Слайд 1Часткова геоморфодинаміка
Камінний ліс Мадагаскару, останці тривалого голого карстового процесу
Слайд 2Поділяється на ряд дисциплін, які вивчають окремі процеси, що впливають
на господарську діяльність людини: ерозію, зсування, селеві потоки, лавини, карст
та інші. За ними утвердилися відповідні назви, наприклад, карстознавство, вивчення селів тощо.
Слайд 3Щоб скласти загальне (інтегральне) уявлення про геоморфологічні процеси, які є
об`єктом вивчення інженерної геоморфодинаміки, слід класифікувати ці процеси, тобто, знайти
їм місце у сучасному природному процесі глобального масштабу. Про класифікації різних авторів прочитайте у підручнику, а ми візьмемо до роботи найбільш поширену, генетичну, класифікацію, яка безпосередньо вказує на причини виникнення процесів, дає критерій для вироблення заходів по боротьбі зі шкідливим впливом сучасних геоморфологічних процесів
Слайд 4Назвіть причини виникнення та функціонування кожного із зазначених геоморфологічних процесів,
тобто, чинники (генезис)
Слайд 5Часткова геоморфодинаміка містить низку завдань, спрямованих на досягнення основної мети
інженерної геоморфології: забезпечити надійність будівництва та експлуатації інженерних споруд та
окремих видів господарської діяльності серед різноманітних сучасних геоморфологічних процесів
Слайд 6Такими завданнями є:
Визначення стійкості рельєфу, тобто, здатності його зберігати
свої морфологічні та морфометричні показники упродовж тривалого часу.
Визначення стійкості
схилів, тобто, здатності поверхонь різного ухилу бути стабільними не лище зовні. Але й у глибині товщі гірських порід, яка складає рельєф певної території (від вершинної до базисної поверхонь).
Прогноз зміни природних та антропогенних процесів, тобто, визначення тенденцій розвитку сучасних геоморфологічних процесів, здатних ускладнити будівництво та експлуатації інженерних спору або певного виду господарської діяльності людини.
Слайд 7Зсувна поверхня схилу Азовського моря поблизу с. Юр`ївка
Слайд 8Катастрофічні процеси у Карпатах
Слайд 9Класичні морфологічні елементи зсувів – тріщини відсідання, стінки зрив, цілісні
детрузивні блоки гірських порід
Слайд 10Визначення стійкості рельєфу
Стійкість території залежить від низки чинників:
а) сучасних
тектонічних рухів;
б) складу і властивостей гірських порід;
в) сучасних
екзогенних процесів;
г) морфології існуючого рельєфу;
д) розташування у певній природній зоні, що забезпечує певне надходження теплової енергії та певну вологість.
Слайд 11Північне узбережжя півострова Тарханкут характеризується поширенням зсувів детрузивного типу
Слайд 12Порушення стійкості рельєфу призводить до переміщення гірських порід, яке здійснюється
двома способами:
по поверхні, головно, під впливом сили тяжіння,
площинного змиву, кріолітогенезу;
лінійними напрямками, тобто, переміщення гірських порід під впливом водних потоків, вітру, льоду.
Перше відбувається повільно, друге – порівняно швидко.
Слайд 13Сили, які заважають переміщенню речовинних мас у процесі перебігу певного
геоморфологічного процесу, залежать від зчеплення і тертя, складу порід, їх
зволоженості, вивітрілості, інших властивостей. Чим більше колоїдних часток у речовинних масах, чим більше насичення їх водою, тим більшою є рухомість гірських порід. Залежність від маси, кута нахилу і тертя відображується формулою:
де - маса; - складова сили тяжіння; t –
коефіцієнт тертя; - тиск речовинної маси на
основу.
Слайд 14Звичайно, чим більш щільні гірські породи, тим показники коефіцієнту тертя
є вищими, відповідно схил є стійкішим. На цьому фото одного
із районів Станового нагір`я видно, що на всю глибину рельєфоутворюючої частини геологічного розрізу поширюються щільні кристалічні породи, вивітрювання яких спричинює лише поступове зміщення униз по схилу дрібних уламків у вигляді шлейфів. Допомагають також цьому зміщенню тимчасові водні потоки.
