Літературна доба П росвітництва

настрій освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття.

Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, — вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права.

ідея цінності людини,
критика церкви,
патріотизм,
осуд експлуатації людини людиною,

утвердження самосвідомості й самооцінки особи.

Нідерландах,

Німеччині,

Італії,

Іспанії,

Португалії.

й очевидними приписами роздуму»
вважає, що людина народжується як «табула раса»

(з лат. чиста дошка). В розумі не знаходиться нічого, що би не було сприйнято органами чуття.
є емпіриком

цей час почало складатися громадське життя.
Хоча держава та церква

намагалися стримувати вільнодумство, часто зробити це було неможливо.



Масонство
Складовою частиною Просвітництва було братерство вільних каменярів, масонство, всесвітній орден, який ставив перед собою мету змінити суспільство шляхом впливу на владні органи і державних діячів. Чимало просвітників належали до тієї чи іншої масонської ложі. Серед них Монтеск'є, Вольтер, Александр Поуп, Горас Волпол, Роберт Волпол, Моцарт, Гете, Фрідріх Великий, Бенджамін Франклін, Джордж Вашингтон.

та дивовижні пригоди Робінзона Крузо» (1719). Також відомими романами письменника

є «Капітан Сінглтон» (1720), «Історія полковника Джека», «Моль Фландерс» (обидва — 1722), «Роксана» (1724) та ін.

Саме с просвітництва
започаткувалась журналістика.

легенди, в драмі Гете зазнає складної еволюції, втілює суперечливий розвиток

світогляду самого поета і боротьбу ідей, властиву бурхливій епосі кінця 18 — початку 19 ст.
Служіння науки народові, глибока віра в творчі сили людини, в краще майбутнє є ідейним висновком поеми.

французька енциклопедична праця епохи Просвітництва, написана між 1751 та 1772

роками під керівництвом Дідро та Д'Аламбера.

Енциклопедія мала велике значення для розвитку та поширення ідей Просвітництва у Європі. Крім того, «Енциклопедія» служила довідником і коротким керівництвом з усіх існуючих на той момент технологій, описуючи інструменти й способи їхнього застосування.
Налічує 35(!) томів.

Дені Дідро

Жан ле Рон д'Аламбер

причетних до її написання були:

Г. Л. д'Аламбер — редактор, математика,

наука, філософія, релігія .
Е. Б.Кондільяк — філософія.
Добантон — природна історія.
Дені Дідро — головний редактор, економіка, механіка, філософія, політика, релігія.
П. Гольбах — хімія і мінералогія, політика і релігія.
Луї де Жокур — економіка, література, медицина, політика.
Ш. Л. Монтеск'є- частина статті «про смак».
Франсуа Кене — статті «селяни» та «злаки».
Анн-Робер-Жак Тюрго — економіка, етимологія, філософія, фізика.
Вольтер — історія, література, філософія.
Ж. Ж. Руссо — музика, політична теорія.
Мармонтель — література.

Титульна сторінка першого
тому енциклопедії

поглядам Вольтер — прихильник нерівності. Суспільство має ділитися на «освічених

і багатих» і на тих, хто, «нічого не маючи», «зобов'язаний на них працювати» або їх «бавити». Трудящим тому нема чого давати освіту: «якщо народ почне міркувати, все загинуло» (з листів Вольтера). Друкуючи «Заповіт» Мельє, Вольтер викинув усю його гостру критику приватної власності, вважаючи її «обурливою».

нерівності між людьми» (1755), «Про суспільний договір, або Принципи політичного

права» (1762) та інші гостро критикував феодально-абсолютистський лад, закликав до боротьби проти деспотизму. Ідеалізуючи первісне суспільство, Руссо протиставляв сучасний йому суспільний лад щасливому життю в так званому «природному стані», коли всі люди були, на його думку, рівними й вільними. Причину виникнення нерівності вбачав у приватній власності, проте не виступав за цілковиту її ліквідацію, а висунув утопічну теорію зрівняльного розподілу приватної власності як засіб знищення поділу суспільства на багатих і бідних.

Жан-Жак Руссо вважав невелику республіку і мріяв перетворити сучасні йому

держави на своєрідну федерацію невеликих республік.

Заперечуючи церковне вчення про створення природи Богом, він водночас визнавав існування Бога, безсмертної душі. З позицій дуалізму Руссо вважав початком усіх природних явищ дух і матерію, причому матерію розглядав як пасивний початок, приписуючи активність Богові.

Значні ідеї:

загальна воля, любов до самого себе, моральна простота людства, навчання зоссереджене на дитині, громадська релігія, народоправління

Ода «До радості» стає емблемою тогочасної ідеї.
Естетичні погляди:
мистецтво існувало для

перебудови життя і щастя людини на землі;
шляхом естетичного виховання можна змінити життя;
ідеал наївного мистецтва полягав у єдності, гармонії між дійсністю та ідеалом;
поети сентиментальної поезії розподілялися на дві категорії: ідеалістів та матеріалістів.

реалізму як способу масової інформації.
Метою слугувала увага до виховного процесу

суспільства та пропаганда своїх суспільно-філософських ідей, т.я. рінвість - релігійна, народна, національна, расова.

Саме доба Просвітництва розвінчала систему рабоволодіння та внесла думку про «природну людину».
Звідти і виходить зародження європейського масонства, лібералізму,прояву демократії, пізнання себе не тільки з духовної сторони, а й наукової , рівність, освіченість, вихованість, раціоналізм і оптимізм як провідний настрій доби Просвітництва.

Ключові поняття епохи Просвітництва
“Доба Розуму”. Епоха відзначалася щирою вірою найвидатніших її представників у природжену чи потенційну розумність людини й людства, оспівуванням нестримного прагнення людства до пізнання.
“Природна людина”. Ідеал людини, не зіпсованої цивілізацією.
Культ книги. Книга набула світського характеру. Читання стало ознакою освіченості та культури людини. У світських салонах обговорювалися прочитані книги; короновані особи листувалися з письменниками та філософами.

Ковбасенко Ю.І. Київ. 2009

Історія зарубіжної літератури ХVІІ-ХVІІІ століття. Просвітництво як

доба європейської ідеології та культури

Інетернет-джерело:

http://uk.wikipedia.org