Вживання літери Ґ Літера “Ґ” використовується в українській мові не надто

надто часто, але все ж є окремі слова, які її

вимагають, і ми не можемо ігнорувати це! Хоча конкретних правил вживання ґ немає, але все ж є конкретний набір слів, який варто запам’ятати.

де вона зустрічається?
Словники подають такі характерні вживання цієї літери:
Крім того,

букву Ґ також вживають в деяких іноземних іменах та прізвищах: Ґете, Ґарібальді. Існує правило, що при написанні іноземних слів українською букві
G – відповідає Ґ, а H -Г.

вам знадобиться вивчити лише список слів з буквою Ґ, що

подає Український правопис. Ось вони:

іменники: аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґедзь, ґирлиґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґоґель-моґель, ґрати (не плутати з дієсловом грати), ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґлик;
прізвища: Ґалаґан, Ґудзь і под.;
прикметники: ґратчастий, ґречний;
дієслова: ґвалтувати, ґеґати, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґрасувати;
власні назви іншомовного походження з подвійним написанням: Гданськ і Ґданськ, Гренландія й Ґренландія, Гібралтар і Ґібралтар, Гарібальді і Ґарібальді, Гете і Ґете.

про похідні: ґрунт – ґрунтовий, ґрунтовно, ґрунтообробний, ґрунтувати тощо.

господар, хазяїн;
ґандж – вада, хиба;
ґирлиґа – палиця, загнута на кінці

(для пастухів, старих людей);
ґлей – загуслий сік на стовбурах фруктових дерев;
ґоґель-моґель – домашній десерт з яєчних жовтків, цукру та меду, какао чи рому;
ґринджоли – низькі і широкі сани;
джиґун – баламут, спокусник, залицяльник;
дзиґлик – стільчик;
ґречний – чемний, ввічливий;
ґеґати – видавати звуки, властиві гусям;
ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти – голосно і нерозбірливо говорити, галасувати;
ґеґнути – померти;
ґрасувати – розчищати стежку, витоптувати.

тоді для перевірки пройдіть тест!
1. Слово з Ґ?
 1 ..речаний
 2 ..речний
 3 ..алантний
 4

..раблистий
5 ..равітаційний

2. Слово з Ґ?
 1 ..онкон..
 2 ..данськ
 3 ..аа..а
 4 ..родно
 5 ..енуя

а..онія
 4 а..ава
5 а..рус
5. Слово з Ґ?
1 ..ратчастий
2 ..речаний
3 ..раблі
4  ..равюра
5 ..рандіозно
6. Слово

з Ґ?
 1..усак
 2..едзь
 3..айворон
 4..рамота
 5..ієна

7. Слово з Ґ?
 1 ..лей
2  ..етри
 3 ..іляка
 4 ..іпюр
 5 ..уаш

8. Слово з Ґ?
1 ..атунок
2 а..ресія
 3 ..еологія
 4 ..орзонт
 5 ..андбол

..еракліт
10. Слово з Ґ?
 1 ..ондола
 2..ринджоли
 3 ..енерал
4 ..азон
 5 ..аївка
11.

Слово з Ґ?
 1 джи..іт
2 ..арбар
 3 ..ончар
 4 дзи..лик
 5 ..олобля

12. Слово з Ґ?
 1 ..ан..рена
 2 а..ар-а..ар
 3 ..і..абайт
 4 ..і..антизм
 5 ..о..ель-мо..ель

13. Слово з Ґ?
 1 ..аздівсво
 2 ..етьманство
 3 ..уманізм
 4 ..орбач
 5 ..ордовитий

14. Слово з Ґ?
 1 ..вінея
 2 ..ренландія
 3 ..аїті
 4 ..ондурас
 5 ..ватемала

з Ґ?
 1 ..валтовний
 2 ..умовий
 3 ..уманоїдний
 4 ..уманітарний
5 ..уманістичний
17. Слово

з Ґ?
 1 ..айдамака
 2 ..алузка
 3 ..ирли..а
 4 ..алайко
 5 ..алантно

18. Слово з Ґ?
 1 ..удзь
 2 ..уляш
 3 ..обелен
 4 ..лясе
 5 ..офре

19. Слово з Ґ?
 1 ..алоп
 2 ..обоїст
 3 ..онор
 4 ..оризонт
 5 ..рати

20. Слово з Ґ?
 1..рак
 2 ..уталін
 3 ..ума
 4 ..уля
 5 ..орище

10.2,

11.4, 12.5, 13.1, 14.2, 15.4,

16.1, 17.3, 18.1, 19.5, 20.4.

