Етична думка XVI—XVIII ст

Це були складні часи в історії українського народу, пов'язані з

боротьбою проти
загарбників.

міст
— братства. У цей період намітився перехід від грекофільської орієнтації

до ментальності Нового часу. Правда, на перших порах досить стійкою була традиційна орієнтація на Візантію.

Богом для людини. Вінцем удосконалення людини, писав він у праці

"Алфавіт духовний...", є пізнання Бога і єднання з ним. Проте "ніхто не зможе пізнати Бога, доки не пізнає насамперед себе".

розуму."

будеш применшувати й погубляти; якщо не будеш досягати успіхів на

горі чеснот, то будеш сходити вниз... Світ цей улаштований не на спокій і спочивання, а на працю й на подвиг, не на тишу й утіху, а на боротьбу й на рать".

і релігійної самостійності українського народу, вів антикатолицьку та антиуніатську діяльність.

Його ідеї впродовж тривалого часу істотно впливали на філософську, зокрема й етичну, думку в Україні.

часто вживав поняття "безумство", висловлюючи, попри те, немало оригінальних думок"

іншої бути не може, і водночас одна від одної настільки

відмінна, що життя однієї є смертю іншої, настільки міцно між собою поєднані, бо, будучи двома, насправді ж є одним, і будучи одним, є в той же час двома. Заради чого Апостол дав їм різні імена, назвавши одну духом, іншу — плоттю, одну — душею, іншу — тілом, одну — законом розуму, іншу — законом тілесних похотей, одну — внутрішньою людиною, іншу — зовнішньою".

оцінити її однозначно неможливо: "Тому що чекав, щоб людина, за

власним своїм зволенням вирішуючи справи й внаслідок її власного вибору, була наречена чи доброю чи злою.

то вона зла. Бо одна людина має свободу на те

чи інше. Хотів Бог бачити, до чого людина буде схильна, щоб потім так чи інакше її наректи; теж саме не залежить від самовладдя інших істот". Це означає, що наявність свободи волі дає людині змогу вільно вибирати між добром і злом, робить її суб'єктом моральних відносин.

думка може бути як джерелом доброчесності, так і гріха. Тому

розум необхідно поєднати із совістю, "виховати": "Коли розум поєднаний із совістю, тоді думки, почуття й бажання завжди в порядок приведені будуть".

тобі це принесе, коли ти самого себе не прагнеш пізнати...

Увійди у внутрішність твого серця, бо чим більше ти пізнаєш самого себе, тим більш глибоко пізнаєш Бога".

а в собі. Воно зберігається навіть за наявності чистого розуму,

оскільки почуття і пристрасті чинять йому (розуму) перешкоди. "Міцність і воля доброчесної людини проявляються у перемозі над собою й у підкоренні своїх пристрастей". Така людина завжди чуттєвість підпорядковуватиме духу.

є те, що збагачує душу доброчесностями. До "ознак справжньої шляхетності"

він зараховував щедрість, визнання добродійності, людинолюбство, душевну мужність і великодушність, здатність терпіти страждання й заповнювати думки свої великими справами.

шкоду ближньому, не зробивши ураження собі.

тебе будуть належно хвалити за те добре, що маєш, не

величся, бо недоліків маєш велику кількість... "

етикою, фактично є козацькою мораллю, оскільки саме вона формується стихійно

й існує у неписаних нормах, правилах, приписах поведінки. Козацьке військо вийшло із суспільних низів, було народним військом, що зумовлювало особливості козацької моралі.

і відповідні уявлення про моральні чесноти, головними з яких вважали

патріотизм, вірність своєму народу, сміливість, завзяття, стійкість, непоступливість.

мораль позитивно впливав демократичний устрій на Січі, особливо в мирний

час.

бралися до уваги. Всі були товаришами, навіть знатні козаки.
Кожний

козак завдяки своїм зусиллям і здібностям міг стати старшиною ("Терпи, козаче, отаманом будеш"). Належність до Запорозького Війська вважалася за велику честь. Козаки титулувалися запорозькими лицарями і дуже дорожили цим.

славилися своєю гостинністю, почуттям гумору, веселістю. Вміли вони цінувати й

чужий гумор та дотепність.

козацтва, які впливали не тільки на успіхи в боях, а

й на мораль козаків. Обстоюючи ці норми, гетьмани орієнтувалися і на певні моральні цінності та принципи етики, що є свідченням обґрунтованості тверджень про існування козацької етики.