ПОЛІТИКА ЯК СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

вона?
Коли виникає?
Термін “Політика” один з найбільш поширених та багатозначних у

багатьох мовах світу. Це запозичення з давньогрецької:
"πολιτεία" – державний устрій, державні та суспільні справи.
"πολιτική – політика, регулювання взаємовідносин.
Давньогрецький мислитель Платон (427-347 рр. до н.е.) запропонував універсальне визначення політики, яке зберігає своє значення досі:
"політика – це мистецтво жити разом".

існує об'єктивно, тобто незалежно від волі та свідомості. Вона була,

є і буде
Політика – складний, багатоплановий феномен. Це зумовлює складність її визначення.

різноманітних інтересів);

влада (прагнення до неї, її використання).

зору.
Df 1: Політика – це організація спільного буття.
Df 2:

Політика – це особлива сфера взаємодії різних соціальних груп (класів, націй та інших спільнот), з приводу використання державної влади для реалізації своїх інтересів та потреб.
Df 3: Політика – це інтеграція диференційованих інтересів.
Df 4: Політика – це організація соціального простору за певними правилами гри.

інститутів та відносин у суспільстві, за якими стоїть влада, котра,

в свою чергу існує для збереження порядку.
Будь-яка проблема набуває політичного характеру, якщо її рішення торкаються інтересів соціальних класів, груп та прошарків. Політика – це постійна боротьба за владу.
Ч и з а в ж д и і с н у в а л а політика?

(вік, стать, заслуги перед спільнотою тощо), етнічні, релігійні та ін.

відмінності.
Спочатку якоюсь мірою роль регулятора ускладнених відносин беруть на себе звичаї, традиції, догмати релігійної віри.
Проте на певному етапі вони вже не здатні виконувати складну місію узгодження інтересів різних соціальних груп. Тоді виникають специфічні утворення, які завдяки авторитету чи примусу регулюють відносини у певній спільноті.
Це вже політика.

котрі знаходяться в тих чи інших соціальних групах.
Тобто, є

інтереси, які роз'єднують, є такі, що об'єднують.

Інтерес як соціальне явище – це об’єктивно обумовлений мотив діяльності певної соціальної групи, людини або держави, спрямований на досягнення конкретної мети, на відмінність від простої потреби (її може мати будь-яка тварина). Інтерес має бути артикульованим і проголошеним.

матеріальних та духовних благ.
Прагнення до влади (завоювання та утримання) завжди

пов’язане з протиріччями та конфліктами між крупними суспільними групами на основі розподілу різного роду благ.
Тому політичні явища та процеси – це концентрований вираз економічних інтересів різних суспільних груп.

інтереси певної соціальної групи, повинна враховувати і інтереси усіх інших

соціальних груп, що існують в суспільстві, інтегруючи їх.
Адже збереження цілісності суспільства, досягнення та підтримання громадянської згоди – одна з найважливіших задач державної політики.
В основі політики лежать або співпраця, кооперація та взаємодопомога людей, або ворожнеча, конфронтація, насильство та конфлікти між ними, а також організаціями, що виражають їх інтереси.

діяльності таких міжнародних організацій як Європейський Союз, ООН, НАТО тощо;

макрорівень характеризує державу як ціле, державну владу, її структуру;
мікрорівень охоплює окремі структури та організації (політичні партії, громадські організації тощо).
За спрямованістю політику поділяють на
внутрішню (охоплює основні напрями діяльності держави щодо регулювання економічних, політичних, соціальних тощо відносин у державі);
зовнішню (спрямовується на забезпечення безпеки держави і створення сприятливих умов для вирішення основних завдань внутрішньої політики).
За параметром сфери суспільної діяльності?
За суб'єктами?
За терміном дії?

як вона досліджує,
як виникла та розвивалася,
які її найбільш

характерні риси, місце та роль у пізнанні та перетворенні суспільства.
Навіть якщо сучасна людина не цікавиться політикою, політика цікавиться нею, бо немає людини, яка знаходиться не в сфері діяльності політики.

про політику. Докладніше політологію можна визначити як систематизовані знання про

закономірності суспільного життя.

Згідно з численними джерелами, знання про політику налічує близько двох з половиною тисячоліть,
а на Сході, в Стародавньому Китаї та деяких інших країнах – ще більше.
Однак у найрозвинутіших формах знання про політику виникло у період античності (“Держава" і "Політик" Платона, "Політика" Аристотеля, "Про республіку" Цицерона).

Другої світової війни.
Велику роль у поширенні політології відіграла організація

ЮНЕСКО, яка санкціонувала автономність політичної науки як самостійної галузі знань і сприяла її розвиткові.
На міжнародному колоквіумі політологів, організованому ЮНЕСКО в 1948 р. у Парижі, було вирішено вживати термін "політична наука" і визнано, що основним предметом політичної науки є:
а) політична теорія;
б)політичні інститути;
в) партії, групи і суспільна думка;
г) міжнародні відносини.

що відбуваються в ній.
В самому широкому сенсі слова політична

сфера є галуззю суспільних відносин, що пов’язана із взаємодією різних спільнот людей, соціальних груп, верств, класів, націй.
Вона включає в себе ряд соціальних інститутів та організацій, якими опосередкується ця взаємодія.
Найважливішими з таких інститутів є держава.

формування та розвитку, форми та методи функціонування.
Крім феномену політичної

влади, політологія покликана також досліджувати:
політичні явища,
різноманітні аспекти політичного світогляду, політичну культуру,
методику та методологію пізнання політичного життя.

політичної думки;
взаємозв’язок політики та ідеології;
суб’єкти політичних відносин;
проблеми політичних еліт та

політичного лідерства;
політична влада та механізми їх функціонування;
формування та функціонування політичних систем суспільства та їх основних елементів (держави, політичних партій, суспільно-політичних об’єднань, інші);
політичний процес, політичні конфлікти;
національна політика та національні відносини;
політична культура суспільства.

Функції політології (лат. functio - виконання) – це коло діяльності,

призначення науки про політику.

Специфічна функція політології полягає у раціоналізації політичного життя: політичних інститутів та відносин, політичних реформ та політико-управлінських рішень, поведінки та ін.
Вона має випрацьовувати оптимальні моделі управління державою, технологію відносно безболісного вирішення соціально-політичних конфліктів.

в тому, щоб:

1) описати об'єкт свого вивчення (дескриптивна функція),
2) дати пояснення

тим фактам, явищам, подіям реальності, які спостерігаються (інтерпретаційна функція),
3) екстраполюючи виявлені закономірності і тенденції, передбачити подальший розвиток явищ, подій, процесів (прогностична функція). Питанням передбачення майбутніх людей займається спеціальна наука – футурологія.

для досягнення конкретного політичного результату.
5) ідеологічна, яка орієнтує на вибір

певної системи ідеологічних цінностей.
6) світоглядна, яка утверджує цінності, ідеали, норми, що характеризують ступінь цивілізованості політичної системи, політичну культуру соціальних суб'єктів.
7) політичної соціалізації, яка забезпечує процес включення людини в політичну сферу суспільства і формування певного типу політичної культури.

Зародження політології як навчального предмета припало на другу половину XIX ст.
У 1857 р. в Колумбійському університеті професор історії та політичної економії Френсіс Лібер започаткував читання курсу лекцій з політичної теорії в Колумбійському університеті, а в 1880 р. його наступник на посаді Дж. Берджес заснував при Колумбійському університеті школу політичної науки.

об’єктом яких також є політична сфера суспільного життя.
До них, поперед

усе, можна віднести
філософію,
історію,
соціологію,
юриспруденцію,
політичну економію,
соціальну психологію.