Слайд 4 1) рос. начальник начало польськ. naczelnik
na czele
нім. haben, англ. have лат. habere
= лат. capere, лит. gobti ‘покрывати, окутывати’,
можливі нім. geben, гот. giban ‘давати’
пор.: лат. cano ‘пою’ = двн hana ‘півень’;
лат. octo ‘вісім’ = гот. ahtau;
рос. дым = лат. fumus так , як слав. дъти ‘класти, поміщати’ = лат. feci ‘зробив’; гот. sunus = сл. син; лат. mus = рос. мышь
пор. також: англ. three – нім. drei, - thief - Dieb
2) Архетип
рос. дым лит. dumai скр. dhūmah; лат. fumus *dhūm-os
I. ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД
Слайд 5Засновники порівняльно-історичного методу:
Франц Бопп «Про систему відмінювання санскритської мови
у порівнянні з відповідним грецької, латинської, персидської и германської мов»
– 1816.
Расмус Раск «Дослідження в галузі давньопівнічної мови або Походження ісладської мови» – 1814.
Олександр Христофорович Востоков «Міркування про слов’янську мову» - 1820.
Якоб Грімм «Німецька граматика» – 4 тома, 1819-1837 (істория нім.мови в порівн. з дав.герм. мовами).
Принципи порівняльно-історичного методу:
– спорідненість мов
– наявність закономірних фонетичних відповідностей
– близькість за змістом
Слайд 6Наголос в індоєвропейській мові
Гіпотези:
1. Тонічний наголос (музикальний) – А.Мейе
( в сербохорватській мові, елементи тонічного наголосу в литовській, шведській,
норвезькій та ін. мовах).
2. Динамічний наголос.
3. На ранньому етапі – динамічний, пізніше – тонічний (К. Бругман, Г.Хірт)
II. ФОНЕТИЧНА СИСТЕМА ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ МОВИ
Слайд 7Им’я – дієслово. Спільність – у давньому шарі іменного і
дієслівного словотворення
Іменник та прикметник – єдина морфологія (за винятком ступеней
порівняння прикметників)
Граматичні категорії:
- 3 роди (в більш ранній період - 2): чоловічий, жіночий, середній;
- 3 числа : однина, множина, двоїна;
- 8 відмінків : номінатив, вокатив, аблатив (предмет, від якого відокремлюються або від якого взігалі бере початок дія – зберігся в санскриті, авестійськії, хетській мовах), акузатив, генитив, датів, інструменталь, покатив (місце дії). Всі вісім відмінків збереглися лише в індо-іранській мові.
III. ГРАМАТИЧНИЙ СТРОЙ ІНДОЄВРОПЕЙСЬКОЇ МОВИ
Слайд 8Відміна. Трикомпонентна основа (корінь – створюючий основу суфікс
– флексія):*lup-o-s. Суфікси (-o, -ā, -u, -i; -n, -r, -s,
-t, -ø) розрізняли тип відміни.
Дієслово.
Граматичні категорії:
- особа (1, 2, 3);
- число: однина, множина, двоїна;
- стан: активний, медій;
- спосіб: індикатив, коньюнктив (умовний – означає передбаченість іноді бажану дію), оптатив (бажана, іноді можлива дія), імператив (наказ, прохання, побажання);
- час: презент (значення тривалості дії і теперішнього часу), аорист (закінчена дія або дія, яка не залежала від тривалості (нетривала) у минулому часі), перфект (стан, що постав у результаті дії).
В індоєвропейській мові існували також займенники, прислівники, прийменники, частки (вони виконували, мабуть, і функцію сполучника).
Слайд 9 Речення.
Структурний центр: підмет і присудок (в тому числі
іменне, зв’язка *es - «бути» могла бути відсутня)
Пор.
лат. оmnia praeclara rara «все прекрасне рідке»
Речення, що мали лише присудок (без підмета), виражений безособовим дієсловом: *sneіguh, лат. ninguit (дав.-лат. nivit), двн-нім sniwit “сніг іде”.
Типи зв’язку в реченні: узгодження (означення, виражене прикметником), прилягання (обставина, виражена прислівниками, іменниками), керування (додатки), але визначались не формальними, синтаксичними властивостями дієслова, а виражалося змістом (порівн.. нім. treffen “зустрічати будь-кого” – Аkk, begegnen “зустрічати будь-кого” Dat.)
В індоєвропейській мові існували складносурядні речення, щодо складнопідрядних – дані невизначені.
Слайд 10 Пагорб – на вівця вовна не існувати коні
побачила, один важкий візок.
“Вівця, на якій не було
вовни, помітила на пагорбі декілька коней, один із яких тягнув важкий візок”
Слайд 12Im Anfang war das Wort. Aber - wenn man nicht
dem Johannes-Evangelium folgen will - welches? Merritt Ruhlen weiß eine
Antwort: tik. Mit dieser Silbe könnte nach seiner Auffassung der prähistorische Mensch seine Finger bezeichnet haben - mit einem Wort, aus dem sowohl das lateinische di - gitus (Finger) und das deutsche Zeh als auch zeigen und Zeichen hervorgegangen wären. Ruhlen will sich nicht auf eine Zeitangabe für diese Wurzel festlegen; andere datieren sie mittels genetischer Indizien auf etwa 100000 Jahre vor der Gegenwart.
Слайд 13Ruhlen, ein freischaffender Sprachwissenschaftler, und einige wenige Mit - streiter
sind überzeugt davon, daß man den Widerhall längst verklungener Laute
noch vernehmen könne. Er hält es für möglich, alle Sprachen der Welt bis auf eine einzige Ursprache zurückzuverfolgen, die schon nicht mehr gesprochen wurde, als Menschen erstmals ein Pferd zähmten und einen Hund an den Anblick ihres Lagerfeuers gewöhnten. Andere begnügen sich mit der Suche nach Vorgängerformen der lebenden Sprachen, die immerhin noch vor der Entwicklung des Ackerbaus vor etwa 12000 bis 15000 Jahren gesprochen wurden.
Слайд 14Daß die mehreren tausend Sprachen, mit denen sich die sechs
Milliarden Bewohner der Erde verständigen, aus einer einzigen Wurzel entstanden
sein' sollen, ist eine wahrhaft kühne und weitreichende Idee. Sie ist das linguistische Gegenstück zur sogenannten Eva-Hypothese: Allan C. Wilson, Mark Stoneking und Rebecca L. Cann von der Universität von Kalifornien in Berkeley ziehen aus dem Vergleich von Proben der Erbsubstanz DNA zahlreicher lebender Menschen den Schluß, die gesamte Menschheit stamme von einer einzigen Frau ab, die vor etwa 150000 Jahren in Afrika gelebt habe.
Слайд 15Час існування індоєвропейської мови
Давні письмові пам’ятки (І пол. ІІ
тис. до н.е. - хеттська), (ІІ пол. ІІ тис. до
н.е – грецька мова мікенської доби), ІІ тис. до н.е. – ведичний санскрит. Разходження між мовами свідчать про тривале (не меньш 1 тис. років) шляху самостійного розвитку, тобто індоєвропейська мовна общність існувала не пізніше IV тис. до. н.е.
Метод глоттохронології (М.Свадеш)
215, 200, 100 слов: сонце, місяць, вода, нога, мати, один…
Від прамови (напр. латинь) до суч. мови (напр. французька), за 1000 років зберігається 86% із 100 слів, у двох споріднених суч. мовах (розраховується за спеціальною формулою) коефіцієнт зберігається:
Результати, отримані за допомогою даного методу, також свідчать про існування індоєвропейської мови приблизно 6 тисяч років тому.
Слайд 16Місце існування індоєвропейської мови.
Давні індоєвропейські мови розповсюдились в Європі, Азії
(територія Індії, Аравійського п-ва, Малої Азії, Східної Туркменії) Для визначення
території індоєвропейської мови використовується реконструйована лексика, яка відображає характер природи. Назви рослин, тварин вказують на Європу, як на прабатьківщину індоєвропейців.
Топоніміка свідчить, що південний захід, північний схід Європи не індоєвропейського походження, решта – індоєвропейського. Враховується також розповсюдження археологічних культур.
Гіпотези:
1. Територія індоєвропейської мови – Центральна та південно-східна Європа.
2. Територія індоєвропейської мови – басейн Средиземного моря (В.Іванов, Т. Гамкрелідзе)
Слайд 19Теорія субстрату: субстрат наслідки впливу зниклої мови переможеного народу на
мову народа-переможця.
Мови кентум і сатем
1) лат. centum – авестійське satem
2)
лат. guis – давньослов’янське къто
Слайд 211. Походження назви "германці"
Походження, можливо, кельтське. Кельтські племена називали себе
germani. Ця назва перейшла на тунгрів, які оселилися тут (також
кельти – лівий берег Рейну). Щоб уселити страх галлам, тунгри називають германцями всі племена, які жили за Рейном (на правому березі). У кельтів ця назва зникає, а закріплюється за народом на правому березі, хоча воно не властиве мові цього народу.
1) Грімм ірл. gair, корнуел. Garm 'галас, бойовий зов' тобто 'галасуючі в бою'.
