Хімічна зброя Заняття 5 : Призначення, характеристика хімічної зброї. Бойові

отруйні речовини, їх класифікація та вплив на організм людини і

територію. Осередок Хімічного Ураження.

якої ґрунтується на токсичних властивостей деяких хімічних речовин.

уражати людей і тварин на великих площах, проникати в споруди,

заражати місцевість і водойми.

Застосовується у :
Краплиннорідкому стані;
У вигляді газу(пари) та аерозолю( туману, диму).

Засоби доставки:
Авіація
Ракети
Боєприпаси
Гранати

людини.
Класифікація отруйних речовин:
Зарин, зоман, Ві-ікс – нервово-паралітичні дії.
Іприт – шкіряно-наривні.
Синильна

кислота, хлорціан – загальноотруйної дії.
Фосген – задушливі.
Бі-зет – психохімічні.
Сі-ес, сі-ар, адамсит, хлорцетонфенон – подразнювальні.

кількох діб і навіть тижнів. Це – Ві-екс, зоман, іприт.
Нестійкі

отруйні речовини швидко випаровуються. Зберігають уражальну дію протягом кількох десятків хвилин. Це – синильна кислота, хлорцеан, фосген.
Швидкодіючі ОР не мають періоду прихованої дії. Вони уражають вже через кілька хвилин (зоман, синильна кислота, хлорцеан, Сі-екс, Сі-ар) .
Повільнодіючі ОР мають період прихованої дії, призводять до ураження через деякий час ( Ві-екс, іприт,фосген, Бі-зет).

і термін) нетоксичними або малотоксичними вихідними компонентами . Під час

польоту хімічного бінарного боєприпаси доцільні вихідні компоненти змішуються і вступають між собою в хімічну реакцію з утворенням високотоксичних отруйних речовин.

й на місцевості небезпечних хімічних речовин (НХР) в небезпечних для

людини й інших живих організмів концентраціях у наслідок чого виникають масові враження людей, тварин і рослин. До НХР відно­сяться бойові отруйні речовини (ОР), що є основою хімічної зброї масового знищення й промислові сильнодіючі ядучі речовини (СДЯР).

бойовому застосуванні або при аварійному потраплянні в атмосферу можуть заражати

незахищених людей і тварин, а також заражати повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети й матеріали, що робить їх непридатними для користування й небезпечними при стиканні з ними.

за заборону застосування хімічної та біологічної зброї були прийняті відповідні

міжнародні Конвенції, до яких приєдналася й Україна. Таким чином річ не може йти про пряме застосування хімічної зброї.

світі накопичені великі запаси хімічної зброї, яку не так просто

утилізувати (знищити), лишилися промислові потужності, які потрібно перепрофілювати на виробництво іншої продукції. Порушення технології при утилізації та техногенні чинники впливу можуть призвести до викиду бойових ОР у навколишнє середовище, де може утворитися осередок ураження.

— СДOР.
При поширенні НХР у навколишньому середовищі утворюються зони

хімічного зараження й осередки хімічного ураження.

перебуває під впливом бойових отруйних або сильнодіючих ядучих речовин у

наслідок поширення над нею зараженої хмари з вражаючими концентраціями цих речовин.

(розливі) ОР і СДЯР, включає ділянку розливу хімічної речовини —

Р і зону поширення зараженої хмари за вітром — З з глибиною поширення — Г і шириною — Ш.

  
Зона хімічного зараження
Зона хімічного зараження

хімічної речовини, витоку газу, 3 - тери­торія поширення отруйної хмари,

Г і Ш - глибина і ширина зони поширення, У1 і У2 - осередки ураження.

Мал. 1.39. Зона хімічного зара­ження:

Мал. 1.39. Зона хімічного зараження:

Женевську угоду про заборону воєнного використання отруйних речовин.
В 1935-1936 роках

Італія у війні з Ефіопією провела 19 хімічних атак.
Під час війни 1965-1973 років у В’єтнамі американські війська у великих масштабах застосовували хімічну зброю. Внаслідок застосування більш як 100 тис. тонн хімічних речовин постраждали майже 2 млн. осіб, знищена рослинність на території у 360 тис. га та 0,5 млн. га лісів.

