, що мають різну форму й забарвлення листків: різн. warburgii - з білуватими смужками уздовж бічних жилок листка; різн. maculatum - з білими мазками на темно-зелених подовжено-овальних листках ; різн. elegans - з ясно-зеленими подовжено-овальними листками з білувато-зеленуватим малюнком.

Суматра й Борнео.
Життєва форма: трави.
Загальний опис: висота рослини близько 60

см. Стовбурець сильно гілкується внизу. Численні пагони густо вкриті листками. Листки подовжено-еліптичні, 10-20 см довжиною й 5 см завширшки, темно-зелені, з нерівномірними сіруватими плямами на поверхні, досить великі. У деяких форм листки мають сріблисто-білі плями, дуже гарні. Плід червоний.

лісами на півострові Індокитай і на Малайському архіпелазі.
Життєва форма:

трави.
Загальний опис: висота рослини 40-50 см. Стовбурець розгалужений. Листки овальні, 15-20 см довжиною й 6-9 см шириною, тупі при основі, загострені на вершині, з 4-5 виступаючими жилками з кожної сторони середньої жилки, рівномірного зеленого забарвлення. Плоди червоні, нагадують плоди кизилу.

для пістряволистих форм, для рослин з однотонним забарвленням листків потрібно

притінювати.
Температура: влітку 20-25°C, взимку не нижче 16-18°C.
Полив: влітку рясний, в зимовий час полив скорочують, стежачи, щоб субстрат не пересох, але й не був надто перезволожений.
Вологість повітря: висока, взимку обприскування проводиться теплою водою.
Підживлення: з березня по серпень кожні два тижні мінеральними і органічними добривами, восени - взимку - без підживлення.
Період спокою: ( вересень-лютий), температура не нижче 16-18°C, полив регулярний, не підживлюють.
Пересадка: навесні, молоді щорічно, дорослі в міру необхідності кожні 3-5 років.
Розмноження: навесні; насінням, верхівковими живцями, нащадками (відростками), діленням при пересадці.

рослин родини ароїдних. Більшість видів епіфіти і напівепіфіти з укороченими

стеблами і повітряними коренями, є і ліани та наземні трави, поширені в тропіках і субтропіках Нового Світу. Ареал роду простягається від Північної Мексики і Великих Антильських островів до Південної Бразилії, Північної Аргентини та Парагваю.
Листки шкірясті, різноманітної форми і розмірів - цільні, надрізані, глибокорозсічені, від декількох сантиметрів до 1 м завдовжки, часто красиво забарвлені - з оксамитовим відливом, або атласним блиском, або сріблястими жилками. У деяких видів орнаментально-розписні, великі.

зібрані в щільне суцвіття довге циліндричне або хвостовидний початок, якому

рід зобов'язаний своєю назвою, від грецького «anthos» - квітка, «oura» - хвіст.
Початок має ппокривний листок, який у більшості видів роду невеликий, зеленуватий, іноді великий, яскраво забарвлений, матовий або блискучий. У деяких країнах антуріум називають «квітка фламінго». Після відцвітання з запліднених зав'язей розвиваються соковиті ягодоподібні плоди, які у деяких видів яскраво забарвлені і суцільно покривають початок.
У культурі види і садові форми роду антуріум поширені надзвичайно широко і вважаються одними з лідерів серед ароїдних за популярністю, насамперед як рослини на зріз. У світовій комерційній торгівлі широко доступні близько 28 видів роду і понад 77 садових гібридів (у тому числі 45 - за участю антуриума Андре); кількість культиварів надзвичайно велика.
Антуріуми вирощуються як красивоквітучі та декоративно-листяні рослини, а також на зріз.

півдня Бразилії.
Життєва форма: трави, епіфіт.
Загальний опис: лазячий епіфіт з характерними

товстими коренями, стеблом довжиною до 1 м і міжвузлями довжиною 2-5 см, листки шкірясті, від ланцетних до овальних (різн. овальнолиста - var. ovalifolium), на черешках довжиною 2-9 см, листова пластинка знизу вкрита дрібними чорними крапками. Квітконос коротший за листки (1,5-6,5 см), зелений (різн. фіолетова - var. violaceum має червонуваті черешки довжиною не більше 2 см). Покривало блідо-зелене, довжиною 8-16 см, шириною 0,4 см, початок жовто-зелений, довжиною до 2 см, товщиною 2-3 мм. Ягоди від білих до блідо-фіолетових (var. ovalifоlium має білі плоди, var. violaceum - темно-фіолетові, типовий підвид лазячий - ssp. scandens - блідо-фіолетові). Надзвичайно тіньовитривалі, легкоквітучі й плодоносні рослини.

форма: епіфіт або наземна рослина, трави.
Загальний опис: рослина, схожа з

антуріумом кришталевим. Відрізняється чотиригранним з гострими крилатими краями черешком, маслиново-зеленими на верхній стороні листка жилками, більш довгим покривалом. У культурі з 1865 року.

ліси.
Життєва форма: трави, епіфіт.
Загальний опис: епіфіт з надзвичайно коротким

(іноді підземним) каудексом і ефектними темно-зеленими бархатистими листками довжиною 20-40 см, шириною 15-22 см, жилки 1-го порядку з верхньої сторони пластинки сріблясті, із кришталевим блиском. Черешки гладенькі, округлі в поперечному розрізі. Квітконос довжиною до 40 см, покривало довжиною 7-9 см, шириною 1, 5-2 см, зелене або ледве пурпурне; початок довжиною 15-25 см, ягоди пурпурні. Багато перехідних форм із антуріумом величним. У культурі з 1875 року.

