Комунальний заклад Бердянський медичний коледж Запорізької обласної ради

ХІМІЇ НА ТЕМУ: «VІІ група періодичної системи. Загальна характеристика групи. Лікарські засоби

галогенів та їх сполук: хлороводнева кислота, натрію хлорид.» Розроблено: Бондаренко О. І., спеціалістом першої категорії, викладачем фармацевтичної хімії 2013 р.

фтор, хлор,бром, йод. Вони зустрічаються у природі. Фтор, бром, йод

у числі 15 мікроелементів входять в состав нашого організму. У молекулярній формі жоден з галогенів в природі не зустрічається, тому що їх молекули мають дуже високу реакційну здатність.

У більшості своїх сполучень галогени одновалентні. Являються окисниками. По мірі зростання атомної маси зменшуються окисні здібності.

Будучи окисниками, галогени застосовуються в медицині як дезінфікуючі речовини. Однак фтор і бром дуже токсичні і в медицині не застосовуються.

галогенів є фармацевтичним препаратом і у вигляді спиртових розчинів (5

і 10 %) застосовується у медицині.

Всі галогени мають дуже різкий, подразнюючий запах. Частіше галогени застосовується у медицині у вигляді сполучень з іншими елементами. З цих сполучень значення для медицини мають:

Сполучення галогенів з воднем ─ галогеноводні кислоти (HCl, HBr, HI). Значення для медицини має хлороводнева (соляна) кислота. Це єдина мінеральна кислота, яка постійно є у вільному стані в шлунковому соку людини та тварин, де її концентрація близько 0,3 %. Вона перетворює фермент ─ пепсин в активну форму, знищує патогенні та гнилісні бактерії.

які з водою дають відповідно хлорнуватисту, бромнуватисту, йоднуватисту кислоти:
 
Cl2O

2HClO
Br2O + H2O 2HBrO
I2O 2HIO


Cолі цих кислот, головним чином хлорнуватистої (NaOCl, KOCl) являються фармацевтичними препаратами і називаються гіпохлоритами.

Сполучення галогенів з лужними металами ─ галогениди (NaCl, KCl, NaBr, KBr, NaI, KI).

hydrochloridum dilutum)
Кислота хлоридна

HC1 М.м. 36,46

утворюються при електролізі розчину натрію хлориду:


Схему процесу

електролізу можна подати рівнянням:


Обидва гази (водень і хлор) спалюють у контактних печах:



Отриманий хлороводень НС1 пропускають крізь поглинальні башти з водою, в результаті чого утворюється хлороводнева кислота з концентрацією 35—36 % (яка димить).

запахом, кислим смаком; змішуються з водою та спиртом у всіх

співвідношеннях з утворенням розчинів сильно кислої реакції.

Маючи однакові властивості, розрізняються лише за вмістом хлороводню й відповідно за густиною.

Кислота хлористоводнева концентрована повинна містити хлоровод­ню в межах 35,0-39,0 %, відносна густина становить близько 1,18.

Кислота хлористоводнева розведена містить хлороводню в межах 9,5-10,5 %.

Білий осад аргентуму хлориду розчиняється в розчині амоніаку:
 
2.

При нагріванні лікарського засобу з мангану диоксидом виділяється вільний хлор, який виявляють за запахом:


3. Водний розчин субстанції повинен мати сильно кислу реакцію (за кольором індикатора).

4. Реакція сухої речовини з калію дихроматом і кислотою сульфатною - папір, просочений розчином дифенілкарбазиду, забарвлюється у фіолетово-червоний колір.

з утворенням леткої сполуки - хлористого хромілу:


Хлористий хроміл окиснює дифенілкарбазид

до безбарвного дифенілкарбазону:



Далі утворюється внутрішньокомплексна сполука фіолетово-червоного кольору:

йодидом у присутності розчину крохмалю:



Протягом 2 хвилин блакитне забарвлення розчину

має зникати при додаванні 0,2 мл 0,01 М розчину натрію тіосульфату.

Сульфати. Субстанцію упарюють насухо з натрію гідрокарбонатом, після чого проводять випробування на сульфати.

червоний, Е= М.м.:




2. Кількісний вміст хлороводню можна визначити також за

густиною.

Зберігання. У склянках з притертими пробками при кімнатній температурі.

Застосування. Внутрішньо в краплях або у вигляді мікстури (частіше з пепсином) при недостатній кислотності шлункового соку.

М.м. 58, 44

у природі у вигляді масивних відкладень каменої солі. Вона і

є основним джерелом для добування фармакопейного препарату. Водні розчини випаровують, після чого NaCl підвергають очищенню від супровідних його домішок. Далі NaCl перекристалізовують з води насиченою концентрованою хлороводневою кислотою, у котрій він погано розчинен.


Властивості. Безбарвні кристали або білі кристалічні порошки без запаху, солоного смаку. Розчинні в 3 частинах води, нерозчинні в 95 %-ному спирті.

піроантимонату (калію гексагідроксости-біату (V)) - утворюється білий осад:


б) з розчином

реактиву метоксифенілоцтової кислоти – утво-рюється об'ємний білий кристалічний осад:


Осад розчиняється при додаванні розчину амоніаку розведеного і не випадає знову при наступному додаванні розчину амонію карбонату.
в) сіль натрію, змочена кислотою хлористоводневою розведеною і внесена в безбарвне полум'я, забарвлює його у жовтий колір.
 2. Реакції на іони С1─(див. НCl)

у присутності фенолового червоного і натрію тіосульфату (у випадку присутності

йодидів). Оптична густина одержаного розчину не повинна перевищувати оптичну густину еталону.

Йодиди визначають з розчином натрію нітриту в кислому середовищі у присутності крохмалю; не повинне з'являтися блакитне забарвлення:


Барій визначають за реакцією з розчином кислоти сульфатної розведеної. Опалесценція одержаного розчину не повинна перевищувати опалесценцію суміші розчину S і води дистильованої.

солях натрію визначають домішки калію, а в солях калію —

домішки натрію методом атомно-емісійної спектрометрії.
Такі домішки, як кальцій, залізо, тяжкі метали, сульфати, миш’як ДФУ допускає в межах еталонів, тому що допустима межа цих домішок не впливає на терапевтичний ефект і не викликає ніяких побічних явищ.
 
Кількісне визначення.
Аргентометрія за методом Фольгарда, зворотне титрування в присутності дибутилфталату, індикатор — феруму (III) амонію сульфат (залізоамонієвий галун), Е = М. м.:

калію хромат, Е= М. м.



Меркуриметрія, пряме титрування, індикатор — дифенілкар-базон

або дифенілкарбазид, Е = 2 М. м.:

нітропрусиду:



Кількісне визначення можна провести потенціометричним титруванням 0,1 М р-ном AgNO3

 
Зберігання. У добре закупореній тарі з темного скла.
 
Застосування. Для приготування ізотонічного розчину та інших сольових плазмозамінних розчинів для забезпечення постійного осмотичного тиску крові.