Экономическая мысль Древнего мира

2. Экономическая мысль Древнего Востока.
3. Экономическая мысль античного

мира.
4. Место и значение экономической мысли Древнего мира в ИЭМ.

Община
Регулятор
Основа:
кровнородственные

связи

внешняя

внутренняя

Изменение в природе

Последствия:

Развитие трудовых функций и начало подрыва природного регулятора

Нарастание диспропорций
ФОРМА

Война

Обмен

излишек

нарастание
обменов

товар

ОРТ

Всеобщий
эквивалент

Очищение ТДО

Купеческий капитал

Ростовщический капитал

Расширение обмена

ПП

НП

феодализм

рабовладение

ПНК

Дорыночная

Рыночная

Промышленный капитал

природа

восстановления пропорций

Схема к.э.н. К.В. Лыкова

СТАНОВЛЕНИЕ И РАЗВИТИЕ товарно-денежных отношений (ТДО)

античного мира

Стародавній Індії, Стародавньому Китаї.

Основа економіки: зрошувальне землеробство яке вимагало будівництва

та обслуговування складних іригаційних систем.
Державна система тяжіла до автаркії: самозабезпечення та самоізоляції від інших країн, захоплення життєвого простору та побудови територіальних імперій.
Панівною була державна власність на землю, рабів при збереженні общинного землекористування, державний контроль над розподілом, споживанням, поведінкою і навіть образом мислення громадян.
Натуральне господарство як основа суспільного розвитку, слабкий розвиток товарного виробництва і ринкових відносин.
Патріархальне рабство: незначна чисельність і частка рабів, зайнятих
в основному на будівництві та обслуговуванні іригаційних систем, культових споруд, царського господарства

Існувало у країнах античності: Стародавній Греції
Стародавньому Римі

Основа економіки: землеробство, тваринництво, ремесло, торгівля (переважно у містах).
Поєднання різних політичних та господарських моделей: демократії, деспотії, аристократії, олігархії, республіки, монархії, військової та адміністративно-бюрократичної систем управління тощо.
Панівною була власність рабовласника на рабів та продукти їх праці.
Основу суспільного розвитку становило натуральне господарство, водночас значного розвитку досягло просте товарне виробництво і ринкові відносини, особливо зовнішня торгівля.
Головною продуктивною силою були раби, водночас зберігалась селянська община, ремесло розвивалось переважно в містах.
Античне рабство: висока частка рабів у загальній чисельності населення.
Раби зайняті у всіх сферах економіки

Відмінності
дійсності

(дорыночная) зависимость
ЭМ
Исследование проблем зависимости одних людей от других
Особенное
Азиатский строй
Античный строй
Причина

модификации действительности

Ирригационная система

ТДО

ЭМ

1.Религиозно-мистический характер
2.Государственно-нормативный характер

1.Преобладает исследование ТДО

Общее

своєму синові Мерікара" (XXII ст. до н.е.);
"Повчання Ахтоя, сина Дуауфа,

своє­му синові Піопі" (XXI—XVIII ст. до н.е.);
"Речення Іпусера" (XVIII ст. до н.е.);
"Пророцтво Неферті" (XV ст. до н.е.);
Адміністративно-господарські доку­менти (переписи населення, земельні када­стри, документи господарської звітності) таін.

Економічна думка Месопотамії
Закони Ешнунни (XX ст. до н.е.);
Закони Ліпіт-Іштара (XX—XIX ст. до н.е.);
Закони вавилонського царя Хаммурапі (XVIII ст. до н.е.);
Хетські закони (XIII ст. до н.е.);
Старий заповіт (III—II ст. до н.е.) та ін.

Економічна думка Стародавньої Індії

Індійські веди
Закони Ману (II ст. до н.е. — І ст. н.е.);
“Артхашастра" (IV—ІІІ ст. до н.е.).

Економічна думка Стародавнього Китаю
Конфуціанство — збірка "Лунь юй" (Конфуцій, Мен-цзи, Сюнь-цзи);
Легізм (Лі Куй, Шан Ян, Хань Фей);
Моїзм (Мо-цзи),
даосизм ("Дао де цзинь" Лао-цзи);
Трактат "Гуань-цзи" (IV—VI ст. до н.е.)

