гипотеза стационарного состояния

(74 роки)
Місце народження: Житомир
Роки активності: 1967 — дотепер
Напрямок: психологічна проза, літературознавство, публіцистика

світ 1983 р.
В. Шевчук: «Книжку «Дім на горі» я писав

мовби з кінця, тобто з другої її фольклорно-фантастичної частини «Голос трави». Писалася вона поволі: спершу одне оповідання, котре я відкладав убік — хай вилежиться, тоді друге й так далі. Мав щастя, що мене ціле десятиліття не друкували, отож міг собі дозволити таку розкіш - не поспішати. А коли згодом переглянув усі ті оповідання, побачив, що вони утворюють певну цілість. І от вона собі лежала, я відчув, що чогось їй бракує. І дописав тоді першу частину — роман-преамбулу, що, власне, дав назву цілій книжці — «Дім на горі».

– це жанровий рiзновид роману, який мiстить ознаки
балади (зокрема,

домiнування мотиву кохання жiнки з демонiчним єством у чоловiчiй подобi тощо)

Балада - це невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту.

також роману-виховання.
«Дім на горі» - приклад магічного реалізму.

Магічний реалізм характеризується

поєднанням реального і фантастичного начал, звичайного і міфологічного, побутового і трансцендентного
( потойбічного, недоступного для людського пізнання), картин реального та ірреального світів.

У першій («Дім на горі. Повість-преамбула») розповідається про життя чотирьох

поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 рр., але в долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей.
Друга частина роману, що має назву «Голос трави», складається з 13 новел, які об’єднуються підзаголовком «Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших».

документа - законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій

викладено обставини чи підстави його проголошення, укладення тощо.
2. Вступ до чого-небудь.

Словник:

з якого герой іде у світ і до якого повертається,

а також дорога, яка постійно його вабить. Йдучи цією дорогою, людина все одно приходить додому. Піднімаючись до будинку, що височіє на горі, недавній фронтовик, директор школи Володимир, навіть не підозрює, що у тому домі він знайде спокій і душевну гармонію. Хлопець, син Галини Іванівни, повертається додому через сімнадцять років, що нагадує біблійний сюжет про блудного сина. Цей дім є надійною основою, фортецею, де зберігається духовність. Із мотивом дороги пов'язана й різниця між втіленнями жіночого та чоловічого начала. Жіноча доля — чекати й терпіти, чоловіча — шукати свою дорогу та повертатися.

Своєрідність побудови твору:

її син (далі – Хлопець) – їхня бабуся(прабабуся).
*Володимир – Галя.
*Володимир

– його дочка Оксана.
*Хлопець – Неоніла, його кохана.

низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духовності,

а підніжжя гори — це поле боротьби добра й зла, світла й темряви.
Працюючи над обома частинами роману, Валерій Шевчук не задумувався над тим, що підсвідомо втілював у ньому специфічне барокове світосприйняття, що відбилося вже на самій композиції твору. Уявімо зразки барокової архітектури в Києві: Андріївська церква, Маріїнський палац, брама Заборовського у Софійському соборі, церкви Києво-Печерської лаври, Видубицький монастир…
Краса, чарівність, розкіш, незбагненна велич цих споруд водночас спонукає до високих роздумів над чимось важливішим, аніж повсякденні проблеми й звичайна життєва метушня.

Видубецький монастир
«Дім на горі» асоціюється з подібними бароковими спорудами. Друга

частина — «Голос трави» — ніби основа цієї споруди, своєрідне підніжжя.

розповідають про реальне життя. Фольклорно- міфологічна їх основа виконує роль

не екзотичного тла: міфи, легенди, перекази були невід’ємною частиною світовідчуття наших предків, привносили в нього своєрідну духовну корекцію. Тому так тісно переплетено тут реальні картини з фантастичними, умовними, ірреальними.
Кожне оповідання — своєрідна притча, морально-етичний постулат, до якого варто прислухатися, щоби вижити в такому світі. Про перемогу тут не йдеться.

Своєрідність магічного реалізму:

передбачає необхідність для кожного нового покоління виборювати свій досвід пізнання

себе і світу й так перевіряти досвід поколінь минулих задля майбутнього.

Тема:

не лише за логікою національної доцільності, а слідувала передусім за

почуттями;
пізнати сенс буття, побачити, відчути, естетично пережити добро і зло, світло і тінь, їх вічне протистояння, яке лежить в основі руху, динаміки поступу, допомагає оголити людську душу, художньо дослідити людську природу.

Ідея:

за свої вчинки на цiй землi;
*пошук сенсу свого буття, самого

себе;
*прагнення розібратися в довколишньому світі;
*душевна роздвоєність людини;
*відповідальність кожного за свої вчинки;
*прагнення внутрішньої чистоти, гармонії.

продовжувачки роду, хоронительки моралі. Чоловіки тут з’являються вряди-годи; їм належить

доля блудних синів. Лише від тих, хто нап’ється води тут, на горі, з рук жінки, народжуються дівчатка. Хлопці народжуються від таємничих прибульців, які зваблюють жінок усупереч їхній волі, - «джиґунів».
Спочатку вони з’являються в подобі сірого птаха, який перетворюється в чоловіка, а потім так само таємниче зникає. Зате залишаються по них нащадки - хлопці, покликані бути творцями - поетами, художниками.

Дім на горі побіля річки Тетерів, довкола якого розгортаються події повісті-преамбули, уособлює своєрідну фортецю нашої духовності, той ідеал, до якого прагне жива душа.

поле боротьби добра і зла,світла і темряви.
Дім на горі —

символ Парнасу з його жіночим населенням (музи); дім на горі живе водночас реальним життям свого часу і мусить поборювати житейські клопоти, яких не оббігти.