МЕДИКО-СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ЗДОРОВ’Я МАТЕРІ ТА ДИТИНИ. РЕПРОДУКТИВНЕ ЗДОРОВ’Я

ЗДОРОВ’Я.
Кафедра сімейної та соціальної медицини
Ас. Сміянова О.І.

державних і громадських заходів, спрямованих на:

- зміцнення здоров’я жінок і

дітей;
- покращення демографічної ситуації.

вагітності та пологах;
- при народженні дитини;
- по догляду за дитиною-інвалідом;
-

з тимчасової непрацездатності;
- в зв'язку з доглядом за хворою дитиною;
- на дітей одиноким матерям;
- на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням.

визначається:

- збереженням та поліпшенням здоров’я жінки;
- зниженням материнської смертності;
- зниженням

смертності немовлят;
- вихованням здорового, гармонійно розвиненого покоління.

загальних принципах організації лікувально-профілактичної допомоги;

- проте має більш виражену профілактичну

спрямованість і надається поетапно.

допомога майбутній матері та підготовка її до материнства;
ІІ етап –

комплекс заходів з антенатальної охорони плода -- спеціалізовані акушерсько-гінекологічні заклади, загальна мережа лікувально-профілактичних закладів; санаторії для вагітних;

охорона плода – забезпечення допомоги при пологах у акушерських відділеннях

перинатальних центрів,пологових будинків чи багатопрофільних лікарень або в дільничних лікарнях;
ІV етап – лікувальна допомога новонародженим – у відділеннях новонароджених перинатальних центрів,пологових будинків, дитячих лікарень;
V етап – охорона здоров’я дітей дошкільного віку;
VI етап – охорона здоров’я дітей шкільного віку.

ДИТИНИ:

- акушерсько-гінекологічна допомога;
- лікувально-профілактична допомога дітям.

перинатальних центрах, відділеннях лікарень, поліклінік, МСЧ, державних науково-дослідних інститутах та

спеціалізованих центрах ( Український консультативно-діагностичний центр матері і дитини, Центр реабілітації репродуктивної функції жінки, НДІ педіатрії, акушерства та гінекології АМН України).

поліклініках і поліклініках у складі дитячих об'єднаних лікарень, дитячих відділеннях

лікарень та у дитячих лікарнях.

ДІЛЬНИЧНИМ ПРИНЦИПОМ

ЗАВДАННЯ ЖК:

1. Надання кваліфікованої акушерсько-гінекологічної допомоги на протязі всього життя жінки:
- профілактика ускладнень вагітності, пологів, післяпологового періоду;
- профілактика, діагностика та лікування гінекологічних захворювань.
2. Впровадження сучасних методів профілактики, діагностики та лікування.
3. Проведення заходів із антенатальної охорони плода, зниження недоношуваності, перинатальної смертності.
4. Надання соціально-правової допомоги.

Акушер-гінеколог (13-15 раз)
- Терапевт

( 2 рази)
- Стоматолог ( 2 рази)
- ЛОР ( 1 раз)
- Окуліст ( 1 раз)

ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ВАГІТНОСТІ
- 2 РАЗИ В МІСЯЦЬ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ

ВАГІТНОСТІ
- 3 РАЗИ В МІСЯЦЬ ПІСЛЯ 32 ТИЖНІВ ВАГІТНОСТІ

або відсутність акушерської та екстрагенітальної патології;
- належність жінки до тієї

чи іншої групи ризику перинатальної патології;
- фізичний розвиток вагітної;
- функціональний стан основних систем її організму;
- фізичний і функціональний стан плода.