ст. до н.е.): поеми Гомера "Іліада", "Одіссея", Гесіода "Турботи та

дні", закони Лікурга, реформи Солона, Пісістрата;
періоду класичного рабовласництва (VII—VI ст. до н.е.): реформи Солона, Пісістрата, Перікла, економічні ідеї Демокріта, Сократа, Протагора та ін;
періоду кризи рабовласництва (V—IV ст. до н.е.): твори Ксенофонта, Платона, Аристотеля та ін.

Економічна думка Стародавнього Риму

періоду формування античного полісу та становлення рабовласництва (V—II ст. до н.е.): реформи Сервія Тулія, "Закони XII таблиць";
періоду розквіту класичного рабства (II ст. до н.е. — II ст. н.е.): аграрні проекти братів Тиберія і Гая Гракхів, трактати Катона Старшого, Варрона, праці Колумелли, економічні ідеї Цицерона, Сенеки;
періоду кризи рабовлас­ництва (II—V ст. н.е.): ідеї раннього християнства)

віддзеркалення і посилення доринкових форм господарювання.
З іншого дослідження та

обмеження економічних (ринкових) зв'язків.

були одним із найдавніших перших центрів людської цивілізації.

господарювання досліджує та вибудовує жорстку піраміду особистих залежностей.
З іншого

обмежує економічні (ринкові) зв'язки.

класична теократична держава з розвиненою бюрократичною системою управління.

Історичні пам'ятки країни:
- Повчання - своєрідні дидактичні твори, більшість з яких мають форму порад батька синові.
- особливу роль відіграють трактати, присвячені прославленню писарів-управлінців.

під впливом міфологічного та релігійного мислення, відобразивши особливості староіндійських уявлень

про суспільство.

Основні джерела:
— Індійські веди
— Закони Ману (II ст. до н.е.- І ст. н.е.);
— “Артхашастра" (IV—ІІІ ст. до н.е.).

Чандрагупти I – Каутілья
Вішнугупту.

“Артхашастра" – складається із 2-х слів:
- “артха” – вигода
- “шастра” – наука, вчення.
Поради індійському царю Чандрагупті І:
- Цар повинен мати твердий розпорядок дня;
- Основа держави землеробство. А спосіб керування людьми іригаційні системи.
- Вести постійний облік і контроль;
- Освоєння нових земель – спосіб посилення влади царя.

до н.е.),
Сюнь-цзи (313—238 рр. до н. є.) та ін.
Основний

твір Конфуція: "Лунь юй" ("Бесіди і міркування"), V ст. до н.е.
Основні ідеї:
в основі суспільного устрою повинно лежати природне право, визначене божественною волею;
рабство та становий поділ суспільства, встановлені Богом і природою, є вічними, незмінними;
ідеальні правила державного управління слід шукати в глибокій давнині, в старих патріархальних порядках;
головну увагу слід приділяти морально-етичним нормам та моральному вдосконаленню людини

Лі
Принцип побудови

суспільства:

- в основі суспільного розвитку лежить "дао" як першооснова і сутність людського життя, що визначено небом;
державне регулювання через, пропагування у суспільстві принципу розвитку внутрішньої природи людини Жень яке визначено її "дао"; Відпрацювання для всіх верств відповідної поведінки – Лі як:
церемоніалу – для панівних верств і
- слідування закону для усіх інших не панівних верств.

внутрішня природа людини

правила поведінки, церемонія

суть управління державою. Конфуцій відповів:
Нехай буде цар царем,слуга-слугою,батько-батьком,син-сином.
Цигун запитав:
-

Чи знайдеш одне таке слово,якому можна було б слідувати усе життя?
Учитель відповів:
- Чи не таким є співчуття? Чого собі не побажаєш, того не роби і іншим.

