Річки Кіровоградщини

малих річок. Багато з них не мають навіть назви. Але

є й такі назви, які ми по праву вважаємо історичними, їх знаходимо у працях вчених давніх часів, літописах, в усній народній творчості. Таких річок є на карті області немало. Головні з них – Дніпро, Південний Буг, Інгулець, Інгул, Вись, Тясмин, Синюха, Сугаклія, Громоклія.

витікає з невеликого лісового озерця біля села Бровкове Довжина

річки - 354 км.

 — нове озеро.
Притоки Інгулу: Сугоклія, Громоклія (праві); Біянка, Аджамка,

Кам'янка, Березівка (ліві).
На річці побудовано кілька водосховищ: Кіровоградське, Докучаєвське, Інгульське та Софіївське.

Сугаклії виникали козацькі поселення.
Років із сто назад це була

досить повноводна річка, з багато чисельними плесами. Річка бере початок біля с. Семенівки. Тече переважно на південний схід, впадає до Інгулу.

Річка історична, згадується у «Літопису» С. Величка.

давньотюркського «сайгак, дика коза»; давньотюркського «місце, де багато сайгаків ».

За свідченням Боплана, в XVII ст. у степах України водилося багато сугаків.

Карта України Боплана

виходи докембрійських порід (граніти та гнейси). Є багато ставків, а

також Криничуватське, Софіївське та Долилівське водосховища. Використовується на господарські потреби, риборозведення, зрошування.

тягнучи важкі вози із сіллю. Та ось вони неначе оживали

і починали рухатися веселіше. Поглянувши на волів, чумаки і собі починали прислухатись. Десь здалеку долинав неясний гул. І тоді промовляв якийсь із чумаків до своїх товаришів: «Ген гулець чути, скоро вдома будемо.» То гула річка, минаючи на своєму шляху пороги. Люди, які інколи їздили з чумаками, не розуміли, про що йде мова, та і почали називати річку, повз яку проїздили, — Генгулець. А згодом назва змінилася на Інгулець та так назавжди і залишилася. Записано Анастасією Степаненко у 30-ті роки

Легенда про Інгулець

України.

що особливо впадало у вічі при переході до лісостепу від

степу з його здебільшого іншого кольору і непридатними для вживання водами річок Жовта, Зелена, Чорний Ташлик, Мертвовод та інших.

Води між литовсько-руським військом Великого князя Литовського Ольгерда Гедиміновича та

ордами монголо-татарських правителів на Поділлі, поблизу фортеці Торговиці (тепер село Новоархангельського району Кіровоградської області).

задовго до Куликовської битви 1380 року підірвала могутність Золотої Орди

і поклала початок звільненню східнослов'янських народів від монголо-татарського іга.

«Книга року Бі-Бі-Сі» за двотомний історичний роман «Сині Води».

що на південний захід від м. Умані.
Впадає

до Синюхи між селами Ятрань і Тернівка.

спеки. Не було урожаю, все посохло, тому що не було

дощів. Людям загрожувала смерть від голоду і спраги. Боролися за життя наші предки, як могли: копали криниці, але вода пішла далеко під землю. Спробували в іншому місці, але на шляху траплялося лише каміння. Люди втратили надію на порятунок. В одному селі жила молода, казкової вроди дівчина Ятрань. Висока, струнка, як молода берізка, золотиста коса, як промінчики весняного сонечка, очі такі блакитні, як небо в погожу днину. А душа! Душа в неї була чиста, як прозорий струмочок, серденько було чуйне до чужого горя.

від громади і пішла за село. Дівчина впала навколішки і

почала благати: «Господи! Не дай загинути цим людям. Забери життя в мене — хай вони врятуються!» З очей красуні полилися сльози: кап-кап, кап-кап... Раптом хтось з людей закричав: «Диво!» Так, це було диво: за селом з'явилась широка, повноводна річка. Вода була чиста, як в прозорому струмочку і мала відтінок блакитного неба в погожу днину... Їх радості не було меж. Аж пізно ввечері згадали про дівчину-красуню. Шукали її всім селом, але знайшли тільки стрічку з її коси. І зрозуміли люди, що ріка і є їхня красуня, яка пожертвувала собою заради них, по краплині сліз вилившись у річку.

України.
Бере початок на Поділлі і впадає до Бузького лиману

Чорного моря.

що означає «біла вода», греки — Гіпанісом або Іпанісом. Слов'яни нарекли

річку Богом (в розумінні «багата» або «та, що тече по багатій, родючій землі»). Вважається також, що назва річки походить від слова «бгати», тобто згинати, звідси — «кривий», «покручений»

дослідження Правобережної України,
російський геолог В. Д. Ласкарєв звернув увагу на існування

двох річок з однаковими (як йому здалося) назвами — Буг. Західна річка й справді звалася Бугом, південна — Богом. Проте В. Д. Ласкарєв не помітив цього і, щоб можна було в подальшому розрізняти річки, наніс їх на карту як Західний Буг і Південний Буг.

межах України. Площа басейну річки — 63700 км², довжина 806 км
Особливістю

Південного Бугу є те, що ця річка фактично має лише одну велику притоку —
р. Синюху

Європі плавучий світло-музичний фонтан.

оцінками експертів входить в десятку найкращих і видовищних фонтанів світу.

Його унікальність полягає в так званій «зимуючій технології», яка дозволяє опустити конструкцію під лід. Задля встановлення фонтану та проведення реконструкції набережної були проведені роботи по розчистці русла річки Південний Буг в обсязі 28000 м³ ґрунту.

більше? Поспішай до бібліотеки!

край Кіровоградщина. – Кіровоград, Облуправління по пресі. – 1992. –

150с.
Кузик Б. М., Білошапка В. В. Кіровоградщина: історія та сучасність центру України: В 2-х т. – Дніпропетровськ: Арт-Прес, 2005.
Матівос  Ю. Такий загадковий Інгул / Ю. Матівос // Кіровоградська правда. – 2007. – 11 грудня.
http://www.panoramio.com
http://uk.wikipedia.org
http://vv.uanovini.com.ua