– ЗДОРОВІ) – ВАГІТНІ, У ЯКИХ ВІДСУТНІ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНІ ТА ГІНЕКОЛОГІЧНІ

ЗАХВОРЮВАННЯ,ЯКІ ДОНОШУЮТЬ ВАГІТНІСТЬ ДО 38-40 ТИЖНІВ ЗА ВІДСУТНОСТІ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, БЕЗ УСКЛАДНЕНЬ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО ТЕРМІНУ ВАГІТНОСТІ
ІІ ГРУПА ( Д2- ПРАКТИЧНО ЗДОРОВІ) – ВАГІТНІ БЕЗ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНИХ ТА ГІНЕКОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ, СУМАРНА ОЦІНКА ВИЯВЛЕНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ВІДПОВІДАЄ НИЗЬКОМУ СТУПEНЮ МОЖЛИВОГО РОЗВИТКУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ АБО МАТЕРИНСЬКОЇ ПАТОЛОГІЇ, БЕЗ УСКЛАДНЕНЬ ПРОТЯГОМ ВСЬОГО ПЕРІОДУ ВАГІТНОСТІ

– ХВОРІ)
– ВАГІТНІ ІЗ ВСТАНОВЛЕНИМ ДІАГНОЗОМ ЕКСТРАГЕНІТАЛЬНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ АБО

АКУШЕРСЬКОЇ ПАТОЛОГІЇ, СУМАРНА ОЦІНКА ВИЯВЛЕНИХ ФАКТОРІВ РИЗИКУ ВІДПОВІДАЄ ВИСОКОМУ ЧИ ВКРАЙ ВИСОКОМУ СТУПЕНЮ МОЖЛИВОГО РОЗВИТКУ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ АБО МАТЕРИНСЬКОЇ ПАТОЛОГІЇ

Україні складають 40-49 випадків
Серед ускладнень переважають пізні токсикози та кровотечі
Серед

екстрагенітальних захворювань переважають захворювання системи кровообігу та анемії

на рівень материнської смертності:
- якість медичної допомоги;
- робота

служб планування сім’ї;
- умови праці та побуту вагітної;
- екологічна ситуація.
Провідні причини материнської смертності в Україні:
- акушерська кровотеча;
- екстрагенітальні захворювання;
- пізні токсикози вагітних;
cепсис

Ризик материнської смертності найбільш значний у віковій групі 30-39 років

3 300 жінок;
- 0,5 посади дитячого гінеколога на 10 000

дитячого та підліткового населення;
- 1,0 посада терапевта на 60 000 дорослого населення;
- 1,0 посада стоматолога на 100 000 дорослого населення

ОБЛАСНИХ ЛІКАРНЯХ;
МІСЬКИХ ПОЛОГОВИХ БУДИНКАХ;
ПЕРИНАТАЛЬНИХ ЦЕНТРАХ;
- МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВІДОМЧОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ

ТА НЕДЕРЖАВНОЇ ФОРМИ ВЛАСНОСТІ;
- ІНСТИТУТІ ПЕДИАТРІЇ, АКУШЕРСТВА ТА ГІНЕКОЛОГІЇ НАМН УКРАЇНИ

111/о
Обмінна карта пологового будинку, пологового відділення лікарні( відомості жіночої консультації

про вагітну) – ф. № 113/о
Історія розвитку дитини – ф. № 112/о
Медична карта дитини (для школи, школи-інтернату, школи-ліцею, дитячого будинку, дитячого садка) – ф.№ 026/о
Історія пологів – ф. № 096/о
Карта розвитку новонародженого – ф. № 097/о
Карта профілактичних щеплень – ф. № 063/о

будь-якої країни значною мірою залежить від демографічних перспектив, які визначаються

здатністю населення до простого відтворення або заміщення чисельності покоління батьків чисельністю покоління дітей. Стійка тенденція скорочення чисельності населення внаслідок зниження рівня народжуваності та підвищення рівня загальної смертності ставить під загрозу майбутнє країни. В Україні протягом останнього десятиліття відбувається суттєве скорочення середньої очікуваної тривалості життя за рахунок погіршення здоров'я, в тому числі репродуктивного.

від'ємний приріст населення, що загрожує національній безпеці України.

На рівні сім'ї поліпшення репродуктивного здоров'я зменшує імовірність безплідності чи появи небажаної вагітності, які призводять до психологічного дискомфорту сім'ї та дестабілізації шлюбно-сімейних відносин.