2) Цейс кемб. ger; дав. ірл. gair 'сусід'.
Зникає з появленням держави франків у V-VI ст. З’являється пізніше у Х V-ХVI ст. у наслідок переносу з латини.
Слайд 222. Джерела історичних відомостей про давніх германців
Піфей - щоденник (бортовий
журнал) – не дійшов до нас. На узбережжі Північного моря
вперше зустрів германські племена: кімври та гуттони
- Плутарх, Страбон, Плиний Ст., Цезарь, Таціт
Гетіка (Іордан ← Кассіодор), історія лангобардів саксів, данів "Книга норвежських королів"
- Епос (англосакс. Бєловульф, ст. Едда)
- Варварські правди – Leges barbarorum
Слайд 233. Історичні відомості про давніх германців
3.1. Прабатьківщина – розселення
ІІ
тис. до н.е. – міграція європейців в область Скандинавії →
арктич. народ.
VI-V ст. до н.е. – проживають давні германці – північ низини між Ельбою та Одером, на півострові Ютландія, на півдні Скандинавії.
Залежність від кельтів: д.ірл. dun ‘зміцнене місце, фортеця’, двн zûn ‘огорожа’ = Zaun, д.а. tun ‘обгороджене місце, місто’ = town, *oito ‘спадщина’, д.а. ierfe, двн orbi.
Volcae (двн walha, welshe – італійці, укр. волохи, польськ. włoch – італ.)
IV-I в. до н.э. – на захід до Рейну.
Слайд 243.2. Класифікація германських племен за Плінієм
Гіллевіони: дани, свеї, гаути, численні
дрібні племена.
Вінділи: готи, бургунди, скіри, вандали, певкіни, бастарни.
Іствеони: убії, сігамбри,
бруктери, хамави, узіпети.
Інгвеони: хавки, сакси, англи, юти (евдози), херуски, варни.
Герміони: свеви (лангобарди, шваби-алемани), гермундури (тюрінги), хатти (гесси), маркомани.
Слайд 253.3. Господарське життя
Рос. скот – skatts (гот.) – нім. Schatz,
аналог: лат. pecus ‘скот’ – pecunia ‘гроші’ – гот. faihu
‘скот’ – англ. fee ‘гонорар’ = тюрк. tavar ‘майно’ «скот» + iš ‘товариш’ товарищ, спочатку ‘співвласник майна’ ‘компаньйон’, дав.рос. ‘компаньйон у продажі товару’, ‘помічник у справі, роботі’, чеш. tovaryš ‘підмайстер’.
3.4 Суспільний устрій – родовий лад
вождь – під час війни – двн herizogo, д.а. heretoga
thing
старійшини – мирний час – двн kuning
Слайд 263.4 Релігія
Аси (Tyw, Wodan, Donar, Odin) відбиття вірування кочового народу,
патріарх. лад; вани (Nerthus, Freya) культ родючості – народ,
в умовах матріархату.
Слайд 27Руни Старшого Футарка
Feoh - крупна рогата худоба, майно, перехід
від небуття до буття.
Ur - дикий бик, сила особистості та
колективу.
Thorn - шип, колюча огорожа, захист, творча енергія чоловічого начала.
As - ясень, первісний звук, космічна вісь.
Rad - колесо, спрямована активність, переміщення, статтєвий зв'язок, колесо Фортуны.
Ken - лучина, світич, світ, перетворення, відродження через смерть.
Gyfu - дар, здібність, добробут.
Wyn - флюгер, радість, звільнення, товариство, спільний добробут.
Hagal - град, несвідоме, неминуча катастрофа.
Nyd - необхідність, нестача, заклик до обережності в діях.
Is - крига, інерція, ентропія, смерть.
Слайд 28Jera - рік, пори року, завершення, рясний врожай, добробут
Eoh -
тисове дерево, стійкість, довголіття, смерть та відродження.
Peorth - гра, музика,
танок.
Elhaz - рога лося, захист, спрямованість до божественних якостей.
Sigel - сонце, ясне видіння, готовність до досягнення мети, надія.
Tyr - тверде керівництво, самовіддача заради досягнення мети.
Beorc - береза, весна, відновлення.
Ehwaz - кінь, близнюки, довіра та відданість, рух до мети.
Man - людина, свідомість, життя та смерть.
Lagu - вода, енергія росту, приплив та відплив.
Ing - світ, чоловіча плідність, фалос.
Odal - батьківщина, рідний дім, автономія.
Dag - полудень, світ, середина літа.
Слайд 293.5 Германці та Рим
Перші контакти:
~ 182 р. до н.е. бастарни
– Карпати, о. Певке.
І ст. до н.е. – масові вторгнення
: до Галії, Північної Італії – кімври, тевтони← розгромив римський полководець Марій;
Пізніше Ю.Цезар – переміг Аріовіста – вождя свевів;
При Тіберії – Германія до Ельби під владою Риму
В перші роки н.е. в обл. Везера – антиримський союз під керівництвом Армінія (вождь херусків) 9 р. н.е. – розгромив Вара.
"Римський вал" – кінець І – початок ІІ ст. Кельн, Кобленц, Майнц, Трір, Страсбург.
Слайд 301) Військова справа: via strata ‘брукована дорога’ – Straße, street
oзн.римські воєнні дороги, vallum ‘табірний насип’ – wall,
wall.
2) Адміністрація, право: teloneum, вульг. латинськ. toloneum – нім. Zoll.
3) Торгівля: moneta – Münze, money.
4) Землеробство, садівництво: ceresia – Kirsche, cherry.
5) Будівництво: finestra - Fenster, але: англ. window.
6) Кулінарія: лат. coquina, вульг. лат. cocina – Küche, kichen, вульг. лат. сосо – Koch, cook.
Слайд 39ВАРВАРСКИЕ ГЕРМАНСКИЕ КОРОЛЕВСТВА
ЛЕКЦИЯ 3
Слайд 401. ПЛЕМЕННЫЕ СОЮЗЫ ГЕРМАНЦЕВ ВО II-III ВВ.
II-III вв. – перемещение
германских племен в Восточной и Центральной Европе.
ПЛЕМЕННЫЕ СОЮЗЫ:
алеманнский союз
(семноны, квады и др. в верховье Рейна);
союз саксов (херуски, хавки и др. на восток от нижней Эльбы);
союз франков (хамавы, бруктеры, сигамбры, салии, хатты и др. по среднему и нижнему Рейну);
союзы вестготов и остготов в Причерноморье,
союзы лангобардов, вандалов, бургундов.
III в. - алеманны захватили Десятинные поля (между Рейном, Дунаем, Неккаром).
Конец IV в. – начало «Великого переселения народов», массовые перемещения варварских племен и вторжение их на территорию Римской империи.
Основные причины: рост производительных сил, давление извне, стремление к захватам.
Толчок к «Великому переселению народов» - нападение гуннов (скотоводы-кочевники, выходцы из Азии, тюрского монгольского происхождения) на остготов.
Слайд 412. ГОТЫ
2.1. Родина готов – Скандинавия (племя гауты, остров Готланд).
На рубеже старой и новой эры переселяются на континент в
низовье Вислы (Gdańsk < Gotisk ‘готский’ + andja ‘берег’).
В III в. продвигаются на юго-восток, расселяются от Дуная до Дона: visigoti (вестготы, tervingi ‘лесные готы’ < *treva ‘дерево’) и austrogoti (остготы, greitungi ‘степные готы’ < greuta ‘песок, гравий’). Граница – Днепр (Борисфен). Короли у вестготов – из рода Балтов ( двн. balt ‘смелый’ – ср. нвн bald), у остготов – из рода Амалов.
В Причерноморье – готы покорили славян, скифов, сарматов, герулов.
Походы против Римской империи.
258 г. – захват Крыма готами.
XVI в. – Бусбек записал 68 слов языки Крымских готов (см. SGeR, № ).
XVIII в. – готы исчезают в Крыму как этнос.
Середина IV в. – деятельность Вульфилы: алфавит, перевод библии, введение христианства (арианства).
IV в. – остготский союз в Причерноморье под руководством Эрманариха (германцы: остготы, герулы, гепиды, вандалы, скиры, ругии; не германские племена: аланы, славяне, сарматы).
В 375 г. – вторжение гуннов, разгром остготского союза, гибель Эрманариха.
Слайд 422.2. Вестготы
Спасаясь от гуннов, вестготы поселяются в Мезии (часть совр.
Болгарии) на на правах федератов (союзников) Рима.
378 г. – восстание,
битва при Адрианополе, гибель императора Валента.
382 г. – император Феодосий подавил восстание. Готам отданы лучшие земли Мезии, Фратии, Македонии.
395 г. – смерть Феодосия, раздел Римской империи на Западную и Восточную. Поход готов во главе с Аларихом на Константинополь.
401 г. – поход Алариха на северную Италию, готы разбиты римскими военачальником Стилихоном.
408 г. – казнь Стилихона, походы на Рим.
410 г. – захват Рима Алирихом, несостоявшийся морской поход с целью захвата Сицилии и сев. Африки, смерть Алариха.
