Архітектура бароко в Україні

Сергій Сергійович

р. На території Заповідника знаходяться три пам'ятки архітектури давньоруського періоду:

Успенський собор, Троїцька надбрамна церква та Спаський храм. Але всі вони дійшли до нашого часу в дуже зміненому вигляді. Власне, від Успенського собору — головного храму колишньої Києво-Печерської лаври — майже нічого не залишилися. Про архітектуру дерев'яних будов, джерела ніяких даних не дають. То був перший етап у спорудженні монастиря. Другий етап пов'язаний з розгортанням кам'яного будівництва. Першою відомою кам'яною спорудою на території Печерського монастиря була церква Успіння Богородиці. Про її побудову найдавніші письмові джерела повідомляють таке: «Заснована ж ця божественна церква богородична року 6581 (1073 рік)». У липні 1077 року будівельні роботи були закінчені. Художнє оформлення інтер'єра виконувалось значно пізніше. В рік столітнього ювілею запровадження християнства на Русі (1089) церква була освячена і стала діючим храмом. Успенський собор належить до споруд хрестовокупольного типу, його план має форму трохи видовженого й орієнтованого від сходу на захід прямокутника (32,4 X X 21,6 м).

- і по ній це чудово видно. Гроші на її

побудову дали батьки великого короля Яна ІІІ Якуб Собєський (Собеський) та його дружина Теофілія Данилович. Це був бароковий храм монастиря кармеліток босих, зведений в 1642-1644 р.

Дата побудови вибита на плиті над вхідним порталом. Хоча без впливів знаменитого римського Іль Джізу не обійшлося - тренд такий, що поробиш - костел, спроектований придворним королівським архітектором, італійцем Дж. Б. Джізлені, все-таки не позбавлений своєрідності і якоїсь солідності.

монастир є однією з найшанованіших святинь, яку щорічно відвідують тисячі

прочан. Почаївська лавра - найбільша православна святиня Волині й друга, після Києво-Печерської лаври в Україні.

Це величний архiтектурний ансамбль, що складається з 16 церков, резиденцiї архиєпископа, дзвiницi, келiй. Усi будiвлi iдеально поєднуються з мальовничим ландшафтом, скелястим схилом гори та терасами. Святинями Почаївської Лаври є вiдбиток ступнi Божої Матерi, джерело з цiлющою водою, чудотворна iкона Матерi Божої, мощi преосвященного Йова.

Монастир був заснований ченцями, що з‘явилися тут в 1240-1241 рр., рятуючись від татаро-монголів, які захопили і зруйнували Київ. Першими приміщеннями монастиря були печери в товщі гір, а першою будівлею – невелика дерев‘яна церква Успіння, яку звели в 13 ст. на терасі північного уклону пагорба. Саме тоді за легендою і з‘явилася ченцям богоматір у вогняному стовпі над Почаївською горою, після чого на одній з скель начебто залишився відбиток її стопи.

виступів) 37, а шириною - 55 метрів. Завершували собор тринадцять

куполів.
Фасади Софії оздоблені декоративними нішами, орнаментом, мозаїкою, живописом. Крім фресок і мозаїк, собор прикрашали численні різьблені деталі з мармуру та шиферу. Софійський собор став зразком для спорудження однойменних храмів у Новгороді та Полоцьку.

проекту — невідомо. У 1613–1614 рр. будівництвом керував Себастян Ламхіус.

Коли в 1618 р. Джакомо Бріано прибув до Львова, стіни костелу вже були виведені на три лікті: він не розробляв нового проекту, а тільки детально опрацював існуючий та видозмінив інтер'єр.

У плані храм трьохнавовий, зі слабо вираженою зовні абсидою. Бокові нави по відношенню до центральної дуже вузькі і низькі. Для збільшення площі над ними збудовано галереї — емпори. На початковому етапі замість бічних нав були тільки окремі каплиці, тобто нави, переділені поперечними стінами, що властиво для святинь єзуїтського ордену.

небагато. Крім повідомлення про прибуття до Чернігова Св. Антонія і

заснування ним на Болдиних горах печерного Богородицького монастиря (1069), згадується у 1177 році Єфрем - ігумен святої Богородиці.
В середині XII століття на місці, де з'явилася свята ікона, спорудили мурований храм в честь Успіння Божої Матері. Це була грандіозна для свого часу архітектурна споруда.
Увінчаний єдиною масивною главою тринефний, триапсидний двадцятий'ятимет-рової висоти собор було видно не тільки з будь-якого кінця міста, але і з навколишніх сіл. Час пощадив храм. Він зберігся до наших днів і, як багато століть тому, підіймається над мальовничою деснянською заплавою.

правому березі річки Псел, збудована 1732 року стараннями гетьмана Лівобережної

України Данила Апостола. У той час Великі Сорочинці належали до земель, якими володів наказний гетьман. Цей храм побожний козак звів як свою родову усипальницю. Архітектором Данило Апостол запросив одного з найкращих зодчих того часу – лаврського послушника Степана Ковніра. Саме цей геніальний митець створив 33-метровий архітектурний шедевр у стилі українського бароко. Від самого початку храм мав дев’ять куполів. Після пожежі, що трапилася від удару блискавки у 1811 році, храм було відновлено уже як п’ятиглавий. Такий його можна побачити і досі.