НХР, які спричиняють початкові симптоми ураження, і залежать від розмірів

ділянки їх витоку — Р, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень.

НХР.

в одиниці об’єму повітря, вимірюється в міліграмах хімічної речовини, яка

знаходиться в літрі повітря (мг/л).
Щільність зараження — це кількість небезпечної хімічної речовини, яка припадає на одиницю площі. Вимірюється в грамах хімічної речовини на квадратний метр поверхні (г/м2).

стійкістю.
Стійкість хімічної речовини — це тривалість вражаючої дії на

людей. Стійкість визначається часом (хвилина, година, доба), що минув з моменту надходження хімічної речовини, після закінчення якого ця речовина вже не є небезпечною, люди можуть перебувати в осередку хімічного ураження без засобів захисту. Стійкість хімічних речовин залежить від температури повітря, метеорологічних умов, фі­зичних і хімічних властивостей речовини. Розрізняють стійкість за дією парів і дією крапель хімічних речовин.

повітрі у вигляді пари і туману, виявляють вражаючу дію доти,

поки їх концентрація не знизиться до безпечної. Небезпечні хімічні речовини в краплинно-рідинному стані зберігають свої вражаючі властивості значно довше: від кількох годин до кількох місяців.

організм. За фізіологічною дією на організм НХР розрізняють: нервово-паралітичні, шкірнонаривні,

загальноотруйні, задушливі, психотропні й подразливі. Важливою характеристикою НХР є токсичність.

організм, викликаючи певний ефект ураження — місцеве або загальне. Можливі

одночасно місцеве й загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту НХР з тканинами організму (ураження шкірних покривів, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при потраплянні НХР у кров через шкіру (шкірно-резорбційна токсичність) або органи дихання (інгаляційна токсичність).
Для кількісної оцінки токсичності НХР і токсинів ( займають проміжне місце між хімічними і біологічними засобами враження) застосовуються певні категорії токсичних доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбційному й через поранені поверхні (табл. 1.5).

спричиняє певний токсичний ефект.

Так при інгаляційних ураженнях токсодоза визначається
як а

(С — середня концентрація ОР у повітрі, t — час
перебування людини в атмосфері зараженого повітря),
вимірюються у грамах за хвилину на літр (г хв./л).
Прикладне значення мають токсодози:

середня смертельна токсодоза LСt, коли 50 % уражених гине;
середня гранична токсодоза РСt, коли 50 % уражених відчувають початкові симптоми отруєння.
При шкірно-резорбційному отруєнні токсичність оцінюється дозою LD, коли 50 % уражених гине. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на кілограм маси тіла людини (мг/кг).

речовин, токсичних і шкідливих для здо­ров’я людей, тварин і небезпечних

для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими ядучими речовинами (СДЯР). Певні види СДЯР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виготовляють або застосовують, на складах, сільськогосподар­ських об’єктах і підприємствах переробної промисловості, на транспорті.

хлор, аміак, сірчаний ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит,

дихлоретан, бензин, азотна, сірчана, соляна кислоти, фосген, синильна кислота та інше. Деякі із них пожежо і вибухонебезпечні.

При виникненні НС із загрозою зараження території НХР силами цивільного захисту проводяться заходи хімічного захисту населення й об’єктів господарювання.

фізіологічні функції, які призводять до хвороби або загибелі тварин і

людини. Токсини – білки або поліпептиди, на відміну від інших отруйних речовин, токсини при потраплянні в організм утворюють антітіла.

рослинності.

р. німці застосува­ли небачену зброю, наслідки застосування якої жахнули світ.

Цього дня о 3 год 30 хв біля бельгійського міста Інд німецька армія вперше в історії застосувала хімічну зброю (іл. 31.4).

Іл. 31.4. Газова атака. 22 квітня 1915 р. Бельгія

протилежної сторони поспішно покидали бойові позиції, гинули і корчились, уражені

газом. Фронт було прорвано. У першій хімічній атаці німці витратили 180 т хлору, випускаючи його з балонів протягом п’яти хвилин на ділянці фронту протяжністю 6-8 км. У результаті хімічної атаки отруєння отримало 15 тис. солдатів французької і канадської армій, 5 тис. бійців за­гинуло. Що ж таке хімічна зброя?