Кун Фу Цзи
(551—479 рр. до н.е.),

Висловлювання філософа

Ян (390—338 рр. до н.е.), Хань Фей (280—233 рр. до

н.е.)
Основні твори: "Хань Фей-цзи", "Книга правителя області Шан", IV ст. до н.е.
Основні ідеї:
в основі суспільного устрою має лежати цілісна система управління на основі закону, жорстка централізація влади та неухильне дотримання норм права;
максимальне обмеження торгівлі, товарно-грошових відносин, суворий контроль та облік господарської діяльності селян, ремісників;- - примус до суспільно корисних робіт нероб, гультяїв, ледацюг;
- заперечення пріоритетності морально-етичних норм та безумовного авторитету давнини

поч. V ст. до н.е.) Основні твори: "Дао де цзин"

("Шлях доброчинності, або Книга про силу і дію"), VI ст. до н.е.

Дао

Основні ідеї:
в основі суспільного розвитку лежить "дао" як першооснова і сутність людського життя;
заперечення державного регулювання, пропагування принципу невтручання у суспільний розвиток, визначений "дао";
засудження соціальної нерівності, трактування соціальних негараздів як результату порушення "дао";
заперечення теоретичних знань та можливостей людського пізнання

В основі суспільного розвитку лежить сільське господарство як першооснова суспільства.

Основна

ідея трактату:
Використання ТГВ для стабілізації натурального господарства через регулювання стабільності цін.

Практична частина:
Державне регулювання здійснює правитель країни шляхом стабілізації цін:
- нагромадженням суспільних запасів продуктів;
- вмілим та своєчасним використанням оподаткування.

проблем ТГВ.
Особливе
Стародавня Греція
Розробка теоретичних та практичних проблем ТГВ.

Стародавній Рим.
Розробка

тільки практичних проблем ТГВ як:
Римське право;
Пошук найбільш раціональних форм розподілу землі.
Дослідження та розробка ефективних форм господарювання на землі.

до н.е.):
- класичного рабовласництва (VII—VI ст. до н.е.):
-

кризи рабовласництва (V—IV ст. до н.е)

до н.е)
Ксенофонт
(430-355 до н.е)
Платон
(427-347 до н.е.)
Аристотель
(384-322 до н.е)

з метою наживи не сумісна із доброчинністю.
Економічні операції витікають із

моральних характеристик людини ( енергії, настирності, стриманості тощо).
Багатство поняття відносне.
Доброчинність пов'язана з умінням обходитись без багатства.

цінність.
Вперше розглянув гроші у якості грошей і скарбів.
Розглянув

рабовласницьке господарство і показав способи його найкращої організації.
Помітив тісний зв’язок між суспільним розподілом праці і розмірами ринку.
Показав вплив розподілу праці на підвищення якості продукції.
Вперше ввів термін “економіка!”

Ксенофонт
(430-355 до н.е)

ідеальний поділ праці
Виділив три верстви суспільства:
- філософи;
- воїни
- третя

верства
3. Вперше підійшов до грошей як міри цінності.
4. Перший з античних мислителів поставив питання про державне регулювання цін.

Платон
(427-347 до н.е.)

Постановка деяких економічних проблем.
Аристотель
(384-322 до н.е)

течія яка визнає чуттєвий досвід єдиним джерелом знань і недооцінює

роль наукової абстракції.
Емпіричний метод - знання одиничного, суб'єктивне знання.
Науковим метод – знання загального, об'єктивне знання поза індивідуальною свідомістю.
Наукове знання потребує знання міри. Для чого треба знати загальне.
Пам’ять – Досвід – Наука і Мистецтво - Загальний погляд на речі.
З боку діяльності: Досвід = мистецтву .
Досвід - знання одиничного. Мистецтво – загального.
Всяка діяльність відноситься до одиничного.
Знання і розуміння більше відносяться до мистецтва ніж до досвіду.
Знання – це розуміння причин явищ. .
Звідси при вивченні: Досвід не = науці.
При діяльності: досвід = науці (якщо останні є)
Звідси: Досвід + наука = Мистецтву.

Головне в методі Аристотеля: пошук загального.

