Карбон

під назвою вуглець не існує, різні алотропіні видозміни Карбону мають свої власні назви.

сполучається з багатьма елементами, виявляючи сильні відновні властивості. Найважливіша властивість

вуглецю — здатність його атомів утворювати міцні хімічні зв'язки як між собою, так і з іншими елементами. Здатність вуглецю утворювати 4 рівнозначні валентні зв'язки з іншими атомами дозволяє будувати вуглецеві скелети різних типів (лінійні, розгалужені, циклічні); саме цими властивостями і пояснюється виняткова роль вуглецю в будові органічних сполук і, зокрема, всіх живих організмів.

так і у вигляді різноманітних сполук. Середній вміст вуглецю у

земній корі 2,3×10−2 % (мас); основна маса вуглецю концентрується в осадових гірських породах.

пов'язана в основному з живою речовиною, кам'яним вугіллям, нафтою, антрацитом,

а також з доломітами і вапняками. Відомо понад 100 мінералів вуглецю, серед яких найпоширеніші карбонати кальцію, магнію і заліза. Він входить до складу кам'яного вугілля, нафти і природного газу, а також різних мінералів: мармуру, крейди і вапняку — CaCO3, доломіту — CaCO3·MgCO3, магнезиту — MgCO3, малахіту — CuCO3·Cu(OH)2 тощо.

природі постійний кругообіг, який називають вуглецевим циклом.


Вуглеце́вий цикл  — кругообіг вуглецю (у різних

формах, наприклад, у вигляді двоокису вуглецю) між атмосферою, океаном, біосферою та надрами Землі.

цикл полягає в тому, що вуглець у вигляді СО2 поглинається із

тропосфери рослинами. Потім із біосфери знову повертається в геосферу : з рослинами вуглець потрапляє до організму тварин та людини, а потім при гнитті тваринних та рослинних матеріалів — до ґрунту, і у вигляді СО2 — до атмосфери.

Життя на Землі і газовий баланс атмосфери підтримуються відносно невеликою кількістю вуглецю, що бере участь у малому колообігу і міститься в тканинах рослин (5*1011 т) тварин (5*1016 т).

наземними рослинами та фітопланктоном Світового океану. Процес поглинання С02 відбувається тільки

на світлі — фотосинтез, внаслідок якого утворюються органічні сполуки, що містять Карбон. Внаслідок фотосинтезу в атмосферу виділяється кисень О2

Тварини виділяють Карбон у вигляді вуглекислого газу під час дихання.

Рослини і тварини з часом відмирають, починають гнисти, окиснюватись і частково перетворюватись на СО2, що повертається у повітря й знову поглинається рослинами. А частково рослинні та тваринні рештки у ґрунті перетворюються на горючі копалини — кам'яне вугілля, нафту, природний газ. Горючі копалини використовують як паливо, внаслідок згоряння якого СО2 знову повертається в атмосферу.

реагує з гірськими породами під час їх руйнування. Відтак утворюються

вапняки, доломіти та інші карбонати. Така різноманітність процесів забезпечує постійний кругообіг Карбону в природі. 

воді. Живі організми засвоюють його з атмосфери чи води завдяки

процесу, який має назву фіксація Карбону. Інші організми, нездатні засвоювати Карбон безпосередньо, отримують його через харчові ланцюжки.
Залишки загиблих організмів входять зрештою до осадових порід, кам'яного вугілля, нафти, природного газу. Карбон повертається в атмосферу в процесі довготривалого геологічного колообігу як наслідок дегазації порід, вулканічній діяльності тощо.
Частково збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері Землі зумовлене діяльністю людини — використанням викопного палива для отримання енергії.

Карбону мають свої власні назви.
Вуглець у природі зустрічається як у

вільному стані, так і у вигляді різноманітних сполук.
Вуглець накопичується у верхній частині земної кори.
Екологічна роль Карбону полягає у здійсненні карбонового циклу.
Живі організми засвоюють Карбон завдяки його фіксації.