418 г. (? 419 г.) – основание весготами королевства в Аквитании (юго-западная Галлия) со столицей в г. Тулузе.
507 г. – разгром франками, перемещение государства вестготов в Испанию, столица – Толедо.
В 711 г. – государство вестготов завоевано арабами.
Слайд 432.3. Остготы
Конец IV в. – после разгрома отсготского союза гунны
с попоренными ими племенами (остготы, гепиды, квиды, маркоманны, туринги, скары,
вост. бургунды) поселяются в Панномии, отсюда – жестокие нападения на европейские территории.
С 40-х г.г. V в. – во главе Аттила «бич божий».
451 г. – битва народов ( на Каталаунских полях близ г. Труа). Остготы (+ покоренные племена римляне во главе с Аэфием (+ вестготы, бургунды, франки). Поражение гуннов, 453 г. – смерть Аттилы.
V в. – освободившиеся остготы проживают в качестве федератов Рима на Дунае, вождь Теодорих.
В 488 г. – поход в Италию (с 476 г. там правит германский военачальник Одоакт, из племени скиров).
Вражда Теодориха и Одоакта, 493 г. – заключение мира, убийство Одоакта. Теодорих – король готов и италиков, столица г. Равенна, процветание Италии при Теодорихе, расцвет готской культуры ( готический).
Остготское королевство в 555 г. разгромлено Византией.
Слайд 443. БУРГУДНСКОЕ КОРОЛЕВСТВО
Восточное германское племя бургундов в IV в. на
Среднем Рейне – королевство, которое разгромили гунны, остатки бургундов –
в Сабаудии (Савойе).
В 457 г. – новое королевство, столица – Лион.
В 534 г. – его завоевали франки.
4. ВАНДАЛЬСКОЕ КОРОЛЕВСТВО
Восточное германское племя вандалов в III в. на Дунае (Дакия).
В IV в. - в Паннонии со свебами и аланами (племя сарматского происхождения).
В V в. – в Галлии, затем в Испании - (В)андалусия (Гранада).
429 г. – через Гибралтар в Сев. Африку. Король вандалов – Гейзерих в теч. 10 лет завоевывает б. часть римских территорий, столица – Карфаген. Захват о. Сицилии, о. Сардинии.
455 г. – захват Рима. 14 дней – жестокий разгром, уничтожение памятников культуры, произведений искусства (вандализм).
534 г. – разгром Вандальского королевства Византией.
Слайд 455. ЛАНГОБАРДСКОЕ КОРОЛЕВСТВО
Через 13 лет после
византийского завоевания в Италию – с севера лангобарды (из Паннонии,
где у них – союз + саксы, гепиды, сарматы, болгары). Король Альбоин отвоевывает сев. часть Италии у Вост. рим. имп. (Византия), часть средней и южной Италии.
В результате разв. феод. отн. ослаблялась королевская власть.
754, 757 гг. франки нанесли поражения Лангобард. кор-ву, отняли часть его территории.
774 г. Карл Вел. подчинил полностью.
Слайд 48III ст. – союз франків (хаміви, бруктери, сігамбри …)
IV ст.
– федерати Риму у північно-східній Галлії. 2 групи: салії, рипуарії
481
р.-511 р. – Хлодвіг з династії Меровингів (салії) об’єд. салії і рип.
Після 495 р. почав завоювання північно-східної Галлії, захопив землі до Сєни, потім – до Луари, знешкодив ватажків франкських племен і об’єднав під своєю владою всіх франків.
496 р. – християнство за обрядом ортодокс. Церкви
507 р. – вестготи зазнали поразки, захоплена Аквитанія не порывають в Галлії зв’язків з Німеччиною, розподілив королівство між синами. Під владою синів та онуків була підкорена Бургундія, Німеччина, Боварія.
Нейстрія, Австразія,
Бургундія
Міжусобні війни поки в 613-629 не прийшов до влади єдиний король – Хлотар II
Останні королі з династії Меровингів втратили реальну владу. Влада перейшла до Майордомів (завідували збором податків, королівським майном, командували військом) в кожній з трьох областей. Вони зводили й усували королів.
Слайд 50687 р. майордом Австразії Піпін Геристальський розгромив супротивників, дочав керувати
державою – засновник династії Каролінгів (на ім’я Карла Великого). Наступник
Карла Мартерла створив постійне військо кінноти, воював з арабами, зміцнив владу, оподаткував підкорені раніше германські народності – фризів, алеманів, баварів. Його сын – Піпін II Короткий – щоб узаконити загарбення престолу, звернувся з посланням до Папи Римського: кто повинен бути королем франків – то1, хто має владу або той, хто використовує титул? Папа Римський підтримав його.
751 р. Піпін II був оголошений королем (останній Меровінг Хільдерік III і його син пострижені у ченці). (754, 757 – походи проти лангобардів, папі віддана частина їх земель – папська область – до 1870 – його залишок – Ватікан).
768-814 р.р. правління Карла Великого.
Слайд 51Завоювання Лангобардії, Саксонії (знову були підкорені бовари), слов’ян, аварів (аварський
каганат в Паннотим).
800 р.р. Карл Великий був коронований короною римських
імператорів
Виникнення германських варварських королівств
Нестійкі об’єднання:
Розпад імперії Каролінгів. (Причини – відсутність економічної
і етнічної єдності, розвиток феодалізму)
Онуки Карла Великого (сини Людовіка Благочестивого) вимагали розділення імперії і виділення кожному самостійного королівства.
Слайд 52817 р. – перший розподіл. Але мир не настав. Продовжуються
смути. Людовік Б. потерпів поразку у війні з синами, був
взятий у полон. Після його смерті два молодших – Людовик Німецький і Карл Лисий.
841 р. проти старшого Лотаря, нанесли йому поразку при Фонтенуа.
842 р. – Страстбурзькі клятви.
843 р. – Верденський договір про розподіл імперії.
Лотар – Італія (крім південної її частини – вона у Візантії)
+ Бургундія, Лотарингія, Фризія
+ Прованс = не вздовж перейшли до Германії
незалежне королівство
Карл – майбутня Франція, Людовік – майбутня Германія
Слайд 54
КАРЛ ВЕЛИКИЙ
лат. Carolus Magnus
фр. Charlemagne
нем. Karl der Große
англ.
Charles the Great
родился, как считают исследователи, 2 апреля 747(?) года
в семье Пипина Короткого и Бертрады или Берты, дочери графа Ланского Калиберта. Сведения о месте, где он появился на свет, противоречивы: указываются замки Ингельхайм близ Майнца и Карлхайм под Мюнхеном, а также Аахен и Зальцбург. Карл был старшим сыном Пипина Короткого и внуком Карла Мартелла, победителя арабов при Пуатье в 732 году. Брачный союз между родителями был узаконен лишь в 749 году.
Слайд 55Пипин Короткий, отец Карла Великого
Слайд 56Уже в 754 году Карл вместе с братом Карломаном был
помазан на царство папой Стефаном II, а после смерти Пипина
вступил вместе с братом на престол. По разделу с братом отцовского наследства, Карл получил во владение земли в форме обширного полумесяца, идущего от Атлантической Аквитании до Тюрингии, через большую часть Нейстрии и Австразии, через Фризию и Франконию и со всех сторон охватывающие владения брата Карломана. Резиденцией Карла был Нуайон. Братья не ладили между собой, несмотря на отчаянные старания их матери, Бертрады, сблизить их, вопреки всем и всему. Согласие между ними сохранялось с величайшим трудом, ибо многие из окружения Карломана старались рассорить братьев, и даже довести дело до войны. Однако чреватая угрозой распада королевства ситуация завершилась, когда Карломан внезапно умер в декабре 771 года.
Слайд 57 Во главе христианского мира стал человек в высшей
степени способный и по-своему великий. Он сумел сохранить плоды христианской
западной культуры, положив основание сильной государственной организации и тем заслужив имя, которое дают деятелям прочной основы нового всемирно-исторического развития. Именно таким выдающимся деятелем был КАРЛ ВЕЛИКИЙ.
Слайд 59Войны Карла Великого
769г. – война в Аквитании, Гунольд бежал в
Гасконь.
772-804 гг. – война с саксами:
772г. – завоевание Эресбурга; разрушение
идола саксов Ирминсула
776г. – саксы отвоевали Эресбург; на границе с Саксонией Карл создает крепость Карлсбург
779-780гг. – вторжение в Саксонию;
782г. –возвращение Видукинда
785г. – франки перешли Везер; переломный момент Саксонской битвы
794г. – Карл Великий и Карл Юный вторглись в Саксонию
795г. – опустошение Саксонии; 7000 заложников; возвращение в Аахен
Весной 798 года Карл подверг полному опустошению земли между Везером и Эльбой
799г. – последний поход против саксов
804 год – Окончание изнурительной Саксонской войны
774 г. – Падение Павии и Карл присоединяет к титулу «король франков» еще и «лангобардов»
778г. – армия Карла не смогла взять Карагосу
15.08.778г. – Ронсельванское сражение
786-787 гг. – наступление на герцога Арихиза
789г. - экспедиция против славянского племени лютичей (вильцев)
791г. – вторжение в страну аваров
796г. – Пипин(сын Карла) напал на аваров и захватил их казну
808 - 810 годы - Отражение норманнских нападений.