трави.
Загальний опис: дуже велика рослина, відрізняється від інших видів роду

надзвичайно довгими (50-90 см) і вузькими (20-25 см шириною) листками. Листки звисаючі, вертикально спрямовані долілиць, серцеподібні, подовжено витягнуті в основі; молоді коричнево-червоні, потім темно-зелені з металевим відблиском (між основними жилками, майже в правого кута паралельно йдуть жилки, що утворюють опуклість, тому вся поверхня листка здається хвилястою). Черешок 60-100 см довжиною, округлий. У культурі з 1876 р.
Цвіте зазвичай з весни до початку грудня. Квітконос до 50 см довжиною. Покривало в основі напівсерцеподібне, 7-8 см довжиною й 3-4 см шириною, горизонтально розташоване, блідо-зелене або зеленувато-коричневе, початок трохи коротший за покривало, білий або рожевий. У культурі плодоносить рідко.

в гірських вологих субтропічних лісах на висоті до 2500 м

над рівнем моря.
Життєва форма: епіфітна трав’яниста рослина.
Загальний опис: епіфітна рослина з укороченим стеблом, з повітряними коренями. Листки великі, яскраво-зелені, блискучі, з довгими черешками й продовгувато-серцевидною пластинкою 30-40 см завдовжки, 15-20 см завширшки, з великими сегментами в основі. Квітки зібрані в суцвіття, початок циліндричний білий, кремовий або жовтуватий 8-10 см довжиною (іноді до 15 см), покривало велике, яскраво забарвлене, шкірясте серцеподібної форми, часто з пухирчастою поверхнею із сильним металевим блиском. Забарвлення покривала може варіюватися від білого або ніжно-рожевого до лососевого й багряно-червоного. Цвітіння триває більше місяця. Навіть у зрізаному вигляді квітка зберігає свіжість близько 4 тижнів. При відцвітанні покривало не в'яне, а грубіє і набуває зеленуватого забарвлення.

на висоті 1300-2100 м над рівнем моря.
Життєва форма: трави, епіфіт

або наземна рослина.
Загальний опис: рослина з надзвичайно вкороченими, іноді підземними стеблами. Листки шкірясті, темно-зелені, матові, ланцетні або майже еліптичні, по обидва боки покриті дрібними чорними крапками, на черешках довжиною 4-20 см. Квітконос довжиною 14-52 см, покривало щільне, яскраво-червоно-жовтогаряче, еліптичне або яйцеподібне, довжиною 4-12 см, шириною 2,5-6 см. Початок жовтий або жовтогарячий, спірально закручений, довжиною 2-8 см, ягоди оранжево-червоні. Другий за популярністю вид роду; горщечкова рослина, також вирощується на зріз. Культивуються в основному чином численні садові форми й гібриди.

літа. Гібриди антуриума Андре можуть цвісти протягом майже всього року.
Швидкість

росту: середня.
Освітлення: розсіяне, непогано переносять півтінь. Від прямих сонячних променів слід притінювати.
Температура: у літній період оптимальна температура в межах 20-28°C, не нижче 18°C. По можливості, з вересня по лютий утримувати рослини при температурі 15-16°С.
Полив: влітку рясний, в зимовий час полив скорочують. Важливо, щоб між поливом субстрат в горщику просихав на 1/3-1/2 висоти горщика.
Вологість повітря: висока (85 - 95%). Для збільшення вологості горщики містять зануреними в сфагновий мох , підтримуючи його постійно вологим
Підживлення: підживлюють антуріуми у весняно-літній період 1 раз на 2-3 тижні. Так як антуріуми чутливі до надлишку мінеральних солей і вапна, то добрива вносять розведеної концентрації.
Період спокою: ( вересень-лютий), температура 15-16°C, полив регулярний, не підживлюють, висока вологість повітря.
Пересадка: навесні, молоді щорічно, дорослі в міру необхідності кожні 2-3 роки.
Розмноження: насінням, бічними нащадками, рідше стебловими і верхівковими живцями.

від 30 до 40 видів багаторічних кореневищних трав, що поширені

в тропіках Америки.
Назва роду дана на честь німецького ботаніка Й.Ф. Диффенбаха (1794 - 1847).
Рід диффенбахія представлений великими рослинами з міцними стеблами і прекрасними листками. У культурі багато видів, які відрізняються забарвленням і величиною листків, наявністю на них плям, рисок і т.п. Диффенбахія має товсте соковите стебло, що більше нагадує стовбур дерева, який несе шапку з великих строкатих листків. Точка росту знаходиться на верхівці пагона, але деякі види здатні кущитися. При цьому пробуджуються сплячі бруньки в основі пагона, а іноді і розташовані більш високо.
Диффенбахії досить швидко ростуть. У хороших умовах щотижня з'являється новий листок, а коли він розвертається, всередині з'являється верхівка наступного. Залежно від того, які природні види брали участь у виведенні сорту, доросла диффенбахія може бути середнього або великого розміру. Потужні сорти до п'яти років досягають двох і більше метрів у висоту, сорти дрібніші витягуються до метра.

суцвіттям-початком, що розташовуэться у пазусі листка. Суцвіття охоплене зелено-кремовим покривалом.

