Лекція 8. Правовий режим земель промисловості, транспорту, зв ' язку, оборони

та іншого призначення

Землі промисловості, транс­порту, зв'язку, оборони та

іншого призначення складають самостійну категорію, які використо­вуються для спеціальних несільсько-господорських потреб для здійснення покладених на них спеціальних завдань промислового виробництва, транспор­ту, зв 'язку тощо.

Земельне законодавство детально врегульовує питання використання вказаних земель для будівництва про­мислових підприємств, оборони країни (укріплення, полі­гони, аеродроми тощо), потреб транспорту, електрифікації, гірничих розробок, культурно-побутового обслуговування населення, збереження пам'ятників природи тощо.

Найважливішого ознакою земель промислового призначення є несільськогосподарське їх використання.

Згідно ст. 66 Земельного кодексу розміри земель­них ділянок, що надаються для зазначених цілей, визнача­ються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм.

До числа особливостей правового режиму земель, до числа особливостей правового режиму земель

категорій земель знаходиться за територією населених пунктів. Це визначається тим,

що землі, зайняті про­мисловими підприємствами в містах і інших населених пун­ктах, включаються в склад земель населених пунктів.

Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами з видобування корисних копалин, іншими промисловими або транспортними підприємствами

та іншого призначення визна­ються землі, надані в користування підприємствам і

організа­ціям залізничного, автомобільного, морського, внутрішнього вод­ного, повітряного та трубопровідного транспорту, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач та зв 'язку.
Землі, надані транспорту, перебувають у розпорядженні відповідного відомства і обслуговують:
1) технічно-експлуа­таційні;
2) комерційно-експлуатаційні;
3) господарські;
4) житлово-будівельні;

Землі, що використовуються водним транспортом, поділяються на дві категорії:

1) землі, закріплені за органами річкового флоту (пристанські території, землі під затонами, суднобудівельними заводами, соціально-культурними установами тощо); на них поширюється правовий режим земель несільськогосподарського призначення;

2) землі берегової смуги, що мають своєрідне правове ста­новище, яке полягає в тому, що вони переважно не вилуча­ються у землекористувачів, але характеризуються певними обмеженнями прав останніх в інтересах судноплавства.

забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

а) паралельні об'їздні дороги,

поромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючі з'їзди;

б) майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;

в) будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;

г) захисні насадження.

Статті 75 і 76 Земельного кодексу встановлюють, що до земель зв'язку належать земельні ділянки, надані під повітряні і кабельні телефонно-телеграфні лінії та супутникові засоби зв'язку.

Землі зв'язку можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

надані для роз­міщення та постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних

закладів, підприємств і організацій Збройних Сил України, внутрішніх військ інших військових формувань.

Для землекористувачів військових частин особливі режими обмеження землекорис­тування:
а) заборонений район — територія до 5 км навколо зовнішньої огорожі деяких військових складів. Земельні ділян­ки в межах забороненого району залишаються в користу­ванні сільськогосподарських підприємств, окремих громадян, але з певним обмеженням (забороняється ставити будь-які споруди, що можуть бути загрозою для складів);

б) заборон­на зона — територія з особливим режимом користування, зміст якого залежить від характеру об'єкта.

Існує два види заборонних зон:

1) всередині земельних ділянок, зайнятих оборонними об'єктами;

2) на суміжних землекористуваннях (зовнішні оборонні зони).