Слайд 60Встреча Карла Великого с папой Адрианом I возле ворот Рима
Слайд 62Памятник погибшим франкам в Ронсельванском ущелье
Слайд 64Карл Великий и его воины. Испанская марка
Слайд 65Средневековая миниатюра
«город сдается Карлу Великому»
Слайд 6625 декабря 800 года на Рождество Карл Великий слушал праздничную
мессу в соборе святого Петра. Вдруг папа приблизился к своему
гостю и возложил ему на голову императорскую корону. Все находившиеся в соборе франки и римляне дружно воскликнули: "Да здравствует и побеждает Карл Август, Богом венчанный великий и миротворящий римский император". Хотя все это не стало для карла неожиданностью, он, по свидетельству Эйнхарда, первое время делал вид, что недоволен "самовольным" поступком папы. Карл даже утверждал, что, знай он заранее о намерениях папы, он бы в тот день не пошел в церковь, не взирая на Рождество. Делал он это, как видно, для того, чтобы успокоить Константинопольский двор. Ненависть византийских императоров, тотчас возникшую, Карл, впрочем, перенес с великим терпением. В конце концов императорам Византии пришлось признать новый титул владыки франков. Карл принял титул императора, однако создание новой Западной Римской империи не изменило образа правления и не принесло никаких территориальных приобретений.
Слайд 67В соборе Св. Петра папа Лев III возлагает императорскую корону
на голову Карла
Слайд 70Культурные достижения при Карле Великом
Карл Великий целенаправленно поощрял светскую культуру,
приглашая в свою столицу Аахен филологов, архитекторов, музыкантов и астрономов
со всех земель империи, а также из Ирландии и Англии. Под руководством великого англо-саксонского ученого Алкуина, который был у Карла фактически "министром образования" империи (в 796 году, удалившись от двора, он стал аббатом Турским), и при участии таких известных деятелей, как Теодульф, Павел Диакон, Эйнгард и многих других (все они входили в неформальную "Дворцовую академию") активно возрождалась система образования, получившая наименование каролингского Ренессанса.
При нем возрождалось изучение классической латыни, поощрялась анналистика, а из-под пера талантливых придворных излился целый поток подражательной поэзии. Сам Карл брал у Алкуина уроки грамматики и начал составлять грамматику германского языка. Он работал также над исправлением текстов Евангелий и уже в преклонные годы пытался выучиться трудному искусству каллиграфии (упоминание об этом факте в принадлежащей Эйнгарду биографии Карла явилось основанием для возникновения ложного представления, что он якобы не умел писать). Заказанный им сборник традиционных коротких немецких героических поэм, к сожалению, не сохранился. Повсюду при монастырях и церквах открывались новые школы, было предусмотрено, чтобы образование получали и дети бедняков. Под руководством Алкуина в монастырях возрождались или учреждались скриптории (помещения для переписки и хранения рукописей), где для переписки использовался великолепный шрифт, именуемый "каролингским минускульным", причем копирование производилось столь быстрыми темпами, что львиная доля всего наследия античности дошла до нас усилиями именно той эпохи
Слайд 71Карл Великий принимает ученого Алкуина
Слайд 72Монета с изображением Карла Великого
Слайд 74В анаграмме Карла Великого зашифровано его имя - Karolus.
Слайд 76с 768 г. — Химильтруда (или Гимильтруда; Himiltrude), дочь Девума
I (Devum I), графа Бургундского. Развод.
Пипин Горбатый (Pépin le
Bossu; 770 — 811). В 792 г. участвовал в заговоре против отца, но неудачно. Был заточен отцом в монастырь.
Rothais, (784 — ?)
с 770 г. — Дезидерата (Désirée, 747—776), дочь Дезидерия (Didier), короля лангобардов. Развод в 771 г.
с 771 г. — Хильдегарда Винцгау (или Гильдегарда; Hidegarde de Vintzgau, 757 — 30 апр. 783), дочь Жерольда I (Gérold I), графа Винцгау
Карл Юный (Charles, 772 — 811), герцог Ингельма
Аделаида (Adelaide, 773 — 774). Умерла во младенчестве.
Пипин (Pépin, 773 — 810), король Италии (781—810)
Ротруда (Rothrude, 775 — 810). Имела связь с графом Роргоном (Рориконом) I (? — 839/840).
Берта (Berthe, 775 — 823). Вышла замуж за графа Энгельберта (750—814).
Лотарь (Lotaire, 778 — 779). Близнец с Людовиком, умер ребенком.
Людовик I Благочестивый (Louis I le Pieux, 778 — 840), император Священной Римской империи (813—840), король всех франков (814—840), король Аквитании (781—813), король Алемании (833—840).
Гизела (Gisèle, 781 — ?). Замужем не была.
Хильдегарда (Hildegarde, 782 — 783). Умерла во младенчестве.
с окт. 783 г. — Фастрада (Fastrade, 765 — 10 авг. 794), дочь восточно-франкского графа Радольфа.
Тетрада (Tétrade), аббатисса Аргентьель.
Гильтруда (Hiltrude)
с 794 г. — Лиутгарда (Liutgadre, 776 — 4 июня 800)
Эмма (Emme, ? — 837)
Ротильда (Rothilde, 790 — 852), аббатисса Фармотье.
с 808 г. — Герсвинда Саксонская (Gerswinde de Saxe, 782 — 829)
Адальтруда (Adaltrude)
Кроме пяти жён известны три любовницы Карла Великого и несколько детей-бастардов.
Мальтегарда (Maltegarde)
Ротильда (Рудхильд) (? — 852)
Регина (Régine)
Дрогон (Drogon, 801 — 855), епископ Меца.
Гуго (Hugues, 802 — 844), аббат Сент-Квентинский.
Адалинда (Adalinde)
Теодорик (? — 818 )
Жены и дети Карла Великого
Слайд 77Последние годы Карла Великого
Последние годы жизни Карла Великого были омрачены
рядом трагедий и неудач. Здесь и возобновление нападений норманнов на
северные окраины империи, и случившийся в крайне сжатые сроки уход из жизни жены и сестры Карла и его сыновей Пипина и Карла. В результате этого в конце 813 года Карлу Великому пришлось призвать к себе самого слабохарактерного сына Людовика Аквитанского, известного впоследствии как Людовик Благочестивый. Император, созвав торжественное собрание знатных франков всего королевства, назначил его с общего согласия своим соправителем и наследником, а затем возложил ему на голову корону и приказал впредь именовать его императором и августом.
Вскоре после этого, сраженный сильной лихорадкой, Карл слег в постель. В начале января к лихорадке присоединился плеврит.
Умер Карл Великий в Аахене 28 января 814 года. Тело его при глубокой скорби, охватившей все подвластные Карлу народы, было перенесено в построенный им Аахенский собор, и помещено в медный позолоченный саркофаг. Над саркофагом повесили золотую доску с надписью: "Здесь покоится тело Карла, великого и правоверного императора, который со славой расширил пределы государства франков и счастливо управлял им в течение сорока семи лет. Он умер 70-ти лет, в зиму Господню 814-е". В 1165 году, по настоянию Фридриха Барбароссы, антипапа Пасхалий III причислил его к лику святых. Немецкий поэт в кратком четверостишии охарактеризовал знаменитого короля франков так:
Несметных ратей предводитель,
Племен владыка и отец,
Науки друг и покровитель,
Законодатель и Мудрец…
Итоги завоеваний и реформ Карла Великого.
Империя, созданная Карлом Великим, распалась уже в течение следующего столетия. При немощных государях, которыми оказались его сын и внуки, центробежные силы феодализма разорвали ее на части.
Слайд 78Людовик I Благочестивый - третий сын Карла Великого и его
наследник
Слайд 79Саркофаг с мощами Карла Великого
Слайд 80Список использованной литературы:
Всемирная история в 4х томах. Оскар Егер. Средние
века. Мпециальная литература. С-П. – 1997, стр. 81-110
Их называли Великими.
отв. ред. Рогинская Г.Ю. - Харьков: Свет-Пресс, 2000
Эйнхард. Жизнь Карла Великого. М.: Прометей. Т.II,1977.
.
Слайд 81Лекція 5
Формування німецької народності
та німецької мови
Слайд 821. гот. puida 'народ', двн. - deot → diutisk 'народний'
- theodisca lingua
Періодизація історії нім. мови. – за Я.Гріммом ("Німецька
граматика")
8 – 11 ст. – двн.
сер.11 ст. – сер.14 ст. – свн.
сер.14 ст. – до нашого часу – нвн.
сер. 14 – 16 ст. – ранньонвн.
Термін "верхньонімецький" – 2 зміста
2. двн
формування нім. народності в межах Франкської держави (дописемний період)
Верденський договір (843 р.)
Східно-Франкська держава: Алеманнія (Швабія), Баварія, Франконія,
Саксонія (містить також більшу част. Тюрінгії).
Кожна область: – окреме етнічне ціле;
– політична автономія;
– мовні розрізнення
Слайд 83до IX ст. – перша пол. Х ст. – приєднання
2 областей від Лотаря (Фрізія, Лотарінгія).
