Лівадійський палац

є частиною міста Ялта в АР Крим.
Як маєток постав у

1790-их роках. Першим власником був грек Ламброс Кацоніс, який назвав садибу на згадку про своє рідне місто Лівадію. Впродовж I-ї половини XIX століття був зведений палац, парк. В 1860-их палац купила імператриця Марія Олександрівна, після перебудови він став літньої резиденцією Російський імператорів. Місце проведення Ялтинської конференції 1945 року.

офіцер російської служби Ламброс Кацоніс заснував тут свій маєток і

назвав його на честь свого рідного міста Лівадії, що в Центральній Греції
Після смерті Кацоніса маєток належав наступному командиру Балаклавського грецького батальйону Теодосіосу Ревеліотісу. У нього Лівадію придбав 1835 року польский магнат Лев Потоцький. Він збудував для себе палац і на прилеглій території в 40 десятин (1.09 га) розбив ландшафтний парк

коли маєток перейшов у власність до російської імператриці Марії Олександрівни

— дружини Олександра II. В 1862—1866 роках будівлю Потоцького було значно збільшено та перебудовано в так званий Великий Палац, а також збудовано Малий Палац в східному стилі (мав подібність до Ханського палацу в Бахчисараї), 2 церкви (в тому числі церква у візантійському стилі), та службові будівлі (загалом 60 будівель). Роботи велися під керівництвом придворного архітектора І. А. Монігетті
В 1904 після обстеження Великий Палац було вирішено знести і на його фундаменті збудувати новий, роботи розпочалися в квітні 1910 за проектом Миколи Петровича Краснова і тривали до вересня 1911.

поваленого Тимчасового уряду. В 1920-му фруктові сади було передано радгоспу

Лівадія. З 1924-го комплекс було переведено в курортний фонд і в наступному році було організовано санаторій на 380 осіб. Вивіску «Лівадія — маєток його імператорської величності» замінили на „Селянський курорт «Лівадія»“.
16.07.1922 Тут було відкрито музей «побуту останньої династії Романових», музей проіснував до 1927-го року, коли був ліквідований на підставі розпорядження Кримнаркомосвіти. З Липня 1974 в Лівадійському палаці проводяться екскурсії.

Аби не дати загинути цікавому приміщенню, його відреставровано. Електрика подається

до палацу з іншої мережі.
Реставроване приміщення колишньої електростанції віддано під органну залу міста Ялти, де відбуваються концерти.
У палаці відбуваються знакові міжнародні зустрічі, зокрема саміти «Україна-ЄС».

корпусу, палацу міністра двору барона Фредерікса, палацової церкви Воздвиження Чесного

Хреста та італійського дворику.

стилі італійського Відродження. Білим палац називають, оскільки він збудований з

білого інкерманського каменю, що видобувається біля міста Інкерман. Білосніжні фасади прикрашені художнім різьбленням.
Головний вхід розміщений в північному фасаді, прикрашений мармуровою аркадою. Перед входом велика площа, на якій мальовничий фонтан. З заходу площа обмежена опорними стінами, що увінчані великими теракотовими вазами з декоративними рослинами. Різьблення на дверях і мармурових диванах біля входу виконані за мотивами творів Рафаеля. Підлокотники диванів виконані у вигляді грифонів. Мармурові леви біля головного входу подібні до сфінксів
З південно-східного боку на сходах стоїть скульптура химери.

— мармуровий фонтан, від якого променями відходять 8 доріжок. З

усіх чотирьох сторін він оточений аркадою напівциркульних арок, що спираються з внутрішньої сторони на колони, а з зовнішньої вростають в стіни Великого Палацу. Уздовж стін розміщенні мармурові лавки з підлокітниками в формі грифонів. Вхід до Італійського дворику прикрашають ковані ажурні ворота італійських майстрів (Верона, 1750 р.)

сторони. Була перебудована (під керівництвом Монігетті) з костьолу сім'ї Потоцьких

в 1864. Через перебудову вівтар розміщено з південного боку, а не на схід, як це прийнято в православ'ї. Церкву створено у візантійському стилі, взірцем послугувала Церква Святого Луки (X вік) в Лівадії (Беотія, Греція).
Храм, як і більшість християнських церков, має форму хреста. Над церквою — невеликий купол, увінчаний хрестом. Східна стіна прорізана арочними вікнами подвійними та тройними. В оформленні церкви використано орнамент в стилі Закавказзя.
Головна ікона храму — мозаїка «Воздвиження Чесного Хреста», якою 1888 році замінили пошкоджену однойменну ікону.
Напроти церкви стоїть невелика башта-дзвіниця