ц, л, н у кінці слова та складу
(Де ти

зїси ці лини? Дзінь!): вісь, ґедзь, кінь, мідь, наморозь, палець, суть, швець; близько, восьмий, ганьба, Грицько, дядько, кільце, молотьба;
б) після м’яких приголосних у середині складу перед о: дьоготь, дзьоб, льон, сьомий, трьох, тьохкати.
Примітка. Про вживання ь у словах іншомовного походження див. § 93; у прізвищах — § 104, п. 9, 12, а; у географічних назвах — § 109, п. 9.
 

пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н: /124/
а)

перед я, ю, є, ї, йо: адью, кондотьєр, конферансьє, монпансьє, ательє, марсельєза, мільярд, бульйон, віньєтка, каньйон; В’єнтьян, Фетьйо, Кордильєри, Севілья; Готьє, Лавуазьє, Жусьє, Мольєр, Ньютон, Реньє, Віньї;
б) відповідно до вимови після л перед приголосним: альбатрос, фільм; Дельфи, Нельсон; але: залп, катафалк і т. ін.;
в) відповідно до вимови в кінці слів: магістраль, Базель, Булонь, Рафаель; але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін.
2. Знак м’якшення не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Сю.

-цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаються відповідно через -ськ(ий),

-цьк(ий), -дзьк(ий): Броневський, Даргомижський, Маяковський, Мусоргський, Островський; Гомулицький, Городецький; Грудзький, Завадзький; так само з ь пишуться російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговськой (Луговська), Трубецькой (Трубецька).
М’якість польських приголосних ń, ś, ć, (dź) у прізвищах перед суфіксами -ськ(ий), -цьк(ий) і м’якими приголосними не позначається м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передається літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюравець, Сятковський.

м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:
1) перед

я, ю, є, ї: Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє;
2) перед приголосним: Клязьма, Лисьва, Льгов;
3) у кінці слова: Гомель, Нахічевань, Сімферополь, Тянь-Шань.
Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться: Аляска, Челябінськ, Тюмень.

б) Твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшується в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця.
в) Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк.

-зькість, -ськість, -цькість; -зько, -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки,

-ськи, -цьки: близький, вузький, волинський, донецький; близькість, людськість; близько, військо, багацько; по-французькому (по-франиузьки), по-українському (по-українськи), по-німецькому (по-німецьки).

Примітка. У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях: боязкість, в’язкість, баско, різко тощо знак м’якшення не пишеться, оскільки тут з, с разом із к не творять суфіксів -зк-, -ск-;

батенько, голівонька, соколонько; гарненький, малесенький, свіжісінький, тонюсінький;

б) після м’якого л

перед наступним приголосним: їдальня, кільце, ковальський, пальці, рибальство, сільський, спільник.
Примітка. Не ставиться м’який знак після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять із -лк-: балка — балці, галка — галці, галченя, монголка — монголці, Наталка — Наталці, Наталчин, рибалка — рибалці, рибалчин, спілка — спілці, спілчанський; але: Галька — Гальці, Гальчин;

I відміни й середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни:

друкарень, їдалень, крамниць, матриць, пісень, робітниць, стаєнь; бажань, знань, кілець, місць, сердець і серць;

г) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить, будять, здається, косить, косять, коситься, робить, роблять, робиться, ходить, ходять; будь, будьте, винось, виносьте, виносься, кинь, киньте, стань, станьте, трать, тратьте.

або слова: вірте, кобзар, лікар, перевір, секретар, тепер, школяр, Харків.

2.

Після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, громадянський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити та ін., бо в твірних іменниках між приголосними виступає ь: бренькіт, донька, нянька.

інші м’які приголосні: вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято,

слід, сміх, сніг, сніп, сьогодні, танцювати, щастя; але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них.
Примітка. Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли ж у називному відмінку його нема, то й в інших відмінках він не пишеться; пор.: Галька — Гальці, дівчинонька — дівчиноньці, письмо — на письмі, редька — редьці; але: галка — галці, сторінка — сторінці, пасмо — у пасмі.

ціпилно та ін.; але в зменшених формах ь пишеться: держальце,

пужальце й под.

5. Між подовженими м’якими приголосними: буття, волосся, галуззя, гіллястий, життя, каміння, ллється, приладдя, сіллю.

безбатченко, Панченко, Федченко; Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин; але після л

пишеться ь: Михальченко, Михальчук.

7. Після ц у кінці слів — іменників чоловічого роду іншомовного походження: Галац, кварц, палац, паяц, Суец, шприц, а також у деяких вигуках: бац, буц, гоц, клац.