Цвіте вона всього кілька днів, після чого квітка в'яне, хоча тримається ще довго. Після цвітіння відцвівшу квітку необхыдно видалити, так як вона відбирає у диффенбахії багато поживних речовин.
Незважаючи на популярність, диффенбахія досить вибаглива до догляду рослина. Вона не витримуэ сильних похолодань, протягів, потребує постійного поливу. Крім того, рослина потребує регулярної обрізки, так як стовбур швидко оголюється. Всі частини рослини отруйні, тому з диффенбахією треба бути обережними. При придбанні рослини враховуйте ці фактори.
В даний час існує маса різних сортів і гібридів диффенбахії з різним забарвленням листків.
Використовується як декоративно-листяна рослина для теплих, світлих приміщень, оранжерей і зимових садів.

Південна Америка.
Життєва форма: багаторічна трав’яниста рослина.
Загальний опис: багаторічна недерев’яниста рослина

з великими (до 1 м) стеблами, черешки рівні по довжині листковій пластинці або трохи коротший за неї. Листкова пластинка до 40 см завдовжки, 10-12 см завширшки, довгаста або ланцетна, більш-менш довгозагострена на верхівці, часто з великою кількістю білих плям. Квітконос укорочений, покривало до 18 см довжиною; початок рівний по довжині покривалу або трішки коротший за нього. Ягоди оранжево-червоні.
Має сорти:
- сорт Camille (Dieffenbachia maculata 'Camille'), у мережі зустрічається як Camilla - вся центральна частина листка біла, згодом трішки зеленіє;
- сорт Tropic snow (Dieffenbachia maculata 'Tropic snow') - з темно-зеленими листками й білувато-жовтими прожилками
- сорт Tropic Sun (Dieffenbachia maculata 'Tropic sun') - листок темно-зелений з білувато-жовтими плямами в центрі листка, край листка зелений без цяточок;
- сорт Rudolph Roehrs (Dieffenbachia maculata 'Rudolph Roehrs') - листки світлі, жовто-зелені, прикрашені темною середньою жилкою і такою ж окантовкою, по всій листовій пластинці розкидані темно-зелені й білі плями різної величини;
- сорт Jupiter (Dieffenbachia maculata 'Jupiter') - лист повністю біло-жовтого кольору.

багаторічна трав’яниста рослина.
Загальний опис: надзвичайно стійка в інтер'єрах і тіневитривала,

добре росте в приміщеннях з центральним опаленням. Листки досягають у довжину 50 см, а стебло - 1,6 м і більше. На темно-зелених листках - білі смужки вздовж жилок.

розсіяне, може рости в півтіні, при штучному підсвічуванні.
Температура: помірна 20-22°C,

взимку оптимальна в межах 18°C, не нижче 15°C.
Полив: рясний з весни до осені, помірний взимку.
Вологість повітря: бажана висока вологість повітря. Листки слід обприскувати і зрідка мити.
Підживлення: з весни до осені кожні 10 днів, половинною концентрацією.
Обрізка: не потребує, тільки для омолодження верхівка рослини обрізається і вкорінюється.
Період спокою: не виражений, можна утримувати при кімнатних температурах, але необхідна доосвітлення.
Пересадка: навесні, на початку літа, у міру заповнення земляної грудки коренями.
Розмноження: верхівковими живцями, частинами стебла, а також вкоріненням дочірніх пагонів.

видів рослин, поширених монстери в Центральній і Південній Америці.
Гігантські розміри

рослин і їх химерний вигляд послужили підставою для назви всього роду (від monstrum - чудовисько, «химерна»).
Монстери - вічнозелені рослини, ліани, чагарники з лазячий товстими стеблами, часто зі звисаючими повітряними коренями. Листки великі, шкірясті. Черешок довгий, біля основи піхвовий. Суцвіття - початок, товстий, циліндричний. Квітки в основі початока стерильні, вище - двостатеві.
У цілому монстери невибагливі, вирощувати їх досить легко, і, можливо, тому ці вічнозелені тропічні ліани з красивими темно- зеленими шкірястими листками з прорізами і отворами різної форми є одними з найпоширеніших кімнатних рослин. Треба тільки враховувати, що навіть у кімнатних умовах ці рослини витягуються на кілька метрів, тому вирощувати їх краще в прохолодних і просторих офісах, фойє і холах. Можна використовувати для затінення (як лазячі рослини) і для шпалер.
Ідеально приживаються в опалювальних зимових садах.
Рослина сприяє іонізації повітря в приміщенні.

Батьківщина: тропічні вологі ліси, гірські ліси, піднімаючись до висоти 1000

м над рівнем моря, у Центральній Америці.
Життєва форма: лазяча ліана.
Загальний опис: листки великі, до 60 см у діаметрі, серцеподібні, глибоко розсічені, пір'ясто-лопатеві, у дірках, шкірясті. Молоді листки серцеподібні, цілокраї. Початок до 25 см довжиною й 10-20 см товщиною. Покривало біле. Плід - ягода з ароматом ананаса; м'якоть плода їстівна (іноді відчувається неприємне печіння в роті через наявність кристалів оксалату кальцію), на смак нагадує ананас.
Широко відома лазяча кімнатна рослина; в оранжереях досягає 10-12 м висоти, у кімнатах - до 3 м. Дорослі рослини при належному догляді можуть цвісти щорічно, плоди визрівають протягом 10-12 місяців.
Є біло-строката форма (Variegata), що росте повільніше й більш вимоглива до умов утримання.

