Леся Українка (1871 – 1913) Життєвий шлях письменниці

– весна 1879)
Зі всіх шістьох дітей, що були в Косачів
(два

сини і четверо дочок),
Леся найбільше вдалася в батька:
І вродою, і характером, і звичками.
Вони обоє були поблажливі в ставленні до себе, важко уявити, щоб вони зробили щось таке, що вважали за нечесне .
Їм були огидні жадоба, зажерливість, користолюбство тощо.
Була у них ще одна спільна риса:
Вони надзвичайно цінували людську гідність.

– мати
Лесі Українки.
Псевдонім Олена Пчілка

Рано ( у 4 роки ) навчилася читати.
Сердечна дружба єднає

Ларису з її старшим братом
Михайлом.

для молодшої сестри підручник "Стародавня історія східних народів«, в якому

проводила багато паралелей і порівнянь дійсності трьохтисячного минулого зі сучасним. Цей підручник був доступним, лаконічним і цікавим. Мужніючи, Леся зацікавилася філософією, почала також пробувати себе в публіцистиці. Разом із сестрою Ольгою вона відвідувала публічні лекції в Київському університеті, займалася самоосвітою, завдяки чому стала найосвіченішою жінкою в тогочасній Європі.

1945 р. в німецькому таборі для переселенців в Аусбурзі виїхала

до Америки, де і знайшла вічний спокій.

Сестра Ісидора (молодша)

Фото 1903 р.

переведено на службу батька . Тоді ж у селі Колодяжному

поблизу Ковеля батько купив ділянку землі й заклав заміський будинок. Відтоді цей таємничий і напрочуд мальовничий край став для письменниці уособленням України.

Будинок у Колодяжному

села Колодяжного, що недалеко повітового містечка Ковеля.
Тут поліська народна стихія

заполонила Лесю і на якийсь час повністю її поглинула.
В цьому селі Леся за допомогою свого брата Михайла виконала дуже цінну роботу: записала від різних людей дуже багато пісень.

потім ліва рука. Дівчинку лікували по-домашньому від ревматизму та її

вразив туберкульоз кісток. Свою журбу, що довелося відмовитися від музичних занять, Леся вилила у своєї автобіографічній елегії “ До мого фортеп’яно “. Письменниця вимушена була виїжджати на лікування в Крим, Єгипет, Грузію, Німеччину, Італію, Польщу.

Лікування Леся Українка в Криму

в Ялті
Будинок–музей в Києві

до Києва. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-х

pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда».
1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з
М. Славінським). Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові (1893, друге видання в Києві 1904), там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях. А в кінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та Ялті.
7 серпня 1907 р. Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці
Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві. 21 серпня вони разом вирушають до Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді.

Перша її драма «Блакитна Троянда» (1896) з життя української інтелігенції

поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства. Філософський дискурс драми, нав'язуючи до творчості Гауптмана, представляє не тільки божевілля як форму свободи, але і певну тугу за тілом.
Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.

гуртка київської літературної молоді «Плеяда». Тут готували видання для народу

з історії, географії, перекладали твори російських та зарубіжних письменників; гуртківці писали і власні твори, які оцінювались на конкурсах. Так були написані і деякі оповідання Лесі Українки.

Гурт “Плеяда”

дружніх, майже сімейних взаємин, до відкритої конфрон-
тації на ґрунті розбіжностей

у поглядах на майбутнє національ-
ного руху в Україні. Втім, їм вистачало сили та розуму виходити з
будь-якої ситуації з гідністю, зберігати товариські стосунки та по-
вагу одне до одного.

Іван Франко та Леся Українка

пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ.

Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми
«На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами. Померла (в Сурамі) у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві.

межі ХІХ-ХХ ст., використовуючи
мандрівні, вічні сюжети світової літератури, стала

в
авангарді творчих сил, що виводили українське письмен-
ство на світовий рівень.

архітектор А.Ф.Ігнащенко. Встановлено в 1973 р.
Пам'ятник на могилі Лесі Українки

на Байковому кладовищі в Києві. Скульптор Г.Л.Петрашевич. Встановлено в 1939 р.

Лесі Українки
у Торонто