Слайд 15Стійкість вершинних поверхонь межиріч, які займають привододільні простори, характеризується відсутністю
різких коливань рівня підземних вод, порівняно незначними ухилами поверхонь, слабкою
розчленованістю території, автономністю геоморфологічних процесів, серед яких переважають елювіальні, делювіальні та еолові. На цих поверхнях рельєф у часі змінюється найповільніше і ці зміни дуже незначною мірою впливають на будівництво.
Слайд 16Зручними у зазначеному плані є привершинні поверхні Українських Карпат –
полонини, відносно вирівняні ділянки земної поверхні, складені значною корою вивітрювання,
ухили поверхні складають до 10 – 15 град., за дотримання технології проектування, будівництва та експлуатації інженерних споруд такі ділянки є також зручними для будівництва.
Слайд 17Визначення стійкості схилів
Ця процедура складається з декількох прийомів, кожен із
яких має власну методику дослідження:
класифікації схилів;
встановлення закономірностей
розвитку схилів;
оцінку інтенсивності процесів на схилах;
розроблення геоморфологічних критеріїв стійкості схилів
Слайд 18Класифікації схилів
Класифікації схилів можуть базуватися на урахуванні морфології, генезису, віку
схилів та процесів, що поширені у їхніх межах. При розробленні
класифікацій беруть до уваги поєднання різних чинників, у тому числі – деякі фізико-механічні властивості грунтів, якими вони складені: вологість, товщину рухомого шару, гранулометричний склад, які визначають, разом з іншими стійкість схилів.
Слайд 19Зазвичай у класифікаціях схилів розрізняють типи схилів та відповідні їм
процеси на схилах. Обвальні схили у більшості мають ухил 25
– 40 градусів, формуються під впливом обвалів, осипів, курумів, осування, лавин. Найважливішими чинниками їхнього формування є ухили, висота та форма схилів, склад і вивітрілість гірських порід, насиченість водою.
Урочище “Шпиці”, Карпати
Станове нагір’я, Росія
Дніпровський естуарій
Слайд 21Соліфлюкційні схили (масового зміщення чохла рихлого матеріалу) властиві кріогенній та
гумідній зонам. Вони мають ухил 3 – 8 градусів, характеризуються
порівняно, переважно повільним зміщенням породи з захопленням лише поверхневого шару порід. Це – вивітрілий шар у гумідних областях або діяльний шар у мерзлотних. Є небезпечними лише для споруд з неглибокими фундаментами.
Якутія
Слайд 22Делювіальні схили формуються при ухилах поверхні до 9 – 18
градусів у гумідних областях. Вони є результатом повільного рууху матеріалу
по схилу під впливом гравітації та площинного змиву.
Слайд 23Ерозійні схили розвиваються за рахунок струменевого розмиву з поверхонь, кут
нахилу яких не нижче за 2 – 3 градуси. Розвиток
таких схилів відбувається досить повільно, але безупинно, наслідок – яри різної глибини, які у подальшому переходять у стабільні балки.
“Бедленд”, штат Юта, США
Слайд 24У межах кожного із зазначених типів схилів розрізняють верхню денудаційну,
нижню акумулятивну та перехідну (транзитну) частини. При розвитку схилу перехідна
зона може зміщуватися то вгору, то вниз. Акумулятивної частини часто не буває. У денудаційній частині схилу товщина рихлого матеріалу, не втягнутого у рух, буде залежати від типу схилів. В нижній акумулятивній частині схилів склад гірських порід та їх товщина також будуть змінюватися у залежності від чинників, які призводять до формування та розвитку схилів. Аналіз таких геоморфологічних особливостей є критерієм для визначення стійкості схилів.
Схили долин – приток Дністра та карпатських річок
Слайд 25Закономірності розвитку схилів
Ці положення ми вивчали на ІІ курсі, коли
опрацьовували розділ “Процеси на схилах”
Делювій (1) і корінні породи (2)
(за кн. „Краткий геологический словарь для школьников”, 1989)
Слайд 26
Оцінка інтенсивності процесів на схилах, які відбуваються швидко або
катастрофічно (осипи, обвали, селеві потоки, лавини) здійснюється відносно ефективно і
достовірно.
Швидкість дії цих процесів різноманітна – сантиметри, метри, сотні метрів на рік, інколи на добу, і, навіть на години, хвилини, секунди.