(Monstera expilata)
Батьківщина: тропічні вологі ліси Бразилії (штати Парана й

Амазонка) і Гвіани.
Життєва форма: лазяча ліана.
Загальний опис: листки еліптичні або довгасто-ланцетні, 18-20 см довжиною й 5-6 см шириною, нерівнобокі при основі, цільні. Черешок короткий, 12-13 см довжиною. Суцвіття на короткому, 7-8 см довжиною, квітконосі. Початок невеликий, 4 см довжиною, малоквітковий.

росту: швидка.
Освітлення: яскраве розсіяне. Від прямих сонячних променів слід притіняти.
Температура:

навесні-влітку близько 25°C, восени і взимку близько 18°C.
Полив: у весняно-літній період рясний, з осені полив скорочують, взимку поливають помірно.
Вологість повітря: рослину бажано регулярно обприскувати.
Підживлення: з квітня по серпень 1 раз на 2 тижні мінеральними і органічними добривами.
Обрізка: омолоджуюча.
Період спокою: взимку. Рослину утримують у світлому приміщенні, поливають помірно.
Пересадка: молоді рослини необхідно пересаджувати щорічно, 3-4-річні - один раз на 2 роки, старші 5 років - кожні 3-4 роки, однак необхідна щорічна підсипка землі.
Розмноження: відростками, живцями, насінням (рідше).

до 350 видів рослин, поширених в тропічній Америці.
Завдяки кореням-присоскам, що

прикріплюються до сусідніх дерев, філодендрони отримали свою родову назву (у перекладі з грецької phileo - люблю, a dendron - дерево).
Представники роду - це ліани лазячі, повзучі, з древ’яныючим або напывтрав’янистими гілками і пагонами, а також з довгими повітряними коренями. Листки філодендронів дуже різноманітні за формою, величиною, текстурою і забарвленням: від тонких, ніжних до шкірястих, від зовсім дрібних до дуже великих, що досягають 1 м в діаметрі, і від цільних, цілокраїх до глибокорозсічених. У деяких видів листки красиво забарвлені у смарагдові або червонувато-оливкові тони, іноді з оксамитовим відливом. Небагато видів, що мешкають в районах з посушливим кліматом, - безстебельні розеткові рослини з дуже товстими, часто роздутими листовими черешками Суцвіття - початок, прикритий покривалом. Квітки двостатеві.
Більшість видів придатні для культури в теплих великих приміщеннях, в кімнатах рослини з великими листками займають багато місця, тому попитом користуються більше дрібнолисті і не швидкорослі види.
Філодендрони дуже легко відрізнити від інших ароїдних по характерному чергуванню листків. Кожен черешковий листок утворюється всередині лускоподібного листка. У деяких видів лускоподібні листки швидко опадають і видно їх лише на верхівці пагона, але у багатьох вони надовго зберігаються, правильно чергуючись з черешковими зеленими листками.

тропічні вологі ліси, часто на скелях у Центральній Америці.
Життєва

форма: ліани лазячі або епіфіти.
Загальний опис: листки широкі серцевидні, шкірясті; молоді 8-14 см довжиною й 4-9 см шириною; дорослі 18-30 см довжиною й 12- 20 см шириною, зелені.
У культурі є кілька форм: Ph. scandens f. micans - листки серцеподібні, 10-15 см довжиною, зелені, глянсуваті; молоді червонуваті. Ph. scandens subsp. оxycardium - листки глянсуваті, зелені.
Рослини особливо гарні для вертикального озеленення (ґрати та ін.), а також для культури в кімнатах. Цей вид філодендрона – найменший і найневибагливіший у роді, може рости навіть при несприятливих умовах.

Філодендрон чіпкий, лазячий Philodendron scandens

Колумбії.
Життєва форма: ліана лазяча.
Загальний опис: лазяча, не гілляста ліана.

Стовбур зелено-червоний, у старих рослин сіруватий; пагони ніжні, ламкі. Листки яйцевидно-трикутні, 18-25 см довжиною й 13- 18 см шириною, темно-зелені, з рожевуватими краями; молоді темно-червоно-коричневі. Черешок 20-25 см довжиною, пурпурний в основі. Покривало 15 см довжиною, темно-пурпурове. Початок білий, ароматний. З майже двох десятків гібридів, отриманих на основі цього виду, найбільш відомий Burgundy - компактна рослина з більш інтенсивно забарвленим листками.

Філодендрон червонуватий Philodendron erubescens

форма: ліана.
Загальний опис: високоросла ліана, що не галузиться. Стебло до

3 см в діаметрі, м'ясисте, у шнуровидних придаткових коренях. Листки широкоовальні, глибоко перисторозсічені, 40-70 см завдовжки і 30-50 см шириною; частки лінійної форми, 3-4 см шириною, зверху темно-зелені. Покривало 15 см завдовжки, кремове, в нижній частині світло-зелене, рожево-облямоване. Зростання рослини у висоту можна легко регулювати видаленням верхівки стовбура, яка може бути використана на живці.

(Ph. selloum).
Батьківщина: тропічні вологі ліси, болота, та ін. вологі

місця у Південній Бразилії.
Життєва форма: лазяча ліана.
Загальний опис: ліани лазячі, із дерев’яніючим гладеньким стовбуром, зі слідами опалих листків на стовбурі. Листки стріловидні, двічі перисторозсічені, з 1-4 долями, великі, 60-90 см довжиною, шкірясті, зелені, зі злегка сіруватим відтінком. Стовбур дорослих рослин товстий, густо облистнений, початок 16-18 см довжиною, пурпурний зовні, білий усередині. Придатний для вирощування в кімнатах.

