Українське неоязичництво

часів Сонцебог уявлявся на золотій колісниці, запряженій білими кіньми. Блискуча

постать Бога Сонця, його войовничий характер, золоті стріли, які він пускає по вітру - все це успадковане слов’янами від їхніх Предків аріїв. Імен Сонця багато: Бог, Сонце-Цар, Князь, Око Боже, Чадо Боже, Сонце Праведне, Сонце Красне, Сонце Трисвітле; а також теоніми: Дажбог, Божич, Білобог, Ярило, Ладо, Купайло, Припікало, Світовид. Про всеперемагаючу силу Сонця, його щорічне відродження говорять такі народні приказки: Заглянець Сонце и в наше воконце (білоруське), Bedzie і przed naszemi vrotami Slonce (польське), Взойдет Солнце и к нам во двор (російське), де Сонце, там сам Господь (українське). У сербській весільній пісні батько каже дочці:  “Окрени се Сунцу на истоку, - помолисе Богу истинноме и жаркому на истоку Сунцу” - слов’яни завжди моляться, повернувшись обличчям на схід. Сонцю приносили в пожертву спеціальне печиво, що називалося сончата, при цьому співали: “Грай, Сонечко, грай, тут твої сончата” (тобто діти Сонця-Дажбога). Імена похідні від сонце мають корінь сон-, сол-, солн-, солон- (пор. посолонь - по ходу сонця).

ЗНИЩИВ ЖИТТЯ НА ЗЕМЛІ. АЛЬТЕРНАТИВНА ІСТОРІЯ