загальної смертності населення виводять проблему репродуктивного здоров'я і тривалості життя

в ранг загальнонаціональних, а збереження репродуктивного здоров'я населення виходить за рамки суто медичного питання і стає загальнодержавною, міжсекторальною проблемою.

здоров'я - це стан повного фізичного, розумового і соціального благополуччя,

а не просто відсутність хвороб репродуктивної системи або порушення її функцій, тобто репродуктивне здоров'я означає можливість задовільної та безпечної здатності до відтворення.



Охорона репродуктивного здоров'я визначена ВООЗ на глобальному рівні, як пріоритетна галузь у відповідності до Резолюції Всесвітньої Асамблеї ООН з охорони здоров'я від 1995 р.

психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість різного роду

дій, зумовлених позитивним або негативним ставленням до народження певної кількості дітей. Вона складається з трьох компонентів: когнітивного (пізнавального), афективного (емоційного) та поведінкового (спонукального).
Сутність репродуктивної установки виявляє себе у взаємодії всіх трьох компонентів. Когнітивний компонент відображає орієнтації на ту чи іншу кількість дітей, на інтервали між їх народженнями, установку на бажану стать дитини, на вагітність та її щасливе завершення. Емоційний компонент репродуктивної установки складають позитивні та негативні почуття, пов’язані з народженням тієї чи тієї кількості дітей. Поведінковий компонент репродуктивної установки характеризує інтенсивність спонук до народження, потужність або слабкість репродуктивної установки.

відіграла економічна незалежність жінок, їх професійна зайнятість, позасімейні орієнтації та

інтереси. Проте емансипація жінок супроводжувалася й низкою негативних наслідків, які також прискорили перехід до малодітності. В першу чергу – це перевантаження жінок хатнім господарством і недооцінка у громадській думці соціальної значущості сімейних функцій як жінок, так і чоловіків. Неабияку роль у зниженні народжуваності дітей у сім’ї відіграли слабкий розвиток обслуговування і вкрай складні житлові умови.

перинатальна смертність та смертність немовлят вважаються одними з найчутливіших барометрів

соціально-економічного благополуччя країни, їх виділяють із загальної проблеми смертності та репродуктивного здоров’я.

Кожен випадок плодово-малюкових репродуктивних втрат спричиняє для держави і суспільства в цілому непрожите і "непропрацьоване" життя. Рівень смертності немовлят значною мірою визначає і середню очікувану тривалість життя людини. Особливого значення проблема рівня плодово-малюкових втрат набуває в сучасний період, коли природний приріст населення загрозливо зменшується.

українських жінок (2009 р.) свідчать, що більшість українських жінок планують

мати лише одну дитину, відкласти народження дитини або взагалі відмовитись від нього.

народження наступної дитини, а у віці 25-29 років ця частка

збільшується до 46,4%.

репродуктивного здоров'я вважаються інфекції сечостатевих шляхів як у підлітковому, так

і в дорослому віці. Зазначені інфекції нерідко стають причиною безплідності, невиношування вагітності, а також пренатального інфікування плода з можливими тяжкими наслідками і навіть вадами розвитку плода. Тривалий перебіг цієї групи хвороб також часто призводить до безплідності, а в подальшому - до онкогінекологічної патології.

однією з провідних причин у жіночій смертності, що також призводить

до втрати життів значної кількості молодих жінок, які не реалізували свою репродуктивну функцію.
Рівень загальної захворюваності населення в Україні на онкологічну патологію протя останнього десятиріччя підвищився на 3,1%, а жіночого населення - на 6,4%. Щорічно помирає понад 1000 жінок працездатного віку (майже співпадає з репродуктивним) до одного року від часу встановлення діагнозу раку статевих органів.

як 11 тис. жінок пов'язано із позаматковою вагітністю, рівень якої

значною мірою впливає на репродуктивні процеси та втрати. Доведено, що ризик виникнення позаматкової вагітності після перенесеного запального процесу статевих органів збільшується в 6-10 разів.