тропічних вологих лісах у Бразилії, Парагваї.
Життєва форма: ліана із

дерев’яніючим стовбуром.
Загальний опис: стовбур гладкий, до 3 м довжиною, зі слідами опалих листків. Листки трикутно-серцеподібні, глибоко двічі перисторозсічені; сегменти вузьколанцетні. Черешок довгий.
Відомо кілька форм-сортів: Germann Selloum, Miniatur Selloum, Uruguay і ін. Цілком придатні для вирощування в кімнатах.

рослини слід захищати від прямих сонячних променів.
Температура: температура навесні-влітку -

22-27°C, взимку - 18-20°C, не нижче 15°C.
Полив: з весни до осені рясний. Восени полив скорочують. Взимку поливають обмежено.
Вологість повітря: висока. Більшість видів потребує додаткових заходів з підвищення вологості повітря в приміщенні.
Підживлення: у весняно-літній період 1 раз на 2-3 тижні рослини підживлюють рідкими мінеральними добривами. Дуже великі екземпляри треба підживлювати кожні 2 тижні, взимку - 1 раз на місяць.
Обрізка: кінчики гілок можна прищипувати, що призведе до збільшення кущистості рослин.
Період спокою: слабо виражений, взимку. Рослини утримують в світлому місці при температурі 18-20°C, поливають обмежено.
Пересадка: кожні 2-3 роки, навесні. Молоді рослини можна пересаджувати щороку.
Розмноження: насінням, живцями, шматочками стовбура.

Schott), два близьких роди родини ароїдних. Рід Епіпремнум включає в

себе близько 25 видів, а Сциндапсус близько 15.
Представники обох родів лазячі, високорослі, рясно розгалужені ліани, напівепіфіти тропічних лісів Малайзії. Листки цільні або перисторозсічені, на довгому черешку. Суцвіття - початок. Квітки двостатеві. Сланка і кучерява ампельна рослина з шкірястими гарними листками, добре виглядає у поєднанні на штучних опорах, обкладених вологим мохом або на шпалері у якості зеленої перегородки.

форма: ліана, напівепіфіт.
Загальний опис: пагін до 40 м завдовжки, 1-4

см у діаметрі, має багато повітряних коренів. Молоді листки цілісні, 10-15 см завдовжки, 8-10 см завширшки, зелені з золотистими штрихами та плямами. Дорослі – розсічені, до 60 см зaвдовжки, 40 см завширшки. В культурі поширені: "Marble Queen" – листки майже повністю білі або покриті біло-кремово-зеленими штрихами та “Golden Queen”- жовті листки.

Епіпремнум золотистий Epipremnum aureum

Яви до Калімантану і острова Сулавесі.
Життєва форма: ліана, напівепіфіт.
Загальний

опис: ліана з незграбним стеблом довжиною до 13-15 м, у дорослих рослин стебло бородавчасте. Листки майже сидячі (черешок не перевищує 2-3 см); пластинка шкіряста, яйцеподібна, довжиною до 10-16 см, шириною 5-8 см, зверху темно-зелена з розмитими сріблястими плямами. У культурі цвіте вкрай рідко; листки квітучих пагонів довгасті, темно-зелені, без плям.

то вони ніколи не зацвітають.
Швидкість росту: швидка.
Освітлення: яскраве розсіяне, від

прямих сонячних променів слід притіняти.
Температура: найкраще утримувати рослину при 20-25°С, навіть взимку. Ні в якому разі температура не повинна опускатися нижче 15°С.
Полив: круглий рік помірний, у міру підсихання верхнього шару субстрату.
Вологість повітря: рослина нормально витримує сухе повітря квартир.
Підживлення: під час основного росту, навесні і влітку, 2-4 рази на місяць підживлюють квітковим добривом; взимку – 1 раз на місяць.
Обрізка: пагони час від часу можна обрізати.
Період спокою: не виражений.
Пересадка: навесні, дорослі рослини пересаджують раз на 2 роки, молоді - у міру обплітання земляної грудки коренями.
Розмноження: верхівковими живцями.

45 видів багаторічних безстебельних рослин з коротким кореневищем, деякі з

них дуже декоративні. Спатіфілуми поширені в тропічній Америці, на Філіппінських островах, в тропічних вологих лісах у Венесуелі, Колумбії, Гвіані, Бразилії.
Назва «спатіфілум» походить від двох грецьких слів: «спата» - покривало і «філлум» - листок. Дійсно, у цієї рослини покривало по контурах нагадує звичайний листок, хіба що позбавлений черешка і білий. Листки прикореневі, овальні або ланцетовидні, цільні, з сильно випуклою середньою жилкою і тонкими, паралельними бічними. Черешок розширюється біля основи. Суцвіття - початок, на довгій ніжці, з покривалом біля основи. Цвіте тривалий час, протягом декількох тижнів і більше, звичайний час цвітіння - весна. Може спостерігатися повторне цвітіння в кінці літа, восени і навіть взимку. Після завершення цвітіння початок і покривало видаляють, зрізуючи квітконос якомога нижче.
Спатіфілуми - дуже популярні рослини, цінуються і за красу листків, і за красу квітки, не занадто вимогливі у догляді. Проте їм потрібне постійне обприскування і рясний полив, ці фактори треба враховувати купуючи рослини.

