Великая Отечественная война

суперечностей.
2. Нерівномірність економічного й політичного розвитку провідних країн світу.

3. Світова економічна криза 1929-1932 рр., яка ще більше поглибила суперечності між великими країнами.
4. Прагнення агресивних держав до нового переділу світу, до загарбання колоній, джерел сировини та ринків збуту.
5. Політика “умиротворення” агресора правлячих кіл Великобританії та Франції в поєднанні з американською політикою ізоляціонізму.

початок Великій Вітчизняній Війні

Союзу;

прорив фронту радянських
військ;

оточення їх і знищення;

планувалося Україну захопити уже

в перші тижні війни;

протягом кількох місяців завершити розгром Червоної армії і вийти на лінію Архангельськ — Астрахань.

і якісна перевага німецької армії.
Сталін не вірив що Гітлер розпочне

війну проти СРСР.
Раптовість фашистського нападу.
Матеріальна непідготовленість до війни.
Знищення кращих військових кадрів під час сталінських репресій у 30-х роках.
У військах панувала система жорсткої централізації і суворого підпорядкування, що сковувало ініціативу командирів, породжувало схильність до шаблонів, застарілих схем.
Некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва.
Не було військових планів ведення оборонних боїв.
Невдале розташування значної кількості радянських військ у прикордонних зонах дало змогу противникові обхідними танковими маневрами оточити і ліквідувати їх.
Легкою здобиччю ворога стали склади зброї, матеріально-технічного постачання, паливно-мастильних матеріалів та провіанту, бо були розміщені близько до кордонів.
Використання Німеччиною промислових, сировинних, продовольчих і фінансових ресурсів підкорених країн.
Розпорошеність сил Червоної армії на кордонах проти Німеччини, Туреччини та Японії.
Міжнародна ізоляція СРСР, відсутність надійних союзників.
Тоталітарний характер влади, що поставив у залежність від волі однієї людини та її найближчого оточення життя мільйонів людей.

УРСР та
ЦК КПУ
опублікували
звернення до
українського народу,в якому закликали

дати рішучу відсіч
ворожій навалі.

Комітету Оборони на чолі з Й. Сталіним, який зосередив у

своїх руках всю повноту влади в країні;
- 10 липня 1941 р. Й. Сталін очолив Ставку Верховного Головнокомандування;
- 8 серпня 1941 р. Й. Сталін став Верховним Головнокомандувачем Збройними силами;
- 7 липня 1941 р. – звернення керівництва УРСР до українського народу з закликом дати рішучу відсіч фашистській навалі;
- мобілізація до лав Червоної армії (з України – понад 2 млн. чол.);
- створення загонів народного ополчення з числа добровольців;
- спорудження оборонних укріплень;
- перебудова народного господарства на воєнний лад (збільшення випуску воєнної продукції, подовження робочого дня до 11 годин, скасування відпусток, дозвіл керівництву переводити працівників на будь-яку роботу без їхньої згоди, жорстка трудова дисципліна тощо);
- евакуація підприємств, колгоспів, наукових та культурно-освітніх установ, людей, цінностей та швидке налагодження виробництва в тилу (26 червня 1941 р. в Україні створено спеціальну комісію з евакуації на чолі з Д. Жилою; всього з України евакуйовано понад 550 великих підприємств, не менше 3,5 млн. населення; все, що не встигали вивезти, знищували);
- державна позика, добровільна здача населенням коштовностей та грошей до Фонду оборони;
- знищення органами НКВС політичних в’язнів, які перебували в українських в’язницях.