України характеризується ще однією медико-соціальною проблемою: особливістю смертності у працездатному

віці є так звана "надсмертність" чоловіків (показник смертності від усіх причин в працездатному віці чоловіків у 3,6 рази перевищує смертність жінок).

Це є надзвичайно загрозливим як для сфери промислового виробництва, так і для відтворення нації. Незворотні втрати життя чоловіків у репродуктивному віці, який практично співпадає з працездатним, деформують статеве співвідношення у суспільстві, обумовлюють значну кількість одиноких жінок, неповних сімей та дітей-сиріт.

стану репродуктивного здоров'я і патологією не тільки жінок, а й

чоловіків. На сьогодні небажана безплідність стосується 10-15% українських сімей, що можна розглядати як прямі репродуктивні втрати. Кількість неплідних подружніх пар складає в Україні біля 1 млн.
За науковими даними майже у 80% випадків причиною безплідності у жінок є аборт, у 15-25% - запальні хвороби статевих органів. Вирішення проблеми безплідності є важливим резервом поліпшення демографічної ситуації.

значення з огляду на високі показники безпосередніх та віддалених ускладнень

після цієї операції, негативного впливу на сімейні відносини та на репродуктивні втрати як складові демографічних втрат, а також як значні економічні витрати в умовах обмежених економічних ресурсів.

вагітних жінок, що в свою чергу призводить до негативної динаміки

збільшення ВІЛ-інфікованих дітей. Щорічне збільшення на 20% кількості ВІЛ-інфікованих вагітних призводить до збільшення кількості ВІЛ-інфікованих дітей.
Сучасні технології на світовому рівні дозволяють майже у 100% випадків попередити ВІЛ у новонароджених. Більшість з них запроваджено в Україні, що дало можливість значно знизити рівень вертикальної трансмісії.

невиношуванням закінчується кожна десята вагітність, здебільшого як результат високої розповсюдженості

абортів, інфекцій, що передаються статевим шляхом, ендокринної патології та ін. Прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36-40 тис. ненароджених бажаних дітей.

40-50% випадків перинатальної патології та смертності пов'язані або зумовлені передчасними

пологами. З кожним роком зростає число маловагових дітей (з масою тіла при народженні менше 1000 грамів), питома вага їх серед новонароджених складає від 5% до 10%, а рання неонатальна смертність цих новонароджених у 18 разів вища, ніж серед доношених дітей.

її розвитку в утробі матері, в періоді новонародженості, дитинстві та

у підлітковому віці.
Відповідно до стратегії охорони здоров'я ВООЗ, здоров'я та виживання дитини характеризується складним взаємним зв'язком із здоров'ям батьків, соціальним благополуччям сім'ї та послугами з репродуктивного здоров'я.

малюкова смертність;
високий рівень абортів;
невиношування вагітності;
високий рівень ускладнень вагітності та пологів;

поширеність жіночої та чоловічої безплідності;
захворюваність населення інфекціями, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ/СНІД;
онкологічна захворюваність репродуктивної сфери.

:
невиношування (прямі репродуктивні втрати від невиношування вагітності щорічно складають 36-40

тис. ненароджених бажаних дітей);

безплідності (на сьогодні небажана безплідність стосується 10-15% українських сімей);

материнської та малюкової смертності (зниженням за останні десять років рівня материнської смертності на 60% малюкової - на 36% вдалося досягнути орієнтовних показників ВООЗ).

увага приділяється збереженню репродуктивного здоров'я.

до вирішення проблем охорони репродуктивного здоров'я:
- зменшення до 2015

р. на дві третини смертності дітей віком до п'яти років; - зниження материнської смертності на три чверті;
- обмеження поширення ВІЛ/СНІДу.

нової якості життя громадян через запровадження соціальних, економічних та демократичних

європейських стандартів життєдіяльності людини і суспільства