трав’яниста рослина.
Загальний опис: рослина з темно-зеленими, видовжено-ланцетними, з відтягнутим кінчиком

листками. Черешки довгі, міцні. Суцвіття - початок, оточений зеленувато-білим покривалом, що за формою нагадує невеликий прапорець. Цвіте із квітня по червень, має велику кількість суцвіть.

рослина.
Загальний опис: рослина середньоросла, до 50 см заввишки, листки овально-ланцетні,

довжиною 20-25 см, шириною 9-12 см. Кількість листків може бути більше 40. Початок і покривало білі. Цвіте рясно й довго. Квіткові бруньки закладаються в пазухах здорових листків, від яких залежить урожай суцвіть майбутнього року.
У США отриманий сорт Mauna Loa від спатіфілума рясноквітучого – це рослина із чисто-білим широколанцетним або широкоеліптичним, вишукано ввігнутим покривалом 10-12,5 см завдовжки й до 5-6 см завширшки. 'Mauna Loa' – прекрасна рослина на зріз та горщечкова рослина (цвіте протягом усього року, суцвіття стоїть у зрізаному вигляді більше місяця).

багаторічна трав’яниста рослина.
Загальний опис: рослина висотою від 20 до 30

см з коротким кореневищем і розеткою темно-зелених довгасто-ланцетних витончених листків. Початок білий, покривало вузьке, утричі довше за початок, спочатку чисто-біле, потім зеленіюче. Цвітіння рясне й тривале. Рослина невибаглива й тіньовитривала. Добре росте в кімнатних умовах.

(навесні), або два рази на рік – навесні і восени-взимку.
Швидкість

росту: швидка.
Освітлення: розсіяне без прямих сонячних променів, може рости в півтіні.
Температура: у весняно-літній період вимагає температуру в межах 22-23°C, не нижче 18°C. В осінньо-зимовий період оптимальна температура не нижче 16°C , оскільки це гальмує розвиток рослини.
Полив: у весняно-літній період і під час цвітіння рясний, між поливами верхній шар повинен підсохнути. В осінньо-зимовий час полив помірний. При поливі субстрат не повинен пересихати, але і не повинен бути надмірно перезволожений.
Вологість повітря: висока, корисне обприскування. Для збільшення вологості можна поставити горщик з рослиною на піддон з вологим керамзитом, мохом або іншим пористим матеріалом.
Підживлення: з березня по вересень і під час цвітіння повним мінеральним добривом невисокої концентрації (1-1,5 г на літр води).
Період спокою: з жовтня по січень температура не нижче 16°C, помірний полив.
Пересадка: навесні, в міру необхідності, коли корені заповнюють горщик.
Розмноження: живцями і діленням кореневища.

районах Центральної Америки і півночі Південної Америки. З майже 30

видів роду в кімнатній культурі зустрічаються лише два-три.
Трав'янисті рослини з відносно тонкими стеблами, на яких виростають повітряні корені. Вони є найближчими родичами філодендронів, але витонченіші їх. І ті й інші рослини - ліани і епіфіти, які тягнуться до світла по стовбурах могутніших тропічних рослин.
Листки у молодих рослин стріловидні, здебільшого цілісні, але в міру дорослішання вони змінюються розділеними на кілька сегментів. Цим сингоніум незвичайний. Найбільш яскраве забарвлення у молодих листків.
Характерною особливістю листків є наявність крайової жилки, що проходить паралельно краю листка.
Сингоніуми - невибагливі рослини, які можна використовувати як ампельні в підвісних горщиках, мисках або на бічних поличках або як ліани на опорі, яку обертають сфагновим мохом та підтримують його у вологому стані. Вирощують сингоніум заради їх красивих листків, які у багатьох видів формою нагадують наконечник стріли. Низькорослі гібриди Сингоніума добре підходять для висадки в балконні ящики та чаші.

Панамі, Гватемалі, Гондурасі, Сан-Сальвадорі, Коста-Ріці.
Життєва форма: трав’яниста ліана.
Загальний опис:

листки темно-зелені, молоді стрілолисті, старі стоповидні, 5-11-кратно розсічені; середній сегмент еліптично-яйцеподібний, 30 см довжиною й 10 см шириною. Черешок 50-60 см довжиною. Покривало близько 10 см завдовжки.
Є багато сортів, виведені компактні сорти, що зберігають стріловидну форму листка в дорослому віці.

гори до висоти 1000 м над рівнем моря, на островах

Ямайка, Гаїті, у Мексиці.
Життєва форма: трав’яниста ліана.
Загальний опис: ліана з довгими й високолазячими пагонами, 2-2,3 см товщиною, легко утворює корені у міжвузлях. Листки глянсувато-зелені (форма пластинки міняється залежно від віку листка, тому на одній рослині можна бачити листки різної форми); молоді майже стрілолисті, старі з 3-5-кратно розсіченою пластинкою й двома вуховидними маленькими сегментами при основі. Черешок 30-40 см довжиною. Покривало 25-28 см завдовжки, зелене, у нижній частині жовтувате, а у середині пурпурове.