місці старого дерев'яного храму у 1658 році. Будівля вирішена в

стилі українського бароко. Це був перший в українській архітектурі хрещатий п'ятибанний храм нового типу, який склався під впливом прийомів і форм українського дерев'яного будівництва. Іконостас собору вважався одним з кращих на всій Лівобережній Україні. Він займав ширину всього храму. Орнамент іконостасу густий і соковитий, нагадує іконостаси в Сорочинцях і Гамаліївці.

і абсолютно барочна Введенська трапезна церква (1677). Вона майже не

перебудовувалася за свою понад 300-літню історію. А от перемальовувалася, напевно, безліч разів - і те, в що перетворили її ворота зараз, запросто налякає рафінованих естетів. За композицією храм є типовою трапезною. Східна частина споруди - це безстовпна однонавна церква, четверик нави за допомогою пласких парусів переходить в підкупольний восьмерик. З заходу до храму приєднаний тамбур з кухнею та службами. Північний фасад (той, що виходить на собор) відрізняється багатим декором.

найстаріша архітектурна пам’ятка не тільки Харкова, але і всієї Слобожанщини.
Архітектура

цього храму бере свої витоки в народній архітектурі України. На думку фахівців, Покровській собор майже «дослівно» повторює українську дерев’яну тричастинну церкву, являючи собою синтез ідей і конструкцій дерев’яної архітектури і кам’яної архітектури. Незвичайно легкий і стрункий, здалека собор нагадує три поставлені в ряд свічки. Три його башти, що розділені від самої землі і звужуються догори, зорово дуже гармонійно об’єднані в одне ціле. До центральної восьмикутної в плані башти (8,5 х 10 м) зі сходу примикає п’ятигранний вівтар (4×6 м), із заходу – бабинець (6×5 м). Висота середньої, найвищої частини, від землі до хреста складає 45 м.

архітектури - греко-католицький кафедральний собор Св. Юрія (Юра). І хоча

монастир тут знаходився ще з княжих часів, свій нинішній вигляд храм набув у 1761 - 1774 рр. Автором проекту прекрасної церкви в стилі бароко став Бернард Меретин, а після його смерті в 1759 році собор Святого Юрія і прилеглі будівлі завершував Клеменс Фесінгер.
Особливістю ансамблю є і те, що собор розкривається глядачеві поступово. Дорога до нього тягнеться через прекрасні парадні ворота, прикрашені барочним фронтоном і декоративними вазами. Інші ворота зі статуями, які зображують Західну і Східну церкву, виводять гостя на площу перед собором. Справжня кульмінація вигляду – фасад храму.

двоповерхового центрального й двох бічних одноповерхових флігелів, в яких велику

територію займає палацовий двір, окрасою цього архітектурного ансамблю був Регулярний сад (заснований Петром I) c його теплицями та оранжереями. Перший поверх був кам'яним, в ньому знаходилися службові приміщення, у лівому флігелі проживала прислуга, а у правому знаходилися кухня, пекарня, кондитерська. На другому дерев'яному поверсі розташовувалися 28 парадних кімнат, прикрашених різнокольоровими шпалерами в позолочених рамах, печами, облицьованими синім кахлем, а підлога була зроблена з цінних порід дерева. Житлові приміщення обставлено високохудожніми меблями й прикрашено численними дзеркалами. Фасад палацу забарвлено охрою, а ліпні прикраси побілено – таким чином палац придбав урочистий вигляд.

одна із кращих архітектурних пам'яток Львова, побудованих в стилі бароко.
У

1749 році на місці старого готичного храму на кошти гетьмана Юзефа Потоцького було розпочато будівництво монастирського костелу Божого Тіла чину домініканців. Над проектом його спорудження працював талановитий архітектор та військовий інженер Ян де Вітте – комендант Кам’янець-Подільської фортеці.
 Будівництвом храму керував М.Урбаник, з 1764 року – К.Мурадович. У 1792-98рр. К.Фесінгером було закінчене скульптурне оформлення фасаду, а двоярусну дзвіницю прибудовано за проектом Ю.Захаревича у 1865році. .

будівництво Андріївської церкви. Існувало декілька проектів нової церкви, але перевагу

віддали італійцеві Бартоломео Растреллі. Всі роботи по проектом Растреллі виконував архітектор Іван Мічурін, який де в чому істотно доповнив проект італійського творця. Цікаво, що деякий час будівництво не починалося, оскільки зіткнулося з несподіваною перешкодою - священики зовсім не бажали знімати освячений хрест, який все ще стояв на горі і створювали цьому усілякі перешкоди. Але так чи інакше, в 1749 році храм почав будуватися. Розповідали, що таку честь імператриця надала Києву на знак вдячності за Олексу Розума (Разумовського), якого вигодувала українська земля.