Слайд 1Комунальний заклад «Бердянський медичний коледж»
Запорізької обласної ради
лекція
з ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ
ХІМІЇ
НА ТЕМУ:
«VІІ група періодичної системи.
Загальна характеристика групи.
Лікарські засоби
галогенів та їх сполук:
хлороводнева кислота, натрію хлорид.»
Розроблено: Бондаренко О. І.,
спеціалістом першої категорії,
викладачем фармацевтичної хімії
2013 р.
Слайд 2
До головної підгрупи VІІ групи періодичної системи входять галогени:
фтор, хлор,бром, йод. Вони зустрічаються у природі. Фтор, бром, йод
у числі 15 мікроелементів входять в состав нашого організму. У молекулярній формі жоден з галогенів в природі не зустрічається, тому що їх молекули мають дуже високу реакційну здатність.
У більшості своїх сполучень галогени одновалентні. Являються окисниками. По мірі зростання атомної маси зменшуються окисні здібності.
Будучи окисниками, галогени застосовуються в медицині як дезінфікуючі речовини. Однак фтор і бром дуже токсичні і в медицині не застосовуються.
Слайд 3
Хлор застосовують для обеззараження води. Йод ─ єдиний з
галогенів є фармацевтичним препаратом і у вигляді спиртових розчинів (5
і 10 %) застосовується у медицині.
Всі галогени мають дуже різкий, подразнюючий запах. Частіше галогени застосовується у медицині у вигляді сполучень з іншими елементами. З цих сполучень значення для медицини мають:
Сполучення галогенів з воднем ─ галогеноводні кислоти (HCl, HBr, HI). Значення для медицини має хлороводнева (соляна) кислота. Це єдина мінеральна кислота, яка постійно є у вільному стані в шлунковому соку людини та тварин, де її концентрація близько 0,3 %. Вона перетворює фермент ─ пепсин в активну форму, знищує патогенні та гнилісні бактерії.
Слайд 4
Сполучення галогенів з киснем загальної формули Х2О, тобто оксиди ,
які з водою дають відповідно хлорнуватисту, бромнуватисту, йоднуватисту кислоти:
Cl2O
2HClO
Br2O + H2O 2HBrO
I2O 2HIO
Cолі цих кислот, головним чином хлорнуватистої (NaOCl, KOCl) являються фармацевтичними препаратами і називаються гіпохлоритами.
Сполучення галогенів з лужними металами ─ галогениди (NaCl, KCl, NaBr, KBr, NaI, KI).
Слайд 5Кислота хлороводнева концентрована (ДФУ)
(Acidum hydrochloridum concentratum)
Кислота хлористоводнева розведена (Eur. Ph.)
(Acidum
hydrochloridum dilutum)
Кислота хлоридна
HC1 М.м. 36,46
Слайд 6
Добування. Промисловий спосіб: прямий синтез з водню та хлору, які
утворюються при електролізі розчину натрію хлориду:
Схему процесу
електролізу можна подати рівнянням:
Обидва гази (водень і хлор) спалюють у контактних печах:
Отриманий хлороводень НС1 пропускають крізь поглинальні башти з водою, в результаті чого утворюється хлороводнева кислота з концентрацією 35—36 % (яка димить).
Слайд 7
Властивості. Обидві речовини — безбарвні прозорі рідини, зі своєрідним
запахом, кислим смаком; змішуються з водою та спиртом у всіх
співвідношеннях з утворенням розчинів сильно кислої реакції.
Маючи однакові властивості, розрізняються лише за вмістом хлороводню й відповідно за густиною.
Кислота хлористоводнева концентрована повинна містити хлороводню в межах 35,0-39,0 %, відносна густина становить близько 1,18.
Кислота хлористоводнева розведена містить хлороводню в межах 9,5-10,5 %.
Слайд 8Ідентифікація.
1. Розчин лікарської речовини дає характерну реакцію на хлорид-іони:
Білий осад аргентуму хлориду розчиняється в розчині амоніаку:
2.
При нагріванні лікарського засобу з мангану диоксидом виділяється вільний хлор, який виявляють за запахом:
3. Водний розчин субстанції повинен мати сильно кислу реакцію (за кольором індикатора).
4. Реакція сухої речовини з калію дихроматом і кислотою сульфатною - папір, просочений розчином дифенілкарбазиду, забарвлюється у фіолетово-червоний колір.