Рослину слід оберігати від прямих сонячних променів.
Температура: навесні і влітку

18-24°C, взимку - 17-18°C.
Полив: рясний протягом усього року (субстрат постійно повинен бути вологим, але без застою води в піддоні). Поливають після того як верхній шар підсохне .
Вологість повітря: підвищена. У спекотні дні рослину рекомендується обприскувати теплою м'якою відстояною водою, а листки протирати вологою ганчірочкою.
Підживлення: у весняно-літній період 1 раз на 2-3 тижні рідкими мінеральними добривами з малим вмістом кальцію. Взимку не підживлюють.
Обрізка: не потребує, краще замінити прищипуванням. Прищипуючи верхівкові пагони (над 6- 7- м листком), рослині можна надавати більш рунисту форму.
Період спокою: не виражений.
Пересадка: молоді рослини - щорічно, дорослі - 1 раз на 2-3 роки.
Розмноження: верхівковими живцями, а також шматочками пагонів.

налічує від 1 до 4 видів рослин родини ароїдних, що

зростають у тропічній Африці.
Представники роду – це невисокі трав'янисті рослини з бульбовидним кореневищем, і товстими м'ясистим корінням.
У кімнатних умовах заміокулькас зацвіте коли добре розростеться. Суцвіття - світло-кремовий початок з зеленувато-білим покривалом, на короткому товстому квітконосі, утворюється в основі листка.
Заміокулькас вимагає світлого і просторого приміщення. Особливо ефектно виглядає заміокулькас у високих підлогових горщиках-вазах.

від бульбовидного кореневища у рослини розвиваються листки завдовжки 40-60 см,

які - що дуже рідко для представників родина ароїдних - розділені на 8-12 окремих листочків-пір'ячок. Вісь листка (рахіс) товста, соковита і служить рослині для запасу вологи. Пір'ячка шкірясті, щільні. Весь листок нагадує листок рослин з роду заміі, що мешкають на американському континенті, що знайшло відображення у назві рослини. У посушливий час заміокулькас може скинути верхню частину листка з частками-пір'їнками, що зменшує випаровування, в той час як нижня частина черешка служить резервуаром для води і залишається на рослині. Запас води заміокулькас зберігає і в потужному підземному корені. З часом рослина може витягнутися і досягати у висоту 1 м.

Заміокулькас замієлистий Zamioculcas zamiifolia

здатна переносити прямі сонячні промені. При нестачі освітлення може витягуватися.
Температура:

з весни до осені для заміокулькаса підходить температура в діапазоні 20-25°C; взимку бажано утримувати рослину при температурі близько 16°C.
Полив: помірний з весни до осені, обережний в зимовий час, при прохолодному утриманні поливають після просушування субстрату як мінімум на 1/2 висоти горщика.
Вологість повітря: не відіграє суттєвої ролі.
Підживлення: з квітня по вересень раз 2-3 тижні. Можна підживлювати добривами, рекомендованими для кактусів і інших сукулентів.
Період спокою: в осінньо-зимовий період рослинуа уритмують у світлому прохолодному місці, при прохолодному утриманні поливають після просушування субстрату як мінімум на 1/2 висоти горщика.
Пересадка: навесні або влітку приблизно через 2-4 роки.
Розмноження: діленням при пересадці і укоріненням листків.

близько 70 видів вічнозелених тропічних рослин родини ароїдних. Висота у

різних видів варіюється від 40 см до 2 метрів і більше, деякі види мають розвинене надземне стебло, на верхівці якого розташовуються, на довгих соковитих черешках (від 20 см до 1 м), кілька великих, частіше овально-стріловидних листки, довжина яких може досягати від 35-40 см до 1 метра. Листки щільні майже шкірясті, з випуклими жилками, мають водні продихи- гідатоди, через які у вологу погоду або при надлишковому поливі виділяються крапельки води.
Цвіте в культурі рідко.
Алоказія, яка відрізняється пишнотою і екзотичною красою, заслужено визнається одним з найвидатніших декоративно-листяних рослин. Потужні екземпляри, що досягають декількох метрів висоти, - гарна прикраса інтер'єрів: світлих холів, фойє, зимових садів, штучних водойм і фонтанів.

гібрид, часто фігурує під назвою Алоказія Сандера (A. Sanderiana).
Життєва

форма: трави.
Загальний опис: стебло до 15 см заввишки; черешки 40-60 см завдовжки, рожево-зелені з темними поперечними штрихами. Листки витягнуті, щитовидні, з добре вираженими елементами, в основі і по краю неглибоко виїмчасті, довжиною 40-50 см, шириною до 20 см, темно -зелені, з 5-8 парами білих бічних жилок з білими смужками уздовж них. Квітконоснос довжиною 20 см, початок білувато-рожевого кольору до 8-10 см завдовжки. Покривало білувато-зеленувате до 20 см завдовжки, шириною близько 10 см. При вирощуванні в кімнатних умовах практично не плодоносить.

без прямих сонячних променів.
Температура: влітку 22-26°С, взимку не нижче 18-20°C.
Полив:

влітку рясний, в зимовий час полив скорочують, стежачи, щоб субстрат не пересох.
Вологість повітря: висока.
Підживлення: з березня по вересень раз на два тижні.
Обрізка: не потребує.
Період спокою: (жовтень-березень), температура 18-20°С, полив регулярний, не підживлюють.
Пересадка: навесні, молоді щорічно, дорослі в міру необхідності кожні 2-3роки.
Розмноження: навесні насінням, дочірніми бульбами і живцями.