Феод. Роздрібненість – пізно (Х-ХІ
ст. – королівська влада –
спочатку Герцог Франконії, потім – герцог Тюрінгії).
Drang nach Osten – Генріх І – лужицькі серби (підкорив,
оподаткував), лютичі (Бранібор), колоністи.
Король Оттон І (Хст.) – 2 походи до Італії, захоплення
Риму, коронований імператорською короною (962 р.).
Священна рим. імп. герм. народу (= Герм., Сев., Ср. Італія, з
ХІст. – Бургундія).
Нім. народність форм. – франки, алем. (шваби), бавари, сакси,
хатти, турінги.
Мови нім. народності – з них племінних діалектів.
Слайд 84Довго – безписем. (у державі Франків – писем.мова - латина).
Перші
пам’ятки – VІІІ ст. (Abrogans ~ 770 р., монастир Фульда),
глосси, церк. Твори, не релігійні , змовляння, "Пісня про Хільдебрандта".
Риси ладу: ІІ пересув пригол. (утворення, розподіл на верхньонім. = нижньонім). Дюсельдорф на Рейні, Магдебург на Ельбі, Франкфурт на Одері – лінія Бенрат (м. Бенрат на Рейні).
Флективна мова синтет. типу: відмінювання, дієвідміна, з Х ст. – редукція, омонімія форм (у імен. – 3 роди, 5 відмінків), дієслово – презенс, претеріт.
Слайд 853. свн
До ХІІІ ст. разв. феод., в інших державах Європи
– консолідація.
Обумовлене – бажання імпер. Зберегти владу над Італією, ін.
Зав. тер., потребували допомоги князів, феод., потрапили у залежність від них.
Виборча королівська влада (обирає колегія з 3 церк. Та 4 світських князів).
ХІІ-ХІІІ ст. – продовження східної експансії, схід. Прибалтика – Полаб’є, Помор'я, Угорщина; шпревяни – Берлін ХІІІ ст.
Нові діалекти: схід. Сер. Нім.: (верхньосакс., тюрінгськ., силезський), схід. Ниж. Нім.: (нижньофранк., нижньосакс., брандебург, мекленбург., померанський).
Розквіт літератури (героїч. Епос "Пісня про Нібелунгів", лицарський роман).
Поява /S/ ← sk, sp, st…
/z/ - поч. Слова, складу.
Редукція: у відмінюванні імен. двн. 43 >свн. 9 закінчень.
Посилюється роль артикля, внутр. Флексії, виникає перфект,
плюсквамперфект, пасив, багато франц., лат. запозичень.
Слайд 864. нвн.
Германія відстає на 2-3 століття.
Посилення східних земель (Чехія,
Австрія, Саксонія).
Формування загальнонаціональної норми на основі східно-середньонім. діалекту саксонських земель
("мейсенський").
1) економічна допомога;
2) діяльність канцелярії курфюрста Саксонського
до 14 ст. – ділове листування – латиною, потім: Страстбург, Аугсбург, Вена, Кельн та ін. На нім.,
особлива велика роль споч. 14 ст. – Празької, 15 ст. – Венської канцелярій,
з 16 ст. – саксонської (Мейсенської).
3) М.Лютер (уродженець Тюрінгії, що входила до складу Саксонії)
4) Книгодрук розповсюджує наддіал. Норму.
Граматисти, мовні спілки, нім. класич. Література (Гете, Шиллер, Гердер).
1) подовження голосних у відкритих складах
2) монофтонг вузьких дифтонгів uo >o, guot>gut
дієслово з 4 осн. форм. – 3 (усунення претириту множини)
Закінчується перерозподіл відміни іменників за схожими формами, родами та типами, рамкова конструкція.
Вимовна норма формується к. ХІХ-поч. ХХ ст. на основі говірок обл. Росток,
Шверин.
Слайд 87Tatian (східно-франкський діалект)
(близько 830-835 рр, монастир Фульда. Tatian – перекладач
грец. Тексту – ІІ ст. – на латину. Перекладач на
нім. невідомий)
Sankt Galler Paternoster (алеманський діалект)
(монастир Сан-Чаллен, у Германії, заснований у 614 р)
Emeззihic - "постійно, завжди"
Heliand (давньосаксонський)
Уессекський
Selean "давати, вручати"
Слайд 88ИСТОРИЯ АНГЛОСАКСОВ И СТАНОВЛЕНИЕ АНГЛИЙСКОГО ЯЗЫКА
ЛЕКЦИЯ 6
Слайд 891. Древняя история Британии
Кельт. брит ‘раскрашенный’ + тайн ‘страна
’
к неолиту – отн. следы челов на Британских островах =
Иберийцы 8-3 тыс. до н.э.
(в.к. III тыс. до н.э. появились в Британии)
Первая пол. II тыс. до н.э. – с юго-вост. в Британию приходят альпийские племена скоттов и пиктов (знают бронзу)
Британики (Лаллеман) – это пикты (ср. лат. pictus ‘нарисованный’), для устрашения врагов раскрашивали себя узорами из краски синильника
С VII в. до н.э. – в Британию вторглись гэлы – кельтские племена с Верховья Рейна, расселяются по всей Британии. Гэльский язык сохранился до наших дней в отдельных районах Ирландии, Шотландии, на острове Мэн.
В V в. до н.э. В Британию из Галлии переселяются бритты, родственные гэлам кельтские племена, знают железо (орудия, оружие, повозки)
Начало I в. до н.э. белги из Северной Галии (<кельты), знают плуг, т.е. Более высокий уровень развития.
Кельты: родовые общины, патриархат с переж. матриархата.
Основное занятие – земледелие. В холмистых местностях севера и запада – преобладают скотоводство, охота. Добыча полезных ископаемых. Междоусобицы. Отсутствие единого Кельтского государства.
55 г. до н.э. – Цезарь высадился в Британии, отступает под натиском кельтов. Через год – вторая попытка подчинения Британии – тоже неудача.
К середине I в. н.э. – Британия колония Римской имп. (укрепление, мосты, дороги, порты, виллы). Римская система с-х, основа ее труд рабов.
Слайд 90407 г. – Стилихон отзывает римские легионы из Британии (свебы,
вандалы, аланы вторглись в Италию), независимость кельтов.
С конца III в.
континентальные германские племена вторгаются в Британию. Позже герман. дружины на службе кельтских вождей, между которыми борьба за власть, что ослабило кельтов, способствовало завоеванию Британии германцами.
Середина Vв. – в Британию вторгаются германские племена ингвеонов. Кельты упорно сопротивляются, терпят поражения. Кельтское население уничтожено, изгнано (на запад, север), продано в рабство. Часть > на сев.-зап. побережье Франции – Бретань.
Юты – первые основали в Британии (юго-вост.) королевство Кент, за ними саксы, затем англы (? возм. + фризы, но свидетельств нет).
В теч. VI в. заселение всей территории Британии, отчасти задержано сопротивлением кельтов, которых объединил Амвросий Аврелиан (= король Артур, представитель одной из знатных римских семей).
К началу VII в. – завершено завоевание Британии.
Гептархия:
Юго-восток: Кент (с 449 г.) – юты.
Восток и север: Восточная Англия (англы); Мерсия, Нортумбрия (преимущественно англы, но в целом – смешанное население);
Юг: Уэссекс, Эссекс, Сассекс – саксы;
Первенство:
Кент > Нортумбрия VII в. (Берниция + Дейра, христианство) > Мерсия ср. VII-VIII в. > Уэссекс (юго-запад), викинги, датчане присоед. Эссекс, Сассекс (король Экберт), которые попали под вслать Мерсии, затем покоряет Мерсию и Кент.
871-900 гг. > Альфред Великий 886 г.
Слайд 91Раздел страны: ю.-з. (англо-саксы)
с.-в. (датчане)
Постоянное конное войско, морской флот, крепости – бурги, в
них сторожевые отряды.
Тэны – получили надел, по вызову короля являются с отрядом пеших воинов, защита от морских разбойников.
В период правления Альфреда англо-саксы вернули Лондон, оттеснили датчан к сев.-востоку.
В Х в. старое название Британия вытеснено новым - Englaland.
Х – нач. ХI в. - Англия вновь подчинена датским королем (Канут).
Население Англии – платит дань датскому королю. Государство Канута быстро распалось.
1042 г. – Англия свободна. Король – Эдуард Исповедник – воспитан в Нормандии.
1066 г. – 15 тыс. войско норм., франц. и других рыцарей разгромили короля Гарольда, зятя Эдуарда (битва при Гастинсе), захватили Лондон. Но лишь через несколько лет – подчинена вся страна. Вильгельм провозглашен королем.
История английского языка прослеживается с конца VII в. – контактное развитие диалектов англов, саксов, ютов – появление общих черт.
Плем. диалекты сменяются территориальными диалектами общего языка.
Слайд 92Периоды развития английского языка
Конец VII – конец ХI в.в. –
др.-английский (англосаксонский) – диалекты нортумбрийский, мерсийский, кентский, уэссекский.
