Загальні принципи організації, структура ЦЗ України. Органи управління, сили

завдання КТЕБ та НС.

Admiral Makarov National University of Shipbuilding

та структура.
2. Органи управління, сили та засоби ЦЗ.
3. Єдина

Державна система ЦЗ. Склад та
завдання КТЕБ та НС.
4. ЦЗ підприємств, установ, організацій,
навчальних закладів.

Миколаїв: НУК, 2005.– ч. 1 – “Соціальна, техногенна і природна

безпека”; ч.2. – „Надзвичайні ситуації”; ч. 3 – „Цивільна оборона”.
Михайлюк В.О., Халмурадов Б.Д. Цивільний захист. – Навчальний посібник. – Київ, 2008.
Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 438 с.

наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій

забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.
Держава, як гарант цього права, створює Державну систему ЦЗ України, яка має за мету захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф стихійних лих техногенного, природного соціально-політичного та воєнного походження.

наслідків надзвичайних ситуацій

характеру.

функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і

діями у надзвичайних ситуаціях;

3. сили і засоби, призначені для виконання завдань ЦЗ;

2. органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

4. фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок НС;

5. системи зв'язку, оповіщення и інформаційного забезпечення;

6. спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання ЦЗ;

7. курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань ЦЗ;

8. служби ЦЗ.

Систему
ЄДС ЦЗ
складають:

територію України, всі верстви населення, а розподіл

за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійсюється за територіально-виробничим принципом.
Крім того, згідно з «Кодексом ЦЗ України», цивільний захист здійснюється на наступних принципах:
гарантування державою громадянам конституційного права на захист життя, здоров'я та майна, а юридичним особам – права на безпечне функціонування;
добровільності при залученні людей до здійснення заходів у сфері цивільного захисту, пов'язаних з ризиком для життя і здоров'я;
комплексного підходу до вирішення завдань цивільного захисту;
створення системи раціональної превентивної безпеки з метою максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і мінімізації їх наслідків;
територіальності та функціональності ЄДС ЦЗ;
мінімізації заподіяння шкоди довкіллю;
гласності, вільного доступу населення до інформації у сфері ЦЗ відповідно до законодавства.

та ліквідація їх наслідків;
2. оповіщення населення про загрозу і виникнення

НС у мирний і воєнний часи та постійне інформування його про наявну обстановку;

3. захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування засобів ураження;

4. організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час ;

5. створення систем аналізу і прогнозування управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх у готовності до стійкого функціонування у НС мирного і воєнного часів;

6. підготовка і перепідготовка керівного складу цивільного захисту, його органів управління та сил, навчання населення вмінню застосовувати ЗІЗ і діяти в НС.

КМУ, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної

Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником ЦЗ України є Прем'єр-міністр України.

Безпосереднє виконання завдань цивільного захисту здійснюється постійно діючими органами управління у справах ЦЗ, у тому числі створеними у складі підприємств, установ і організацій силами та службами

ДСНС
регіонального підпорядкування
СИЛИ ДСНС
центрального підпорядкування
Міністр МВС - заступник начальника цивільного

захисту України

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ,
ДСНС

СИЛИ ДСНС
місцевого
підпорядкування

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ – начальник цивільного захисту України

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Органи управління у районах
та містах

Управління

Координація

якого віднесено реалізацію питань цивільного захисту:
бере участь у реалізації державної політики

у сфері цивільного захисту населен-ня і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, а також попередження цих ситуацій;
організовує розроблення і здійснення відповідних заходів із цивільного захисту;
керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах цивільного захисту та спеціалізованих формувань цивільного захисту;
здійснює контроль за виконанням вимог цивільного захисту, станом готовності
сил і засобів цивільного захисту для проведення невідкладних робіт для попередження та ліквідації наслідків НС техногенного та природного характеру;
здійснює координацію діяльності центральних органів виконавчої влади, Ради

виконавчих органів місцевих рад та юридичних осіб щодо ліквідації

наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення або виникнення НС, забезпечує належне функціонування відомчих територіальних і локальних систем оповіщення;
здійснює навчання населення, представників органів управління і сил ЦЗ з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;
організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення спеціалізованих формувань цивільного захисту;
створює відповідно до законодавства України підприємства з виробництва спеціальної техніки, засобів захисту населення і контролю тощо.