Слайд 9 Хлориди взаємодіють з калію дихроматом у присутності кислоти сульфатної
з утворенням леткої сполуки - хлористого хромілу:
Хлористий хроміл окиснює дифенілкарбазид
до безбарвного дифенілкарбазону:
Далі утворюється внутрішньокомплексна сполука фіолетово-червоного кольору:
Слайд 10 Специфічні домішки.
Вільний хлор. визначають за реакцією з калію
йодидом у присутності розчину крохмалю:
Протягом 2 хвилин блакитне забарвлення розчину
має зникати при додаванні 0,2 мл 0,01 М розчину натрію тіосульфату.
Сульфати. Субстанцію упарюють насухо з натрію гідрокарбонатом, після чого проводять випробування на сульфати.
Слайд 11
Кількісне визначення. 1. Алкаліметрія, пряме титрування, індикатор — метиловий
червоний, Е= М.м.:
2. Кількісний вміст хлороводню можна визначити також за
густиною.
Зберігання. У склянках з притертими пробками при кімнатній температурі.
Застосування. Внутрішньо в краплях або у вигляді мікстури (частіше з пепсином) при недостатній кислотності шлункового соку.
Слайд 12
Натрію хлорид
(Natrіi chloridum)
NaCl
М.м. 58, 44
Слайд 13
Добування. NaCl ─ єдиний з галогеноїдів, який широко розповсюджений
у природі у вигляді масивних відкладень каменої солі. Вона і
є основним джерелом для добування фармакопейного препарату. Водні розчини випаровують, після чого NaCl підвергають очищенню від супровідних його домішок. Далі NaCl перекристалізовують з води насиченою концентрованою хлороводневою кислотою, у котрій він погано розчинен.
Властивості. Безбарвні кристали або білі кристалічні порошки без запаху, солоного смаку. Розчинні в 3 частинах води, нерозчинні в 95 %-ному спирті.
Слайд 14
Ідентифікація.
1. Реакції на іони Na+:
а) з розчином калію
піроантимонату (калію гексагідроксости-біату (V)) - утворюється білий осад:
б) з розчином
реактиву метоксифенілоцтової кислоти – утво-рюється об'ємний білий кристалічний осад:
Осад розчиняється при додаванні розчину амоніаку розведеного і не випадає знову при наступному додаванні розчину амонію карбонату.
в) сіль натрію, змочена кислотою хлористоводневою розведеною і внесена в безбарвне полум'я, забарвлює його у жовтий колір.
2. Реакції на іони С1─(див. НCl)
Слайд 15
Випробування на чистоту.
Броміди визначають спектрофотометрично після окиснення хлораміном
у присутності фенолового червоного і натрію тіосульфату (у випадку присутності
йодидів). Оптична густина одержаного розчину не повинна перевищувати оптичну густину еталону.
Йодиди визначають з розчином натрію нітриту в кислому середовищі у присутності крохмалю; не повинне з'являтися блакитне забарвлення:
Барій визначають за реакцією з розчином кислоти сульфатної розведеної. Опалесценція одержаного розчину не повинна перевищувати опалесценцію суміші розчину S і води дистильованої.
Слайд 16
Оскільки іони натрію та калію є антагоністами, то в
солях натрію визначають домішки калію, а в солях калію —
домішки натрію методом атомно-емісійної спектрометрії.
Такі домішки, як кальцій, залізо, тяжкі метали, сульфати, миш’як ДФУ допускає в межах еталонів, тому що допустима межа цих домішок не впливає на терапевтичний ефект і не викликає ніяких побічних явищ.
Кількісне визначення.
Аргентометрія за методом Фольгарда, зворотне титрування в присутності дибутилфталату, індикатор — феруму (III) амонію сульфат (залізоамонієвий галун), Е = М. м.:
Слайд 17
2. Аргентометрія за методом Мора, пряме титрування, індикатор —
калію хромат, Е= М. м.
Меркуриметрія, пряме титрування, індикатор — дифенілкар-базон
або дифенілкарбазид, Е = 2 М. м.:
Слайд 18
Точку еквівалентності також можна встановлювати за допомогою натрію
нітропрусиду:
Кількісне визначення можна провести потенціометричним титруванням 0,1 М р-ном AgNO3
Зберігання. У добре закупореній тарі з темного скла.
Застосування. Для приготування ізотонічного розчину та інших сольових плазмозамінних розчинів для забезпечення постійного осмотичного тиску крові.