Середина ХI-ХV –
среднеаглийский
ХVI в. по настоящее время – новоаглийский
ХVI-ХVII вв. – ранненовоанглийский
2. Древнеанглийский язык
Нортумбрийский, мерсийский – диалекты англов, уэссекский-саксов, кентский – в королевстве Кент. (диалекты устанавливаются на основе письм. памятников).
В кельтской Британии – религия по образцу греческой церкви.
Христианство – с VI в. римские миссионеры. Победила римская церковь. Монастыри, их школы – центры просвещения.
VIII в. – первые письменные памятники. На нортумбрийском диалекте – рунические надписи. Поэма «Гимн Кэдмона» (Кэдмон самый ранний английский поэт). На уэссекском – глоссы, на мерсийском – гимны и переводы псалтыря, на кентском – переводы псалмов и древние юридические документы.
С IХ в. – уэссекский диалект стал официальным письменным языком Англии (роль короля Альфреда).
IХ в. – «Англосаксонская хроника»
Х в. – эпическая поэма «Беовульф»
Слайд 93Др. англ. язык – флективный, сложная система склонения имени и
спряжения глагола, порядок слов свободный. Заимствований мало, кельсткие слова -
в основном топонимы, латинизмы – названия бытовых понятий.
Х-ХI в. – влияние скандинавских диалектов на диалекты англов, саксов, приблизительно 650 заимствований.
Ср.-англ. со времени нормандского завоевания – начало Са периода. Двуязычие.
Один язык – французский (нормандский диалект), разговорный остался английский. Упадок уэссекской письменной традиции. Диалектная разобщенность.
ДИАЛЕКТЫ:
Слайд 942. Среднеаглийский период – от нормандского завоевания до 1500 г.
Изменения: редукция безуадрного слога, омонимия форм в спряжении, склонении, усиление
роли служебных слов, возникновение будущего времени, появился герундий, много заимствований из французского.
Генрих III – 1258 прокламация к народу на англ. через приблизительно 100 лет – лорд-канцлер – речь в парламенте на английском языке.
С ХIII в. - английский язык снова начинает занимать значительное место в официальной жизни. Победа английского языка
Во второй половине ХIV в. – общенациональный английский язык – на основе лондонского диалекта (в нем – осн.черты вост.-центр. диалекта).
3. Новоанглийский период – возрождение, влияние латыни, греческого на английский, снова много заимствований из французского.
ХVII-ХVIII вв. – колониальная экспансия.
Звуковые изменения в новоанглийском не отразились в английском правописании, отсюда – расхождение в произношении и орфографии. Развитие аналитизма, роль порядка слов, предлогов. Функция слова определяется синтаксическими связями.
Слайд 95Übersicht der angelsächsischen und skandinavischen Mundarten
Слайд 982 періоди: давньосакської = давньонижньонімецької мова континентальних саксів IX -
XII ст. на приморських північних землях між Ельбою та Рейном
(писем. пам’ятки, дві релігійні поеми "Геліанд", "Генезис" - IX ст.) Зближення саксів з півд.-герм., набула гермінонських рис.
Середньонижньонімецький - XIII – XVIII ст. ганзейські міста: Гамбург, Любек, Бремен, Кельн (Ганза - об’єднання провідних торгівельних міст Німеччини; етимологія:
гот. hansa - натовп, група, загін) + писем. пам’ятки
(є словники)
З XVI ст. - занепад Ганзи, витиснення снн - нвн.
До кінця XVI ст. нижньонімецька мова та література припинила існування – знижується до діалекту Plattdeutsch.
XVIII - XIX в. - писем. новонижньонім.
Новонижньонімецькі діалекти. Розвиваються поряд з нвн., збагачує їх своєю лексикою.
НИЖНЬОНІМЕЦЬКА
Слайд 99На нижньонімецьких діалектах = Platt
1) нижньофранк. = нижня течія Рейну
на північ від Дюсельдорфа, Нідерланди, Бельгія;
2) нижньосакс. (=західнонижньонім.) - острови
ФРН, р-н Ольденбурга
3) північнонижньосаксонський – Гамбург
4) вестфальський – Мюнстер
5) остфальський – Ганновер
6) східнонижньонімецький (мекленбурський - Шверин, Росток;
бранденбурський, середньопомеранський.
Слайд 100НІДЕРЛАНДСЬКА
Nieder+ Lande (14,7 млн.)
V ст. → півд. Голландія, нижньофранський діалект
– провідний у цій частині Франкської держави. У VIII ст.
територію заселили германці, захопили франки. З IX ст. - у складі Лотарингії. IX ст. - приєднання саксів, фризів. Взаємодія діалектів трьох племен голланд. або нідерландський. У Х - до Німеччини. У XIV-XV – входить до складу Бургундії. З XV – до складу Іспанії. У XVI – самостійна держава. В періоди: VII-XI - двн.нідерландська = власно нижньофранкські діалекти. ХІІ-XVI - середньонідерл. - феодальна роздрібненість, відсутність єдиної мовної норми. У ХІІІ ст. – провідна роль – Фландрія (сьогодні - область у Бельгії), з XIV ст. - центр розвитку писемної мови - Брабант (область, яка охоплює частину Бельгії та частину Нідерландів – центри – Брюссель, Антверпен). XVI ст. – початок новонідерландського періоду. З XV ст. провідну роль відіграє Голландія (область у Нідерландах), на ґрунті її діалекту виникає літературна нідерландська мова. У XVI ст. відбулась нідерландська буржуазна революція, її наслідком стало створення Голландської Республіки (у північних провінціях, південь залишився під владою Іспанії). Єдина держава – передумова до виникнення єдиної національної літературної мови (в основі голландський діалект + вплив фламандського-брабантської традиції).
Сьогодні існує у двох варіантах: 1) нідерл.; 2) фламанд. Частина населення Бельгії (в Бельгії – 2 мови: французька (валлони) та нідерландська (фламандці)).
Слайд 101АФРИКААНС=бурська
Державна мова (поряд з англійською) – Південно-Африканської Республіки (≈3,5 млн.
осіб - ≈ 2 млн. осіб. африкандери = бури, ≈1,5
млн. метисів). Виникла У ХVII ст., основа - поселення на мисі Доброї Надії, що належали Ост-Індійській компанії. На початку XIX ст. Капську колонію захопила Англія. У 1835
≈10 тис. бурів на північ створюють 3 республіки: Наталь, Вільну Оранжеву Державу та Трансвааль. У 1842-45 р. англійці захопили Наталь. Вільна Оранжева Держава, Трансвааль захоплені Англією в результаті англо-бурської війни 1899-1902. Африкаанс поширена переважно в сільській місцевості. В африкаанс багато запозичень з англійської, португальської, бушменської, зулу. Фонетика близька до нідерландської. Мова сама аналітична.
Державна мова спочатку - нідерландська, потім - англійська, африкаанс поряд з англійською - тільки в 1925 р. державна мова.
Слайд 102ФРИЗЬКА
Давньофризька. Графство Фризьке входило до складу імперії Карла Великого, у
ХVI ст. – підкорено Нідерландами. Пам’ятки – давньофризької – рунічні
написи, засилля законів, фольклору. З XIV ст. – новофризька. Фризи розкидані по різним державам. Основна частина - у Нідерландах, провінція Фрисляндія (=західнофризька), частина - у ФРН: 1) земля Нижня Саксонія (на південному сході від Ольденбургу), - східно-фризька; 2) земля Шлезвіг - Гольштинія - Фризькі острови (північнофризька).
ЇДИШ
ІІ ст. н.е повстання проти Риму, розгром, вигнання. Виникла XII-XIII ст. у Німеччині на ґрунті північноверхньонімецьких діалектів - мов єврейського населення. XIII-XVI ст. євреї у зв’язку з утисками їх у Німеччині, переселяються на схід - до Польші, Литви, України, Білорусії, Росії. З XIX ст. - еміграція до США. На їдиш – художня література (Шолом Аоейхем, Самуіл Гордон). Діалекти,основні відмінності – лексичні, фонетичні.
Слайд 103ПІВНІЧНІ ГЕРМАНЦІ ТА ЇХ МОВИ
Своєрідний розвиток. Природні
умови складні, відсутнє землеробство. Пошуки нових земель. У II-III ст.
на континент приходять віндильські племена.
У античних авторів мало відомостей про племена Скандинавії (латин. назв. *skazin 'шкода' небезпека + *anjo 'острів' вважали, що це - острів), у Тацита - тільки свеони; у Плінія - гіллевіони; Птоломей - 7 племен. Іордан - свеї, гаути, дани та ін.
Дани - переселилися зі сходу Скандинавії до Ютландію (центр о-в Зеландія (резиденція королів - Георот (Беовульф).
Свеї в I ст. - в центрі сучасної Швеції (Упсала - резиденція шведських королів, династії Інглінгів).
На півдні - гаути (X-XI + свеї → шведська народність).
В західній Скандинавії - багато дрібних племен, які в 872 р. об’єднав Гаральд Чарівноволосий. Частина вождів рятуються від нього - переправляються до Ісландії.
Суспільний устрій устрій – військова демократія
До к. I тис. - у скандинавів - первіснообщинний лад.