одного товару на інший.
Помітив об'єктивність появи грошей через розвиток

обміну.
Виявив функції грошей як: міри цінності, засобу обігу, нагромадження багатства та засобу платежу.
Виділив два види господарств:
- економіку (безпосереднє задоволення потреб населення)
- хрематистику. (мистецтво нагромадження грошей)

багатства", що складається зі спожив­чих вартостей.
Природні економічні відносини, природна сфера

людської діяльності (землеробство, ремесло, дрібна торгів­ля).
Мистецтво надбання благ, необ­хідних для життя або корисних для дому чи держави.
Джерело багатства — виробниц­тво необхідних для життя продуктів, споживчих вартостей.
Основна мета — споживання, задоволення нагальних життєвих потреб людей.
Має межі, зумовлені розумними, "природними" потребами людини.
Гроші виступають у своїй при­родній ролі міри вартості та засобу обігу.
Включає обмін лише у межах, необхідних для задоволення особис­тих потреб (мінова торгівля Т—Т, товарний обіг Т—Г—Т).
Забезпечує зміцнення натураль­ного господарства, підтримує помірні обсяги багатства

Від гр. хрема — володіння, багатство.
Розкриває джерела "неприродно­го багатства" як накопичення грошей — мінових вартостей.
Протиприродні економічні відно­сини, (великі торговельні, посередницькі, лихварські операції).
Мистецтво збагачення, діяль­ність, спрямована на отримання при­бутку в грошовій формі.
Джерело багатства — сфера обігу; гроші є сутністю, початком і кінцем мінових відносин.
Основна мета — абсолютне збага­чення, за рахунок спекулятивної тор­гівлі, шахрайства, лихварських опера­цій.
Не має меж, спрямована на нескінченне збагачення, безмірне накопичення грошей.
Протиприродне застосування грошей як засобу накопичення, збага­чення.
Включає велику торгівлю, в якій гроші функціонують як капітал (Г— Т—Ґг).
Підриває основи натурального господарства за рахунок надмірного розвитку сфери обігу

задовольнити всі свої потреби
Різноманітність потреб збирає людей у суспільства з

метою взаємодопомоги, і ми називаємо це суспільство держави.

Шукати істину і легко, і важко, бо вочевидь ніхто не в змозі ні цілком її осягнути, ні зовсім її не помітити…

Платон

Аристотель

Про державу та істину

у вигляді:

Римського права, що стало першим в історії громадянським правом.
Питань

перерозподілу земельної власності (брати Гракхи).
Питань ефективної організації господарчої діяльності в рабовласницьких помістях.

Виникненні економічних ідей раннього християнства.

ремесло, засноване на праці рабів та зорієнтоване на зовнішній ринок;

праця рабів використовувалась переважно у ремісництві; набула значного розвитку торгівля (особливо зовнішня); незначне (порівняно з купецьким) поширення лихварського капіталу.
Розвиток економічної думки
пов'язаний як з проблемами ефективного функціонування рабовласницьких господарств та визначення "справедливої ціни" (мікрорівень), так і з макроекономічними проблемами організації “ідеальної держави", справедливого соціального устрою, суспільного поділу праці, природи та функцій грошей тощо

Стародавній Рим
Специфіка економічного життя:
основу господарського життя становило сільське господарство, засноване на праці рабів; ремесло набуло меншого розвитку, і базувалось переважно на праці вільних громадян і було зорієнтоване на внутрішній ринок;
у містах раби використовувались як челядь, незначна їх частина була зайнята у ремісництві; слабкий розвиток купецького капіталу; значне поширення лихварського капіталу (відкупи, ломбарди, обмінні контори тощо).
Розвиток економічної думки
пов'язаний в першу чергу з питаннями мікрорівня: практичними проблемами організації та функціонування великого (латифундій) та середнього (вілли) господарства; дослідженням проблем оптимального розміру земельного наділу, циклів сіль­ськогосподарських робіт, поділу праці у помісті, підвищення ефективності господарювання, організації рабської праці тощо

Антична спадщина

економічна наука побічно
багато чим зобов'язана стародавній думці,
але небагато

чим – безпосередньо”.
А. Маршалл

1.Економічна думка Стародавнього світу є першою думкою про процеси господарювання людей.
2.