Легіон українських січових стрільців

Українських січових стрільців

трьох найбільших галицьких партій утворили Головну Українську Раду (ГУР, голова – К.

Левицький). Третього серпня ГУР видаламаніфест до українського народу в Галичині, закликаючи до боротьби за визволення України

бойової управи (очолив К. Трильовський), а та, в свою чергу,

спрямувала свою діяльність на організацію в австрійській армії окремого українського формування, що мало стати зародком української національної армії.

"Українські січові стрільці"
 Для формування легіон на початку вересня перевели в Закарпаття,тут

було утворено три стрілецькі курені. Командиром легіону став директор Рогатинської приватної української гімназії М. Галущинський. Перший курінь очолив підстаршина Д. Вітовський, майбутній керівник збройного повстання 1 листопада 1918 р. у Львові. Ядро легіону становили члени довоєнного січового, сокольського і пластового руху.

р. в районі Ужоцького перевалу. В кінці 1914 – на

поч. 1915 р. стрільці охороняли карпатські перевали. "Усуси" проявили зразковий героїзм у битвах з російськими частинами на горі Маківка у травні 1915 р. під Галичем у червні 1915 р. і над р. Стрипою влітку - восени 1916 р. близько 1 тис. стрільців потрапило в полон, пізніше з них було сформовано полк Січових стрільців на чолі з Є. Коновальцем – полк, який брав активну участь в національно-демократичній революції 1917-1920 рр.

світової війни при формуванні у Австро-Угорщині військових підрозділів з галичан

(ядро їх становили активісти довоєнного січового, сокілського і пластового руху).

По здобутті Києва 1 березня 1918 року, один Курінь Січових Стрільців залишився в Києві для охорони порядку і розгорнувся в полк Січових Стрільців у складі двох піших і одного запасного куренів, кінної розвідки і гарматної батерії; він нараховував 3 000 старшин і вояків (у тому ч. бл. ⅓ наддніпрянців). По відмові полку Січових Стрільців продовжувати військову службу після гетьманського перевороту, його роззброїли німці і Січові Стрільці розійшлися по Україні, при чому значна частина їх перейшла на службу до Запорізької дивізії

1917 з колишніх полонених українців, що вийшли з австро-угорської армії,

з метою захищати Центральну Раду перед наступом більшовиків; командир — сотник Олександр Лисенко;
у грудні-січні брав участь у боях під Бахмачем і в Києві, далі захищав уряд УНР під час відступу до Житомира. Відтоді й аж до кінця існування формації Січових Стрільців нею незмінно командував полковник Євген Коновалець. Наприкинці січня 1918 Галицько-Буковинський Курінь Січових Стрільців брав участь у придушенні Січневого повстання в Києві.

Скоропадського після проголошення ним федерації з Росією, й у вирішальному

бою під Мотовилівкою (18 листопада 1918) Січові Стрільці перемогли гетьманських дружинників. Під час облоги Києва Січові Стрільці розгорнулися насамперед у Дивізію Січових Стрільців, на початку грудня в Осадний корпус Січових Стрільців, до складу якого, крім Дивізії Січових Стрільців (11 000 бійців).

реорганізації, після якої він нараховував 500 старшин і 7 000

вояків, але в наслідок бою під Бердичевом (21 — 29 березня 1919) він зменшився до 300 старшин і 4 500 вояків. Не зважаючи на дальші бої в районі Шепетівки й Крем'янця, корпус, завдяки новому поповненню, збільшився у червні до 319 старшин і 8 067 вояків (у тому числі 5 172 бойового складу) без гарматних полків і батерій, що були у складі УГА (2 і 6 гарматні полки Січових Стрільців) або Армії УНР (4 полк, 12 батерія).

полків артилерії, кінний полк з 2 дивізіонів, автоброневий дивізіон, 4

— 5 панцерних потягів, об'єднаних у панцерний дивізіон, Кіш Січових Стрільців, Скорострільний вишкіл Січових Стрільців, технічні, ремонтні й обозні частини. Незмінним командиром корпусу був полковник Євген Коновалець

У формації Січових Стрільців Армія УНР диспонувала військовою частиною, яка виділялася своєю організованістю і боєздатністю. Як головна підпора протигетьманського повстання, Січові Стрільці мали великий вплив на Директорію УНР, але після від'їзду В. Винниченка за кордон цей вплив зменшився. По війні керівні старшини Січових Стрільців були творцями і чоловими постатями УВО — ОУН.

доукомплектування, після чого в лютому 1917 він повернувся на фронт

(очолив полк М. Тарнавський). У 1918 р. у складі австрійської армії полк УСС здійснив похід на Україну під командуванням сина австрійського ексгерцога Стефана-Вільгельма Габсбурга, якого, до речі, українці називали Василем Вишиваним (він знав українську мову і навіть писав українською мовою вірші). Пізніше Січові стрільці відіграли визначну роль в революційних подіях 1918 р. та творенні ЗУНР.

своєї малочисельності вони, звичайно, не вирішували долю Першої світової війни, на фронтах якої

вели активні бойові дії мільйонні армії, тому немає підстав, а врешті, й необхідності перебільшувати їх значення і роль у військових подіях 1914–1918 рр. Але це ні в якій мірі не применшує ролі і значення УСС.

козацьких полків Катериною II, вони стали зародком майбутньої армії.
2. УСС складалися з найкращих представників

українського галицького суспільства – вчених, літераторів, журналістів, митців, студентської та гімназійної молоді тощо. Тому не дивно, що вони залишили після себе добре задокументовану історію легіону та багату літературно-пісенну спадщину.
3. Ідейна та культурно-мистецька спадщина УСС стала інтегральною частиною національної свідомості галицьких українців XX століття.
4. Велика пропагандистсько-виховна робота серед населення краю.
5. Їх героїзм та самопожертва служили прикладом наступним поколінням борців.
6. Діяльна конструктивна участь УСС у революційних подіях 1917–1920 рр. (до речі, на територіях, які були під контролем УСС, не зареєстровано жодного факту насильства щодо цивільного населення тощо).

Сколівському районі, відбулися урочисті заходи із відзначення 98-ої річниці перемоги

легіону Українських Січових Стрільців в складі австрійської армії над російською імператорською армією.