також проведення АРіНР
приймає участь у заходах, спрямованих на попередження НС;
виконує

АРіНР з оперативної локалізації та ліквідації наслідків
НС;
приймає участь у локалізації та ліквідації великих лісових пожеж;
здійснює роботи з санітарної обробки населення та спеціальної
обробки техніки, майна, знезараження будівель, споруд та терито-рій;
приймає участь у забезпеченні евакуації населення і культурних
цінностей із зон НС;
приймає участь у здійсненні карантинних заходів під час епіде-
мій;
виконує піротехнічні роботи, пов'язані із знищенням вибухоне-
безпечних предметів.

ДС НС . До складу ОРС ЦЗ входять:
- орган управління;
- регіональні

рятувальні загони у містах Київ, Мелітополь, Дрогобич та Мерефа;
- спеціальні загони: морський у м. Керчь, авіаційний у м. Нежин;
- вузли зв'язку у містах Переяславль-Хмельницькому та Київі;
- підрозділи забезпечення;
- 27 гарнізонів служби обласного підпорядкування;
- пожежно-рятувальні підрозділи (у адміністративних районах).

радіаційною і хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями

на нафтогазовидобувних промислах, проведення профілактичних і відновлювальних робіт.

СпФ в залежності від рівня підпорядкування можуть бути:
- центрального підпорядкування – підпорядковані ДСНС України;
- територіальні – місцевій держадміністрації;
- об'єктові – начальнику ЦЗ об'єкта.

аварій і катастроф з викидом РР, НХР та інших агресивних

речовин, попередження виникнення вторинних факторів;
ведення рятувальних робіт в осередках ураження і районах АКСЛ, як правило, при наявності РЗ і ХЗ, інших екстремальних умов;
проведення специфічних робіт при ліквідації наслідків АКСЛ;
здійснення на підприємствах, що обслуговуються, комплексу спеціальних попереджувальних і профілактичних заходів, які спрямовані на попередження аварійної ситуації, зниження втрат і збитків у випадку їх виникнення.

спеціалізовані буксири-рятувальники, водолаз-
норятувальні й ін.);
аварійно-відбудовні формування, відбудовні поїзди, державний аварійно-технічний

центр Державного департаменту з
питань атомної енергетики, аварійно-відбудовні бригади у
складі підприємств з обслуговування автодоріг, об'єктів
електрозв'язку, електроенергетики, трубопровідного транс-
порту, комунального і водяного транспорту;
формування і служби протипожежної охорони;
служба медицини катастроф (ДСМК).

які об'єднані в окремий підрозділ, оснащений спеціальною технікою і майном,

без звільнення їх від основної роботи і призначені для ведення АРіНР при виникненні НС.

У СФ ЦЗ зараховуються працездатні громадяни України за винятком жінок, що мають дітей віком до 8 років, жінок з се­редньою і вищою медичною освітою, які мають дітей віком до 3 років та осіб, що мають мобілізаційні розпорядження.

Формування можуть бути загального призначення і забезпечення (служб ЦЗ), за підпорядкованістю – територіальні й об'єктові.
Організаційно вони можуть бути зведені в
команди, загони, групи.

та місцевості від наслідків НС та прове-дення спеціальних робіт.
Служби бувають:
загальнодержавні

– створюються міністерствами та іншими центральними ОВВ;
місцеві – створюються місцевими ОВВ;
об'єктові – створюються на СГ.

постачання,
інженерні,
комунально-технічні,
охорони громадського порядку,
торгівлі та харчування,
захисту сільськогосподарських тварин та

рослин та інші.

На СГ в залежності від характеру виробничої діяльності і
наявності бази створюються служби ЦЗ:

КТЕБ та НС.

територій
від надзвичайних ситуацій, згідно з Кодексом ЦЗ України в державі

створена
Єдина державна система органів виконавчої влади
з питань запобігання і реагування на НС.

рівні (відповідно рівням НС):
загальнодержавний;
регіональний;
місцевий;
об'єктовий.

і надзвичайних ситуацій»
(ДК ТЕБ і НС)
на державному, регіональному, районному (міському)

і об'єктовому рівнях створюються постійні комісії з НС.

Основними завданнями комісії є:
- координація діяльності центральних і місцевих ОВВ, пов'язаних зі створенням і функціонуванням Державної системи попередження і реагування на аварії, катастрофи й інші НС;
- участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;
- організація і керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків НС.