місцевості, споруд, техніки, води та продуктів харчування. Основу хімічної зброї

складають отруйні речовини, які відповідають визначеним технічним вимогам, мають певні фізико-хімічні та надзвичайно токсичні властивості, що забезпечують найбільшу бойову ефективність при використанні. Основними засобами доставки отруйних речовин до місця призначення є: авіаційні хімічні бомби й касети, керовані й некеровані хімічні снаряди або ракети, артилерійські хімічні снаряди та міни, хімічні фугаси, термічні й механічні генератори аерозолів, а також шашки, гранати і патрони (іл. 31.5), які зберігаються в спеціально обладнаних сховищах під особливим контролем (іл. 31.6).

б в
Іл. 31.5. Хімічна зброя: а — хімічні фугаси; б, в — хімічні снаряди.

осередки хімічного зараження — територія, на якій присутні люди, розташована

бойова техніка, транспорт, джерела водопостачання, продукти харчування й інші об’єкти, що були піддані дії хімічної зброї.
Ураження особового складу може відбуватися від дії: а) парів первинної хмари зараженого повітря, які виникають у момент використання хімічних боєприпасів; б) парів вторинної хмари зараженого повітря, що утворюються при випаровуванні летких речовин із зараженої ділянки місцевості; в) крапельно-рідинних отруйних речовин.

площу зараження в місці вибуху хімічних боєприпасів. Залежно від тривалості

зараження місцевості різними типами ОР, осередки хімічного ураження поділяють на два типи: стійкі й нестійкі. Для створення стійких осередків застосовують крапельно-рідинні ОР. Розроблено кілька класифікацій отруйних речовин, в основі яких лежать імовірність їх використання в сучасній війні, тактичне призначення, характер токсичної дії, стійкість.
Широко застосовують табельні отруйні речовини (ті, що прийняті на озброєння), резервні й обмеженого призначення.

ОР смертельної дії; б) ОР, що призводять до тимчасового розладу

діяльності організму (цей поділ досить умовний, тому що ОР смертельної дії в малих дозах можуть діяти як такі, що тимчасово виводять організм із ладу, а у великих дозах вони проявляють смертельну дію); в) ОР, що на короткий час виводять організм із ладу (подразливі та сльозоточиві).

стійкі;
б) нестійкі.

на організм людини. За нею, виділяють шість груп ОР: а)

нервово-паралітичної дії: зарин, зоман, речовини типу Ві-ікс (Vх) абоVх-гази; б) шкірнонаривної дії: іприт, люїзит; в) загальноотрутної дії: синильна кислота, хлорціан; г) задушливої дії: фосген, дифосген; ґ) подразливої і сльозоточивої (лакріматори) дії: хлорацетофенон, Сі-ес (СS), Сі-Ар (СR), адамсит; д) психохімічної дії: Бі-зет (ВZ).

хімічного озброєння — так звані «бінарні» хімічні боєприпаси, що складаються

з двох компонентів, із яких окремо кожний нетоксичний або малотоксичний і може вироблятись на звичайному хімічному заводі. Зберігання на складах і транспортування таких речовин доволі безпечне. Тільки після пострілу снаряда або запуску ракети відбувається змішування обох речовин і утворення високотоксичної ОР. Проводяться експерименти щодо змішування кількох типів ОР, синтезуються нові ОР, зокрема з використанням токсинів та отрут різних представників фауни та флори, а також відходів виробництва.

безпосереднього впливу отруйних речовин.

показниками :

Поява у місцях вибухів авіабомб або снарядів характерної, іноді

забарвленої хмари; маслянисті краплини, плями і мазки у вирвах від авіаційних бомб і снарядів або біля вирв; поява маслянистої райдужної плівки на поверхні води; в’янення рослинності, пожовтіння або побуріння листя; темні смуги, що тягнуться за літаком, осідаючи на землю.