Слайд 1
ФОРМУВАННЯ МОДЕРНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.
Слайд 2План
1. Російська панславістська, польська федеративна й українська слов’янофільська теорії
2.
Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства
3. Ідея
соборності українських земель
Слайд 3Формування української модерної нації
Три етапи українського визвольного
руху
Слайд 4Формування української модерної нації
Суспільно-політичні рухи першої половини ХІХ
ст.
Російська
панславістська теорія
Польська
федеративна теорія
Українська
слов’янофільська теорія
Слайд 5Формування української модерної нації
- Відстоювала визначальну роль росіян у житті
всіх слов’янських народів
Російська панславістська теорія
Слайд 6Російська панславістська теорія — теорія кінця ХVIII — початку XIX
ст, яка відображала прагнення об’єднати всі слов’янські народи під зверхністю
російського царя.
Самодержавство керувалося у своїй національній політиці таким принципом:
встановлення матеріальної і духовної зверхності панівної нації над підкореною.
Насаджувалися ідеї абсолютного російського народного духу в усій імперії.
Слайд 7Формування української модерної нації
- виступали за відновлення незалежності Польської держави
в кордонах 1772 р. на позиціях федералізму, яка б включала
й Правобережну Україну
Польська федеративна теорія
Слайд 8- Відстоювала ідею федерації європейських республік;
Заперечувала національне самовизначення українців
Слайд 9Обидві сторони сходилися між собою у запереченні права українського народу
на вільний самостійний розвиток, відмові Україні в праві на власну
державу, зневажливому ставленні до української культури.
Вони намагалися викоренити в українського народу самобутній національний дух, прищепити йому імперські цінності. Це були „російський і польський імперські проекти” національної політики в Україні.
Слайд 10Формування української модерної нації
- визначала шлях розвитку України, забезпечення умов
її вільного розвитку, виокремлюючи українські національні інтереси, захищаючи їх, підносила
значення народу, його права керувати суспільним життям на своїй території, підкреслюючи необхідність єдності пригноблених слов’янських народів.
Українська слов’янофільська теорія
Слайд 11
- Передбачала незалежність українців у слов’янській федерації;
- Відстоювала соціальну і
релігійну рівність українців з іншими народами
Слайд 12Спочатку українські дворяни намагалися обґрунтувати ідею козацької автономії.
У „Книзі буття
українського народу” або „Законі Божому”, написаному М. Костомаровим, члени Кирило-Мефодіївського
братства виступали за об’єднання всіх слов’янських народів у одну федерацію, в якій кожний народ зберігав би свою свободу. Провідна роль відводилася Україні: Київ мав стати столицею федерації, де збирався б загальний сейм.
Слайд 13Наприкінці XIX ст. поширюються ідеї необхідності боротьби за самостійну незалежну
Україну, за створення Української державності.
Суспільно-політична думка в Україні розвивається від
боротьби за автономію до федерації всіх слов’янських народів і до створення своєї державності. Це був „український проект” у вирішенні національного питання.
Слайд 14Шляхи мобілізації української нації в умовах модернізаційних трансформацій суспільства
Формування української
нації припало на період розвитку ринкових відносин (кінець XVIII —
XIX ст,).
Прискорило цей процес скасування кріпосного права в 1861 p., що зумовило зміни в соціальній структурі населення України:
поява вільного селянина;
виникнення українського робітничого класу;
збільшення кадрів національної інтелігенції;
зародження українського середнього класу;
поява серед українців великих підприємців.
Чисельність населення України в межах Російської імперії збільшилася з 13,4 млн душ у 1863 р. до 23,4 млн у 1897 р.
На західноукраїнських землях за цей самий час — від 3,9 млн до 5,9 млн душ.
Слайд 15Перешкоди на шляху консолідації української нації
Не було власної держави.
Україну було переділено між Російською імперією та Австро-Угорською монархією.
Україна була
внутрішньою колонією Російської імперії.
Русифікація або полонізація значної кількості міст України.
Слайд 16Формування української модерної нації
- об’єднання всіх етнічних українських територій у
складі єдиної національної держави
Соборність українських земель
Слайд 17Ідея соборності українських земель
Наступи Польщі, Литви, Угорщини та феодальні міжусобиці
у XII — XIII ст. позначалися на розвитку національної свідомості
прагненням до об’єднання, збереження мови, культури, традицій, побуту.
Виникнення козацтва і Запорозької Січі сприяли поширенню демократичних традицій, культу ідей „вольностей” — устремління до соціальної справедливості, незалежності, єднання на демократичних принципах.
Слайд 18Політичні обставини не дозволили українцям добитися незалежності у Національно-визвольній війні
українського народу у XVII ст. і вона змушена була підписати
договір з Росією. Царський уряд доклав чимало зусиль, щоб загальмувати розвиток української нації: викорінювалися українська мова, культура, історія, насаджувалася ідея меншовартості народу, якого називали „малоросами”.
Слайд 19Процеси утвердження ринкових відносин у народному господарстві, розвиток української мови
посилювали об’єктивні тенденції до возз’єднання всіх українських земель, примусово розмежованих
державними кордонами монархій Романових і Габсбургів. Процес формування української нації, пробудження національної свідомості у XIX ст. втілився у прагненні українського народу до незалежності. В цей час нерозривною залишалася проблема національного возз’єднання українського народу.
Слайд 20Виняткову роль у згуртуванні української нації відіграв „Кобзар” Т. Шевченка,
який виховав цілі покоління борців за незалежність і соборність українських
земель.
Слайд 21Формування української модерної нації
Висновки
- Російська панславістська та польська федеративна
теорії – найсерйозніші виклики українському національному відродженню;
- Українська слов’янофільська теорія
– перший крок до ідеї національної незалежності;
- Ідея соборності українських земель – важливий чинник у боротьбі за майбутню державність