Калла (Zantedeschia Spreng.) відноситься близько 8 видів рослин родини ароїдні.
Багаторічні

трав'янисті рослини, листки прикореневі, великі, 30 см завдовжки і до 20 см шириною, щитовидно-серцеподібні, біля основи серцеподібно-списовидні, темно-зелені. Черешок довгий, 15-30 см завдовжки. Суцвіття - початок, жовте, на довгій стрілці, 50-80 см завдовжки. Покривало велике, трубчасте, розширюється догори, біле.
Рослини вирощують заради красивих квіток, використовують на зріз. При вирощуванні зантедехії обов'язково слід забезпечувати рослині період спокою.

дикій природі не виявлена​​, можливо гібридного походження.
Життєва форма: трави.
Загальний

опис: листки широко серцевидні, великі, зелені, в білих плямах. Покривало 10-15 см завдовжки, зовні жовто-зелене, всередині жовте. Квітки жовті.

спокою, влітку 16-22°C. Спочатку періоду вегетації близько 16°C, потім її

можна підняти до 18-20°C.
Полив: на початку вегетації обережний, під час цвітіння рясний. У період спокою не поливають.
Вологість повітря: у період вегетації бажано обприскувати рослини.
Підживлення: Під час цвітіння раз на 2 тижні додають у воду для поливу рідкі добрива.
Особливості догляду.
Рослини розмножують бульбами, зберігаючи їх після вибивання з горщиків в сухому і теплому приміщенні протягом місяця при температурі не менше 25°C, тому що в період зберігання відбувається дозрівання. Потім їх поміщають в сухе прохолодне приміщення, де вони знаходяться протягом всієї зими. У березні рослини висаджують у свіжу землю в ті ж горщики. Склад землі для посадки: дернова - 2 ч., листова - 1 ч., пісок - 0,5 ч. Після посадки встановлюють у світле і по можливості сонячне місце і приступають до регулярного поливу. Тут вони перебувають до появи суцвіття. Рослини цвітуть рясно. Квітки використовують на зріз.

включає єдиний вид багаторічних трав'янистих плаваючих рослин - пістію тілорозрізну

або Водяний латук (лат. Pistia stratiotes).
Пістія у природі є злісним бур'яном. За короткий проміжок часу вона може повністю покрити поверхню невеликої водойми, прирікаючи її на зникнення. Покрив з пістії значно збільшує витрату води з водойми, так як транспіруючи вона витрачає незрівнянно більше води, ніж випаровувється просто з відкритої поверхні водойми. Вона змінює газообмін у водоймі і сприяє її швидкому заболочуванню. Пістія створює сприятливі умови для життя москітів і сприяє їх розмноженню. Розселяється на великі відстані завдяки птахам, які переносять не тільки насіння, але й вегетативні частини рослини. В Африці, Індії, Південній Америці вона розселяється завдяки течіям рік, пересуваючись на великі відстані разом з іншими рослинними залишками. Сприяє розселенню пістії і людина, розводячи її у великих кількостях як лікарську рослину.
Поширена рослина водойм теплих оранжерей, використовується для акваріумів. Культивується в рибних ставках як корм для свиней. Рослина введена в культуру китайцями-свинарями. Може використовуватися в якості добрива, для виведення плям на тканинах і для миття жирного посуду. Варені молоді листки в Китаї вживаються в їжу.

тропічних областях Африки.
Життєва форма: трави.
Загальний опис: це одна з

найкрасивіших плаваючих на поверхні води рослин. Являє собою розетку великих бархатистих листків блакитнувато-зеленого кольору. У діаметрі розетка може досягати 25 см. Великі екземпляри рослини досягають висоти 15 см. Пістія має добре розвинену кореневу систему, що складається з безлічі довгих корінців, переплетення яких може опускатися на значну глибину, до 25-30 см.
Пістія знайшла широке поширення в акваріумістиці. Підходить для відкритих акваріумів і внутрішніх водойм. Добре утримується й у звичайних акваріумах.

до 30°C. При утримуванні в акваріумах з більш холодною водою

розміри рослини значно зменшуються у зв'язку з істотним уповільненням росту. У весняно-літній період пістія розвивається значно швидше й досягає максимальних розмірів. Узимку температуру бажано трохи знизити (до 18-20°C). Якісні параметри води істотного значення не мають.
Головною вимогою при утриманні рослини є гарне освітлення. Тривалість світлового дня повинна бути не менш 12 годин. Рослина любить природне сонячне світло.
Акваріум з пістією рекомендується накривати склом для створення атмосфери, насиченої водяними випарами, тому що вологість повітря також має велике значення для нормального утримання цієї рослини.
В умовах гарного верхнього освітлення й необхідній температурі пістія може випустити невеликий квітконос. Квіти дрібні, жовтого або білуватого відтінку.
У весняно-літній період, під час швидкого росту, не погано робити підживлення комплексними мінеральними добривами, до складу яких обов'язково повинні входити мікроелементи. Також рекомендується робити щотижневу підміну води в акваріумі.
При сприятливих умовах пістія добре розмножується вусами, що утворються на повзучому пагоні. Бічні пагони з дочірніми рослинами можна відокремлювати від материнської рослини вже після утворення 2-3 маленьких листочків.
Якщо взимку неможливо створити для рослини оптимальні умови, її поміщають у вологе середовище на подушку з болотних мохів і утримують при температурі 12-14°C. Рослину навесні переносять в акваріум і забезпечують високу температуру й сильне освітлення.