ДЕКАДЕНТ — ПОЕТИЧНЕ КРЕДО І. ФРАНКА

поетичною відповіддю літературному критикові В. Щуратові, який назвав збірку «Зів’яле

листя»
Ярлик «декадента» ображав Франка до глибини душі, бо ж байдужим до життя, до громадських настроїв він ніколи не був.

Поезія

літератури та виклав свої погляди на роль і завдання поета

в суспільстві.
У вірші змальований образ справжнього поета, життєвим і творчим завданням якого є служіння своєму народові. Ліричний герой дуже далекий від буржуазного песимізму й нігілізму декадентства. Його душа, вірші завжди сповнені оптимізму, бо в найтяжчі для себе і для народу часи поет не впадає в розпач, гордо тримає голову перед гнобителями українського народу.

Аналіз поезії «Декадент»

поет разом із народом дивиться в майбутнє.
Поет часто звертається до

поетичних метафор, за допомогою яких показує незламність своєї волі до боротьби та іронічно висміює декадентство: «Хоч часто я гірке й квасне ковтаю… та ще ж оскомини хронічної не маю», «Я з п’ющими за пліт не виливаю»втомно працює для нього.
Вірш написано гостропубліцистичним стилем.
Багаті рядки поезії на риторичні запитання, емоційно-напружені перелічування, навмисне вживання заниженої лексики.

який змушений був винести на "розпуття велелюдне" свої життєві символи

віри, своє поетичне бачення світу. 

культурний регрес.
Ораторія — великий музичний твір для хору, солістів-вокалістів та оркестру,

написаний на драматичному сюжеті й призначений для конкретного виконавця.
Монолог — мова однієї людини в художньому творі, розгор­нуте висловлювання одного персонажа або оповідача.
Легенда — фольклорний або літературний твір, що містить розповідь на фантастичну тему.

Теорія літератури