800-1050 р.р. - "епоха вікінгів". Набіги на Англію, Шотландію, Ірландію, Францію (911, Норм.), Італію (в Апулеї та на Сицилії - норманські королівства).
Острови: Фарерські, Оркнейські, Шетлендські.
Причини: недостача землі; виникнення дружин - здобич.
Слайд 104ДАВНЬОПІВНІЧНА МОВА = мова рунічних написів
donsk tunga
Більше 100 (3-9 ст. старші руни в Південній Скандинавії = футарк, 24 руни; 9-11 ст. молодші руни 16 рун); ≈3,5 тис. (Швеція, Дананія, Ісландія). Архаїчні риси прагерманської [двн. півн. dagar < *dagaz, gastir < gastaz]. З початком епохи вікінгів відбуваються зміни [редукція, занепад кінцевих складів, що вплинуло на давньоанглійську]
ДАТСЬКА МОВА
Данія - більш високий рівень у порівнянні з іншими давньоскандинавськими країнами. ХІІ-ХІІІ захоплення земель прибалтійських слов’ян, у 1437 – захоплюють Швецію (звільнена у ХVІ ст.), Норвегія (звільнилась на початку ХІХ ст.).
IX-XVI ст. - давньодатська (написи рун, релігійна література, правові документи). XVI ст. - новодатська - основа загальнонаціональної мови - говірка о-ва Зеландія, в осн. Копенгагену. В епоху Реформації (ХVI ст.) датську мову із церкви і літератури витісняє латинська. Боротьба також з середньонижньонімецькою (Ганза, нижньонім. - при дворі у вищих колах суспільства - до XVIII ст.)
Слайд 105ШВЕДСЬКА МОВА
VIII-XVI ст. давньошведський період (пам’ятки – рунічні написи, пізніше
- латиною - збірники законів, хроніки, релігійні тексти). Після Реформації
XVI ст. – новошведська.
Національна мова склалася після відокремлення Швеції від Данії на ґрунті говорів частини країни (свейський діалект) в част. Стокгольма, Седерманнланда.
НОРВЕЗЬКА МОВА
Її утворення - своєрідне. IХ ст. – формується норвезька народність, норвезька мова -письмова, (найдавніші рукописи – ХII ст. - закони, релігійний пам’ятки). З XIV ст. залежність від Данії, насаджується датська мова (норвезька – виступає як розмовна), з цього часу – розмежування письмової (датської) і народно-розмовної (норвезька).
Боротьба за усунення розриву посилюється із звільненням від Данії в XIX ст.
Слайд 106Дві літературні мови
У кожної мови своя основа, але зараз це
вже не різні мови, а різновиди літературної норми.
Слайд 107ІСЛАНДСЬКА МОВА
241 тис. носіїв, а в XI ст. - християнство,
з XI ст. - залежність від Норвегії, з XIV ст.
- від Данії, з сер. XX ст. - суверенність. В основі формування - західні норвезькі діалекти. Пам’ятки народної творчості пісня - "Едда" – IVст. (дійшла в рукописі ХIIIст.), поезія скальдів, саги. З сер. ХVI ст. - новоісладський період, рання письмова традиція, тому збереження архаїчних рис + ізольованість.
ФАРЕРСЬКА МОВА
(41 тис. жителів, 18 великих та безліч малих островів, у складі Данії, з 1948 р. - внутрішнє самоврядування)
В основі – південно-західні норвезькі діалекти. Фарерські острови заселені у ІХ ст. Лексика, фонетика наближені до норвезької, морфологія - до ісландської мови XVI ст. - початок новонідерлського періоду. З XV ст. – провідна роль - Голландія (область в Нідерландії). на основі її діалекту - літ. нідерл. мова. У XVI - нідерл. буржуазна революція, в рез. її - створена Голандська республіка, (північ. провінції південь - залишився під владою Іспанії). Єдина держава - передумови для виникнення єдиної національної літ. мови (в основі голанд. діалекту + вплив фламандсько-брабантської традиції).
Слайд 117ЛЕКЦИЯ 8
КОНСОНАНТИЗМ ГЕРМАНСКИХ ЯЗЫКОВ
Слайд 139ЛЕКЦІЯ 10
ДІЄСЛОВО В ГЕРМАНСЬКИХ МОВАХ
Слайд 140І. Граматичні категорії
і – є
герм.
особа: 1,2,3 =
число: одн., дв., мн. → двоїна тільки в 1,2 особах
час: презент
аорист → тепер., претерит [майб. немає]
Skuld (майбутній)
пор. конструкції майб. часу з дієсл.
sculan ‘повинний’ – дієприкм. ІІ,
перфект
герм. богині долі (Норни): Urd (минуле) Werdandi (теперішнє)
спосіб: індикатив =
імператив =
оптатив =
стан: дійсний = дійсний
пасив медіопасив (гот.) – тепер. час
вид ? ga
hausjan – чути
gahausjan – почути
Слайд 142Редупл. дієслова
Поч. приг. кореня + ai /ε/: slepan –
saislep, fraisan ‘спокушати’ –faitrais (але: sk, st: skaidan ‘розлучати’ –
skaiskaiþ ‘збільшуватися’), корінь на гол.: aukan -aiauk – ‘збільшуватись’
1) без аблаута:
2) з аблаутом:
ē / ō : lēlan – lailōt ‘залишати’, tēkan - taitōk ‘торкатися’.
Слайд 143Слабкі дієслова
Виникнення претерита і дієприкм. минулого часу за допомогою дент.
суф. d / t , пов’яз. з да. дієсловом dōn
– dyde, двн. tuon – tät, u- e *dhe ‘робити’. Інші вчені відносять його до u-e дієприкм. ІІ Пор. рос. ‘одетый’, лат. laudatus ‘славний’.
І кл. суф. -j- (-jan)
Слайд 144ІІ кл. – ō
IІІ кл. – ai
haban – habaida
– habaidedun – habaiþs
liban, munan
weihan< weihs, saurgan
saurga
IV кл. na / nō
fullanan – fullnōda – fullnōdedun – fullnōþs
fulls fulljan
weihnan ‘святитися’< weihan ‘святити’
weihs
Слайд 1481.Структура слова.
Имя существительное в индоевропейском языке имело трех морфемную
структуру (корень+основообразующий суффикс+ флексия). В древних германских языках она преобразуется
в двух морфемную: основообразующий суффикс сливается либо с корнем, либо с флексией, либо вообще исчезает, ср. в готском:
ИМЯ СУЩЕСТВИТЕЛЬНОЕ
мн.ч.
Им. dag-s dag-os
Род. dag-is dag-e
Дат. dag-a dag-am
Bин. dag dag-ans
Зват. Dag
Род
Имя существительное в древнегерманском языке имело
3 рода – мужской, женский и средний.
Как итог последующих фонетических и грамматических изменений в германских языках показатели грамматического рода исчезают. Эти три рода были сохранены в немецком языке. В романских языках мужской и средний род слились. В других, как английский и скандинавский, существительные вообще утратили категорию рода.
2. Грамматические категории
Слайд 151В индоевропейских языках существительное имело три числа: единственное, множественное и
двойственное. В германских языках существительное утратило двойственное число еще в
доисторические времена. Но остатки двойственности встречаются (в местоимениях) в готском, древнеанглийском и скандинавских языках.
wit, vit – «мы оба»
jut, it – «вы оба»
Готские формы двойственного числа 2 л. сохранились до сих пор в современных баварских диалектах.
Число
Слайд 152
Система индоевропейских падежей в германских языках изменилась до 6
форм – звательный, винительный, дательный, творительный, родовой и именительный.
Но нет
германского языка, в котором все эти падежи были бы представлены полностью. Например, в древнеанглийском языке нет звательного падежа, а творительный сохранился только в прилагательных и указательных местоимениях.
Падежи
Слайд 153Уменьшение количества падежей происходило двумя путями: или один падеж вытеснял
другой, или оба падежа оставались, но начинали звучать одинаково и
потом превращались в один. Звательный падеж был вытеснен именительным. Наибольшее количество падежей совпало с дательным, который в древнеанглийском языке имел большое значение.
Слайд 154В древних германских языках выделяются следующие словоизменительные классы имен существительных
в зависимости от так называемых типов основы (определяемой с учетом
бывшего основообразующего суффикса).
3. Склонения существительных
Слайд 155
Основи на голосний
Основи на -a- (-ja-, -wa-)
Основи на –o-
Вiдмiнювання iменникiв
Слайд 157Основи на приголосний
П р и м i т к и
:
В основах на -i-, -u- вiдбувається чергування голосного основи по
аблауту.
В кореневих основах вiдмiнкове закiнчення додається безпосередньо до основи, яка збігається з коренем.
Основи на -n- мають кiлька рiзновидiв в залежностi вiд голосного основи, який передує носовому.
Слайд 158ИМЯ ПРИЛАГАТЕЛЬНОЕ
Грамматические категории: род, число, падеж.
Основы на -о- (герм. -а-),
-ā- (герм. -ō-), -i-, -u-, -n-, -nt- - являются общими
для прилагательных и существительных.
