Антон Павлович Чехов

XIX століття, але й тепер, у ХХЇ столітті ми зустрічаємося

з ним часто. Твори його є у кожного, хто має більш-менш пристойну бібліотеку. Вистави, поставлені за його п’єсами, і зараз ідуть у багатьох театрах. Коли пишеш про Чехова-драматурга, варто згадати й про те, що Антон Павлович — майстер «малого жанру». Згодом на основі деяких власних оповідань він створив драматичні твори для сценічної постановки. Здається, Чехов — гуморист. Але розважальність — це те, що лежало на поверхні. Насправді ж і в оповіданнях, і в драмах автор описує реальні проблеми життя: лицемірство, підлість, жадібність людей, убогість і забитість простого люду, низьку культуру.

журналі «Бабка» розповідь «Лист до вченого сусіда» і гумореску «Що

найчастіше зустрічається в романах, повістях тощо» . Це був його дебют у пресі.

псевдонімами Антоша Чехонте і Людина без селезінки або їх варіантами,

або зовсім без підпису, у виданнях «малої преси», переважно гумористичних: московських журналах «Будильник», «Глядач» та ін і в петербурзьких гумористичних тижневиках «Осколки», «Стрекоза» . Чехов співпрацював з «Петербурзької газетою» (з 1884 р., з перервами), з суворінской газетою «Новий час» (1886–1893 рр..) і з «Російськими відомостями» (1893–1899 рр.). У 1882 Чехов підготував перший збірник оповідань «Витівка», але він не вийшов, можливо, через цензурні труднощів. У 1884 вийшла збірка його оповідань — «Казки Мельпомени» (за підписом «А. Чехонте»).

перебування на ньому Чехов спілкувався з людьми, дізнавався історії їх

життів, причини посилання і набирав багатий матеріал для своїх нотаток. Він провів справжню перепис населення Сахаліну, зібравши кілька тисяч карток про жителів острова. У наступні 5 років Чехов писав книгу «Острів Сахалін. У 2005 на Сахаліні вперше в Росії опубліковані в одному виданні «Бути може, стануть в нагоді і мої цифри…» матеріали сахалінської перепису А. П. Чехова.

історія надломленої інтелігента, який по початку будував грандіозні плани, а

потім у безсиллі змирився перед життєвими перешкодами. «Іванов» – це психологічна драма мислячої людини, який перетворився на невдаху, розвиток відомої теми «зайвої людини» в російській літературі, але вже в драматичній формі і з драматичним змістом.

(1889), «Чайка» (1896), «Дядя Ваня» (1889), «Три сестри» (1900), «Вишневий

сад» (1903) і сценок – водевілів: «Весілля» (1889), «Ювілей» (1891), «Ведмідь», «Пропозиція» (1888).

з якою пов’язаний переворот у сценічному мистецтві і народження нової театральної

системи. Театр Чехова проходить кілька етапів розвитку. «Іванов», приміром, об’єднує стару і нову театральні системи, а вже в «Чайці», «Вишневий сад» і «Трьох сестрах» драматург виступає як основоположник епічного театру.

чому пояснюється тим, що в ній Чехов, всупереч звичайній своїй

відстороненості від соціальної злободенності і тим більше політичної боротьби, на перше місце висуває тему зіткнення різних суспільних груп та ідеологій, які існували й конфліктували один з одним в тодішній Росії, Росії рубежу століть .

по Сахаліну, Чехов оселився в невеличкому двоповерховому флігелі на Малій

Дмитрівці. Тут він працював над книгою «Острів Сахалін», розповідями «Стрибуха», «Дуель», «Палата № 6». Флігель зберігся до нашого часу і відзначений пам'ятною дошкою з барельєфом А. П. Чехова.

долю випали і шквал критики, і єлейна похвала, але драматург

мав сміливість бути оригінальним і неповторним. Можливо, тому що Чехов не намагався копіювати когось, а прагнув бути самим собою, писати про те, що ясно й зрозуміло, що хвилює. Його творами захоплюються і в наші дні.