ВІЗИТ У СІМ ’ Ю

попередньо узгодити з сім’єю.
Візит у сім’ю не варто робити одному.
У

ході бесіди зосереджуватися на описі фактів життєдіяльності сім’ї, не називаючи їх проблемами.
Уважно слухати клієнта.
Не давати оцінки вчинкам і поведінці клієнта.
Намагатися зрозуміти темпоритм життя сім’ї та підлаштуватися до нього.

© O.YESYPENKO, 2012

посилань на те, що конфіденційна інформація отримана вами від дитини.
Візит

у сім’ю – це діалог із сім’єю, а не монолог соціального працівника.
Настирливість соціального працівника може спричинити прояви агресії та фізичного насильства з боку господарів.
Уникати довгої розмови, коли батьки перебувають у нетверезому стані.
Розуміти, що кожен „подарунок” і чашка чаю можуть бути використані проти вас.

© O.YESYPENKO, 2012

може стати причиною подружнього конфлікту.
Не доводити ситуації до того, щоб

клієнт виправдовувався.
У розмові із сусідами інформацію необхідно отримувати, а не розголошувати.
Ведення нотаток під час бесіди спричиняє замкненість клієнта і небажання продовжувати розмову.
Уникати некоректних висловів та характеристик членів сім’ї.
Зацікавленість дитиною і ситуацією повинна бути щирою.

© O.YESYPENKO, 2012

обговорюєш;
запропонуй зробити паузу (наприклад, скажи про необхідність зателефонувати);
зберігай спокій протягом

всієї ситуації;
не продовжуй вирішувати проблему, почни з активного слухання;
при подальшому обговоренні використовуй „Я – висловлювання”, замість „ТИ – повідомлення”;
проаналізуй можливість перемістити членів сім’ї (поміняти місцями, або видалити на певний час в безпечне місце, особливо якщо їх агресія направлена один проти одного);
поговори індивідуально з кожним членом сім’ї;
залиш сім’ю, якщо ситуація стає для тебе загрозливою, або сім’я просить тебе зробити це;
не намагайтеся бути „героєм” – це не допоможе, а нашкодить і тобі, і сім’ї.

© O.YESYPENKO, 2012