В индоевропейских языках за родами изменяются прилагательные с основой на -о- и -ā-
-о- - м.р. и с.р. -ā- - ж.р.
Особенности германских языков – склонения
сильное слабое
Сильное (местоименное) склон. – основа на -о- м.р. и с.р., на -ā- - ж.р.
Основы на -i-, -u- - без дифференциации за родами.
Позднее проникают в сильное склонение окончания указат. местоим. → сильное скл. наз. «местоименным»
Слабое склонение образуется от прилагательного с сильным склонением, с типом основы на -n-, с индоевроп. суффиксом -en-/-on- - м.р. и с.р., -ōn-/-in- - ж.р.
Слайд 159СТЕПЕНИ СРАВНЕНИЯ ПРИЛАГАТЕЛЬНЫХ
Сравнительная степень – суффикс -iz-, -ōz-
Превосходная степень
– суффикс -ista, -ōsta-
В северо- и западноевропейских языках s
> r
гот. hauhs “высокий” – hauhiza - hauhists
д.а. lonZ “длинный” – lenZra lenZest
Некоторые прилагательные образуют степени сравнения супплетивно, т.е. от разных корней
гот. leitils “маленький” - minniza - minnist
д.а.lytel – lэessa - lэest
гот. ubils “плохой” – wairsiza - wairsists
Слайд 163Общеиндоевропейская лексика
Общеиндоевропейская лексика имеет в основе конкретные значения. В них
отражается окружающий мир, явления природы, вещи бытового обихода, термины родства,
числительные и др.
1. Явления природы.
Солнце: гот. sunnō, лат. sōl, греч. hēliós, др.- англ. sunna, др.-слав. слънце, двн. sunna.
Луна: гот. mêna, др.-исп. man, лат. mensis, греч. men, др.- англ. mona, др.-слав. мъсяцъ, двн. mânо,
Дождь: гот. rign, лат. rigo "орошаю", др.- англ. rezn др.-исп. regn, двн. regan, лит. rōkt: идти - о дожде, укр. мрака.
Холод, мерзнуть: и.е * gel : гот. kalds "холодный", др.-англ. ceald, двн. kalt, лат. gelu "холод", лит. geluma "сильный мороз", др. русс. голотъ "лед", укр. ожеледь.
Слайд 1642. Названия зверей.
Медведь: др.-англ. bera, двн.
bего, лит. bēras, и.-е. корень * ber (ср. русс. бурый).
Волк: гот. wulfs, др.англ. wulf, двн. wolf, др.-инд. vrkas, rp. lukos, лат.lupus, др.слав. влъкъ
3. Растения.
Бук: др-англ. bōc-trēo "бук, дерево", двн. buohh , лат. phagus, греч. phagos,"дуб", русс. бук, гот. boka - развилось "буква, книга".
Береза: др.-исп.- bjork, др.-англ. - beork, birce, двн.- birihha, ст.-слав. - бръза , лит.- berzas, латыш.- berzs
Слайд 1654. Человек, части тела.
Человек: лат. guma , др.-англ. зumа,
двн. gomo, лат. homo, лит. žmôgus ← от корня
*ghem
Сердце: гот. hairto, др.-англ. heorte, двн. herza, лат. cor (cordis), греч. kardia, русс. сердце
Дочь: гот. dauhtar, др.-англ. dohtor, др.-исп. dottir, двн. tohter, др.-инд. duhita, др.-прус. dukti, дочь
Мать: др.-исп. moþir, др.-англ. mōdōr, двн. muoter, др.-инд. Mātā(r), греч. meter, ирл. mathir, лит. mótina, ст.слав. Mamu
Сын: гот. sunus, др.-исл. sonr, др.-англ. sunu, двн. sunu
Слайд 166
Скот: гот. skatts 'деньги', др.-исл. skattr 'деньги,
дань', др.-сакс. skat 'деньги', др.-англ. scaz 'деньги', совр. нем. Schatz,
ст.-слав. скотъ
Зерно: гот. kaurn, др.-исл. korn, др.-англ. соrn, двн. korn, лат. granum, др.-ирл. gran, лит. žirnis - горошина, др.-прус. зерно, ст.слав. зръно.
5. Cлова, связанные с хозяйственной деятельностью людей, домашние животные:
Слайд 167Германо - балтийские параллели
относятся производственной деятельности, названиям строений, явлениям природы.
Собирать:
гот. lisan, др.-англ. lesan, двн. lesan (тж. читать), лит.lèsti
'клевать' (зерно), латыш. lasтt 'l. читать 2. cобирать'
Названия строений: др.-исл. býr < *buwi, др.-англ. by 'жилище', buan 'жить, обрабатывать землю', двн. bu 'жилище, обработка земли', лит. büvis 'местопребывания'.
равняться: гот. galeikôn 'равнять', др.-англ. lician, двн. lîhhôn, лит. ligti 'равняться', англ. like, нем. liсh, слав. лик, укр. л1чити.
Числительные 12, 13: гот. ainlif, twalif, др.-англ. endleofan, twelf, лит. vienúolika, dvylika.
Слайд 168Германо - славянские параллели.
Этих слов мало. Наиболее древние - это
названия воды и некоторых частей тела.
Вода: гот. wato, др.-исл.
vatu, др.-англ. waeter, др.-сакс. watar, двн. waззar, др.-слав. вода.
Ребро: др.-исл. rif, др.-англ. ribb, др.-сакс. ribb, двн. rippi, др.слав. ребро, польск. žebro.
Кулак: др.-англ. fўst, др.-сакс. fust, ст.слав. пАсть - ср. совр. запястье.
Боль: др.-исл. bol 'несчастье', двн. 'balo' 'испорченный', др.-англ. bealu 'зло', ст.-слав. боль.
Долина: гот. dals, др.-исп. dalr, др.-англ. dael, двн. tal, ст.слав. долъ, польск. dol.
Слайд 169Германо-балтийско-славянские параллели.
Семантика слов, общих для всех трех групп, свидетельствующая о
более поздних связях, характерных для более высокого уровня развития совокупности
людей, названия металлов, числительного 1000.
Народ, люди: др. исп. ljopr, др.-фриз. liod, др.-сакс. liud, двн. liuti, др.-англ. leode, лит. liaudis, латыш. láudis, др.слав. людъ.
Золото: гот. gulp, др.-исп. gull, goll, др.-англ. gold, двн. golf, лит. želtas 'золотисто-желтый', zelts 'золото', др.слав. злато.
Босый, непокрытый: др.-йен. berr, др.-англ. bаеr, двн. bar, лит. bâsas, др.слав. босъ.
Воск: др.-исп. vax, др.-англ. weax, др.-сакс., двн. wahs, лит. vãškas, латыш. vasks, ст.-слав. воскъ.
Слайд 170Германо - кельтские лексические связи
О длительности связи германцев с кельтами
свидетельствуют географические названия (особенно по Рейну). Контакты они начали рано
- VIII-VII вв. до н.э. Возможно германцы некоторое время были в зависимости от кельтов, так как заимствовали слова, связанные с правлением, военным делом. Имеется также лексика социально-бытового плана, названия явлений природы, производственная лексика.
Ограда: др.-исп. tun 'огороженное место, город', др.-англ. tun 'изгородь, сад, двор' (ср. совр. town ), двн. zûn 'ограда', др.-кимрское din 'крепость', др.-ирл. dūn.
Наследство: гот. arbi, др.-англ. ierfe, др.-сакс., двн. erbi, др.-ирл. orbe.
Слайд 171Германо - италийские лексические связи
Первые контакты германцев с италиками относятся
ко II тыс. до н.э. на севере от Альп -
прародине италиков. Позже италики поселяются на Апеннинском острове, между ними и германцами вклиниваются кельты и иллирийцы, связи обрываются до конца I тыс. до н.э., когда германцы, оттеснив кельтов подошли к границам Римской империи. Древнейшая германо-италийская лексика - это юридические термины, религиозные, производственные. Поздние заимствования носят самый разнообразный характер.
Юридическая лексика: гот. gamains 'общий ', gamainja 'участник', др.-англ. зemāēne 'общий', двн. gimein: 'вместе', gimeinida 'община', лат. communis 'общий'.
Религиозная лексика: др.-исп. vé 'священное место', др.-англ. wih 'идол', гот. weihs 'святой', двн. wîh, лат. victima 'жертва'. См. 116, 117.
Слайд 172Кельто-итало-германские связи
Это слова, обозначающие общественные понятия, производственные термины, растения, животных,
части тела.
Уж, змея: гот. *nadrs, др.-англ. naeddre,
двн. nâtara ' уж ', лат. natrix 'водяная гадюка', др.-ирл. nathir, кимр. neider 'змея'.
Рыба: обще-герм. * fiskos, гот. fisks, др.-англ. fisc, двн. fisk, лат. piscis, др.-ирл. iask.
Человек, муж: гот. wair, др.-англ., др.-сакс. ver, лат. vir, др.-ирл. fer.
Слайд 173Обще германская лексика
Часть лексики ~ 30% не имеет этимологических параллелей
в других индо -европейских языках.
Это названия явлений природы, частей тела,
птиц, животных, рыб, одежды, оружия, качества.