Слайд 27Конус виносу селевого потоку і наслідки інтенсивного підрізання берегів гірського
потоку бічної ерозією
Слайд 28Розрахунок змиву для зони флювіальної морфоскульптури в умовах розорювання схилів
та при зливових атмосферних опадах, наприклад, в 30 - 60
мм, вказує, що навіть для незначних водозборів площею 0.5 – 0.9 га лінійний вріз складає 0.5 – 5.0 м/рік. За цих умов зливовий змив може складати 60 – 70% річної кількості змитих порід. Для такої зони існує виразна залежність змивання від крутизни схилу та його протяжності. Наприклад, за ухилу 0.01 змив складає 3 кубометри з гектара, а за ухилу 0.1 – до 130 кубометрів з гектара.
Куточок Солом'янського парку, Київ
Слайд 29Важче здійснювати розрахунки для схилів, які перебувають у природних умовах.
Тут завжди слабка інтенсивність змиву або його повна відсутність за
наявності щільної дернини, навіть при відносно крутих схилах (15 – 25 градусів). Хоча є багато розрахунків швидкості масового руху грунтів на схилах з кутом нахилу, меншим за кут природного укосу (φ < 33 – 38 градусів). Швидкість руху сягає 150 мм/рік при курумному зносі, 500 – при відкритій соліфлюкції, 50 – 100 мм/рік при за закритій повільній соліфлюкції (С.С. Воскресенський, Ю. Г. Сімонов). Для постійно слабкозволожених грунтів швидкість масового руху зменшується до 0.5 – 1.0 мм/рік навіть на схилах з ухилами до 25 градусів.
Зазначимо, що наведені показники головним чином стосуються руху матеріалу при поверхні.
Слайд 30Геоморфологічний критерій стійкості схилів
Слайд 31Прогноз зміни природних та антропогенних процесів
Вибір методів прогнозування залежить від
того, які чинники (кліматичні. Геологічні, гідрологічні тощо) справляють вплив на
розвиток і динаміку сучасних екзогенних процесів (природних, природно-антропогенних та антропогенних).
Слайд 32Прикладом того, як незначне статичне навантаження не здатне суттєво порушити
рівновагу київських схилів є Михайлівська гора (Володимирська гірка). Тут давно
не проводиться будівництво поблизу бровки дніпровського крутосхилу (окрім початку сумнозвісного проекту[1] будівництва комплексу державних та партійних споруд – будівлі нинішнього Міністерства закордонних справ України), тут – украй незначні можливості активної інфільтрації атмосферних опадів углиб осадової товщі, яка є ідеальною для розвитку процесів зсування
1] - нинішня будівля Міністерства закордонних справ України є лише лівою частиною цього комплексу. В цілому комплекс передбачав будівництво такої ж будівлі з правого боку від нинішньої траси фунікулеру, а сама траса мала стати величними сходами, які закінчувалися угорі найвищим у світі пам’ятником Леніну. Саме для цього був знесений Михайлівський собор у 30-х роках минулого століття. А сумний досвід можливого значно активнішого розвитку процесі зсування вже є – будівля Міністерства вже давно зазнає зсування, тут час від часу здійснюються протизсувні укріплювальні заходи, проте остаточної стабілізації немає. Схожа активізація процесів зсування властива і дніпровському схилу у районі Андріївської церкви.
Слайд 33Це – лівий фрагмент комплексу, який планувалося здійснити у 30-х
роках минулого століття. Його встигли збудувати, а для того, щоб
звільнити місце під правий симетричний фрагмент, знесли славнозвісний Михайлівський собор.
Слайд 34На трасі сучасного фунікулеру планувалося збудувати величні сходи, у вильоті
яких височіла б найвища у СРСР скульптура В. Леніна
Михайлівський собор
Лівий
фрагмент комплексу
Траса величних сходів
Місце пам”ятника
Слайд 35Системи прогнозування у залежності від урахування одного чи декількох чинників
прояву, розвитку та динаміки екзогенних процесів можна розглядати як дві
групи: 1) монофакторний прогноз, який здійснюється за впливом провідного чинника розвитку процесів;
2) багатофакторний, який включає у процедуру прогнозування вплив декількох чинників розвитку процесів.
Слайд 38Способи прогнозування, які можна застосовувати у прогнозування змін природних та
антропогенних процесів