6lek.ppt

побудови та функціонування великих комп’ютерних мереж
2. Передача даних у глобальних

мережах
3. Технологія ISDN
4. Доступ користувачів до мережі Internet

локальних, глобальні мережі характеризуються досить складною, нерегулярною топологією.
Основу передавального середовища

глобальних мереж становлять вузли комутації, пов'язані між собою каналів передачі даних. Канали передачі даних - це канали зв'язку, пристосовані для передачі дискретної інформації у вигляді масивів даних. При цьому висуваються достатньо високі вимоги до безпомилкової передачі інформації.

управляє спеціальний комп'ютер — сервер мережі. У великих мережах може

бути декілька файл-серверів, що служать для збереження значних обсягів інформації. Глобальні мережі припускають підключення великого числа робочих станцій. З цією метою часто використовуються спеціальні сервери доступу, за допомогою яких забезпечується ефективний доступ певної кількості робочих станцій до комп'ютерної мережі. Кількість і місце розташування вузлів комутації вибирається таким чином, щоб при мінімальних витратах забезпечити необхідну пропускну спроможність мережі передачі даних.

мережа передачі даних, яка є сукупністю каналів передачі даних і

вузлів комутації. У зв'язку з цим однією з визначальних характеристик глобальної мережі стає спосіб комутації даних. Залежно від способу комутації розрізняють мережі з комутацією каналів, комутацією пакетів та інтегральні мережі передачі даних.
Найпростіший і природний спосіб передачі даних між двома робочими станціями, названий комутацією каналів, базується на реалізації фізичного сполучення між ними.

колективного користування. Фізичне з'єднання між абонентами комп'ютерної мережі здійснюється, як

правило тільки на час сеансу передачі інформації шляхом утворення складеного каналу з послідовно сполучених каналів. При цьому зв'язок між відправником і одержувачем установлюється шляхом надсилання відправником відповідного повідомлення, що передається мережею передачі даних від одного вузла комутації каналу до іншого й управляє комутацією каналі зв'язку, ніби прокладаючи шлях від відправника до одержувача.

що підтверджує наявність необхідного сполучення. Потім здійснюється передача інформації, заради

якої був створений канал передачі даних. На час сеансу обміну інформацією складений канал недоступний для інших абонентів. Після закінчення передачі відправник інформації формує відповідне керуюче повідомлення, яке передається складеним каналом, управляє необхідним його роз'єднанням, а досягнувши адресата, інформує про закінчена сеансу обміну інформацією.

канали, що комутуються у певні, заздалегідь задані інтервали часу, тільки

протягом яких і допускається передача інформації. Очевидно, що режим виділених каналів забезпечує максимально допустиму для конкретної мережі швидкість передачі даних.
Перевагою мереж комутації каналів є наявність постійного з'єднання між робочими станціями, що дозволяє доволі просто організовувати взаємодію між ними у режимі реального часу й у діалоговому режимі. Істотним недоліком мереж комутації каналів є низький коефіцієнт використання каналів передачі даних та пряма залежність цього коефіцієнта від режимів роботи мережі.

утворення фізичного з'єднання між пунктами відправлення й одержання інформації. Між

ними встановлюється віртуальне (логічне) з'єднання, а фізичний канал установлюється локально між суміжними вузлами комутації і тільки на час передачі даних. При цьому інформація подається і передається у вигляді блоку даних фіксованої структури й довжини. Заголовок блоку даних містить адреси відправника й одержувача інформації, а також іншу керуючу інформацію, необхідну для достовірної передачі повідомлень між абонентами.

іншого, займаючи в кожний період часу тільки канал передачі даних

між суміжними вузлами. Інші канали на шляху проходження пакета можуть використовуватись для інших цілей. Це дозволяє значно підвищити, порівняно з мережами комутації каналів, коефіцієнт використання фізичних каналів зв'язку, тобто збільшити загальну пропускну спроможність мережі передачі даних. Однак при цьому ускладнюються вузли комутації і з'являються додаткові затримки, пов'язані з необхідністю проміжного запам'ятовування повідомлення в кожному вузлі мережі.

одного, отже, йдеться про так званий дейтаграмний спосіб передачі даних.

Такий спосіб передачі характеризується використанням найпростішого транспортного протоколу і використовується в основному для передачі короткої послідовності пакетів. Відсутність логічного каналу може спричинити порушення порядку надходження пакетів до адресата. Тому для передачі великих повідомлень кращим є спосіб віртуальних каналів, коли всі пакети прямують тим самим, заздалегідь установленим маршрутом.

послуг (Integrated Services Digital Network). Основна ідея, закладена в технологію

ISDN, полягає в тому, що різні пристрої, наприклад, телефони, комп'ютери, факси і т.д., можуть одночасно передавати й приймати цифрові сигнали після встановлення комутуючого з'єднання з віддаленим абонентом.
Цифрові мережі з інтеграцією послуг ISDN можна використовувати при передачі даних, для об'єднання віддалених локальних мереж, для доступу до мережі Internet і для різних видів трафіка, у тому числі мультимедійного.

приєднати комп'ютер до одного з вузлів мережі Internet;
одержати IP-адресу на

постійній або тимчасовій основі;
встановити й настроїти програмне забезпечення — програми-клієнти тих сервісів, послугами яких мається намір скористатися.
Організаційно доступ до мережі користувачі дістають із допомогою провайдера.
Провайдер — це організація (юридична особа), що надає послуги у приєднанні користувачів до мережі Internet.

через свою локальну мережу. На один із комп'ютерів локальної мережі

покладається вирішення завдань proxy-сервера — управління локальною мережею й виконання функцій "посередника" між комп'ютерами користувачів та мережею Internet (proxy — представник, довірена особа).
Технічно для приєднання до комп'ютера провайдера потрібні ПК, відповідне програмне забезпечення й модем — пристрій, що перетворює цифрові сигнали від комп'ютера на сигнали для передачі по телефонних лініях і навпаки.

потужних хост-машин для доступу до глобальних ресурсів мережі Internet через

високопродуктивний канал передачі даних — магістраль.
Хост-машина (від англ. host — господар) — це комп'ютер, що виконує мережні функції і реалізує повний набір протоколів усіх семи рівнів моделі OSI. Крім мережних функцій, хост-машина може виконувати завдання користувача (програми, розрахунки, обчислення).

засобів для передачі даних між несумісними мережами, наприклад, між мережею

Internet та мережами FidoNet, BitNet CompuServe й ін. Роль шлюзу між мережею Internet і локальною мережею відіграє proxy-сервер.