ДЕРЖАВНІСТЬ ТА ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛЯННЯ ЕКОНОМІКИ

СИСТЕМИ.
ЗМІСТ ТА ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
ОРГАНИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

п'ятьма напрямами.
1. Забезпечення економіки необхідною кількістю грошей.
2. Формування правових

засад функціонування економіки.
3. Усунення вад ринкового саморегулювання.
Для захисту конкуренції та обмеження монополістичних тенденцій держава здійснює антимонопольну політику.
Забезпечення людей чистими і змішаними суспільними товарами є однією з найважливіших функцій держави.

п'ятьма напрямами.
Держава реагує на можливість виникнення екстерналій.
Держава бере активну

участь у розв'язанні проблем неповноти ринків.
Формування інформаційної інфраструктури ринку є звичною практикою для індустріальне розвинутих країн.
Держава здійснює стабілізаційну політику.
4. Перерозподіл доходів.
5. Забезпечення людей обов'язковими товарами.

комплексів, галузей; сектори економіки; стадії відтворення); соціально-економічні процеси (економічні цикли,

демографія, зайнятість, інфляція, науково-технічний прогрес, екологія, кон'юнктура тощо); відносини (кредитні, фінансові, зовнішньоекономічні тощо); ринки (товарів, по­слуг, інвестицій, цінних паперів, валюти, фондів, капіталів тощо).

сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб'єктів господа­рювання

з метою забезпечення пріоритетів державної економічної політики.

Суб'єктом державного регулювання економіки стає держава в особі державних

органів (президента, парламенту, уряду, місцевих адміністрацій).

розподіл обмежених ресурсів і невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів поширеним

у суспільстві уявленням про справедливість.
Факторів, які негативно впливають на обгрунтування та реалізацію державних управлінських рішень у сфері ДРЕ:
1)обмеженість інформації;
2) неспроможність держави повністю контролювати реакцію контрагентів на її дії. Втручання держави в економіку може спричиняти негативні побічні наслідки (екстерналії);
3) недосконалість політичного процесу;
4) обмеженість контролю над державним апаратом. Особливості становища й поведінки бюрократії здатні посилювати неефективність функціонування економіки,

пріоритетів (лат. Ргіог — перший, перевага) і основних напрямків розвитку

національної економіки.
Стимулююча передбачає формування регуляторів, здатних ефективно впливати на діяльність господарюючих суб'єктів (їхні інтереси) і стимулювати економічні процеси у бажаному для су­спільства напрямку.

законів, законодавчих актів і нормативів встановлює певні правила діяльності для

суб'єктів економіки, визначає правовий простір.
Коригуюча — зводиться до коригування (лат. — виправ­ляти) розподілу ресурсів в економіці з метою розвитку прогре­сивних процесів, усунення негативних екстерналій і забезпечен­ня нормальних соціально-економічних умов життя суспільства.

відносин (наприклад, між підприємцями і робітни­ками), перерозподіл доходів, забезпечення соціального

захисту тасоціальних гарантій, збереження навколишнього середовища тощо.
Безпосереднє управління неринковим сектором економіки — це регулювання державного сектору економіки, ство­рення суспільних товарів і благ.
Контролююча — означає державний нагляд і контроль за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, еконо­мічних, екологічних та соціальних стандартів тощо.

указів, постанов, розпоряджень. Йому підпорядкований уряд — Кабінет Міністрів.

належить:
прийняття та зміна законів, постанов, інших законодавчих актів і

контроль за їхнім виконанням;
визначення основ державної економічної політики, у тому числі кредитно-грошової, зовнішньоекономічної, цінової, податкової;
затвердження державного бюджету країни тощо.

основна роль в управлінні економікою, він зобов'язаний забезпечувати реалізацію законів,

постанов та інших законодавчих актів.

функціями якого є:
безпосередня участь у реалізації соціально-економічної стратегії держави;
визначення пріоритетів

розвитку національної економіки;
розробка програми соціально-економічного розвитку країни, структурної та інноваційної політики;
участь у розробці соціальної, зовнішньоекономічної, фінансової, кредитно-грошової та валютної політики;
координація зусиль міністерств і відомств на основі положень Законів України, указів і розпоряджень Президента, постанов уряду.

законів, розглядають конфліктні ситуації, претензії суб'єктів господарювання.

споживачів, молодіжні, екологічні, ветеранів, за професійним спрямуванням тощо).

на своїй території;
є самостійними учасниками зовнішньоекономічних зв'язків;
здійснюють розпорядження і користування

природними ресурсами;
управляють місцевими бюджетами;
створюють умови для виконання державних та регіональних програм;
забезпечують додержання мінімальних соціальних стандартів;
гарантують фінансову самостійність місцевого самоврядування тощо.