МАКРОЕКОНОМІКА

– 616с.
2. Панчишин Степан. Макроекономіка: тести і задачі. – К.: Либідь,

2002. – 216с.
Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Підручник: У 2 кн. – Кн.1: Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / За ред. С.Панчишина і П.Островерха. – 4-те вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2009 (2006). – 723с.
ДОДАТКОВА
4. Економічна теорія: навчальний посібник / За ред. д-ра економ. наук, проф.Є.Й.Майовця.– Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2011.
5. Економічна теорія: вступ, макроекономіка, мікроекономіка. Навчальний посібник / За ред. О.З.Ватаманюка.– Львів: „Інтелект-Захід”, 2011.– 656с.
6. Економічна теорія: практикум (тести і задачі). Навчальний посібник / За ред. О.З.Ватаманюка.– Львів: „Інтелект-Захід”, 2010. ¬– 374с.
7. Стирський М.В. Макроекономіка: Практикум. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. – 59с.
8. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З.Ватаманюка і С.Панчишина. – К: Альтернативи, 2001. – 608с.
9. Базилевич В.Д. Макроекономіка: Підручник / В.Д.Базилевич, К.С.Базилевич, Л.О.Баластрик; за ред. В.Д.Базилевича. – 3-є вид., випр. – К.: Знання, 2006. – 623с.
10. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч.посіб.– К.: Центр навчальної літератури, 2005.– 442с.
11. Кулішов В.В. Макроекономіка: основи теорії і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – 2-ге вид., виправлене.– Львів: „Магнолія 2006”, 2007.– 256 с.
12. Манків Грегорі Н. Макроекономіка. – К.: Основи, 2000. – 588 с.
13. Радіонова І.Ф. Макроекономіка: теорія та політика: Підручник. – К.: Таксон, 2004. – 348с.
14. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – К.: КНЕУ, 2005.
15. Селищев А.С. Макроэкономика.- СПб: Питер, 2001.¬ – 448с.
16. Тарасевич Л.С. Макроэкономика: учебник / Л.С. Тарасевич, П.И.Гребенников, А.И.Леусский.- 8 изд., перераб. и доп.- М.: Издательство Юрайт, 2011.- 686с.

як об’єкт макроекономіки. Суб’єкти національної економіки;
б) предмет і функції

макроекономіки. Основні сфери дослідження макроекономіки;
в) макроекономіка і стабілізаційна політика;
г) історія формування макроекономіки як науки.
2. Методологія макроекономічного аналізу:
а) наукове абстрагування. Моделювання як метод макроекономічного аналізу. Ендогенні та екзогенні змінні макроекономічних моделей;
б) макроекономічні показники. Номінальні і реальні змінні;
в) філософія макроекономіки.
3. Модель кругопотоку як вихідна модель макроекономічного аналізу:
а) двосекторна модель кругопотоку Доходи, видатки і витрати;
б) заощадження та інвестиції в моделі кругопотоку;
в) державний і зарубіжний сектори в моделі кругопотоку. Відкрита і закрита економіка.

економія: макроекономіка і мікроекономіка / За ред. С.Панчишина і П.Островерха.

Книга 1. – К. : Знання, 2009 (2006). – С. 11-81.
Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / За ред. З. Ватаманюка і С.Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 118-130.
Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 17-68.
Манків Грегорі Н. Макроекономіка. – К.: Основи, 2000. – С. 34-46.

національної економіки
Макроекономіка є однією з галузей економічної науки, яка ґрунтується

на двох фундаментальних фактах.
По-перше, матеріальні потреби людей практично безмежні.
По-друге, економічні ресурси обмежені.

людей.
Сучасна господарська діяльність передбачає чотири стадії – виробництво, розподіл, обмін

та споживання.
Вихідним пунктом господарської діяльності є власне виробництво, в якому люди пристосовують речовину і сили природи для створення потрібних продуктів, які задовольняють їхні потреби.
Розподіл встановлює частку кожної людини у створеному національному продукті.
Відтак відбувається обмін, у процесі якого люди обмінюють свої доходи на блага, які потрібні для задоволення потреб людей.
І насамкінець відбувається споживання, яке означає використання людьми життєвих благ для задоволення своїх потреб.

та споживання життєвих благ мають безперервно поновлюватись.
Цю поновлюваність і безперервність

господарської діяльності часто називають відтворенням.

(праця і підприємницький хист) - обмежені.
Суспільство може впливати на ступінь

невідповідності між потребами й ресурсами, прагнучи повнішого задоволення потреб, виходячи з наявних ресурсів, підвищуючи економічну ефективність використання ресурсів.

ресурсів, витрачених у процесі виробництва, і кількістю товарів і послуг,

отриманих у результаті використання цих ресурсів.

виробництва.
Останній досягається за виробничої ефективності — виготовлення кожного продукту з

найнижчими витратами виробництва — та розподільної ефективності — виробництва найбажанішої для суспільства продукції.

обєктом макроекономіки.
Національна економіка — це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних

інституцій і установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території.

У вузькому розумінні національна економіка – це ділові підприємства та об’єкти інфраструктури.

підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію.
Співвідношення

між обсягами продукції, які створені в окремих галузях, називають галузевою структурою національної економіки.
У галузевій структурі економіки прийнято виокремлювати галузі матеріального і нематеріального виробництва.

та монетарну економіку.
Фізична економіка охоплює ресурси — працівників, природні

багат­ства, засоби виробництва та виготовлені життєві блага.
Основними складовими монетарної економіки є гроші й ціни.

—
домогосподарства,
фірми
держава.

осіб, яка
володіє й постачає економіку ресурсами
використовує отримані за ресурси доходи

для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні блага його членів.

для виробництва товарів і послуг та володіє й керує одним

або багатьма підприємствами.

доходи, забезпечує суспільство благами громадського вжитку, стабілізує національну економіку та

ін.

дослідження макроекономіки
Об’єктом макроекономіки є економічна система,
Предметом цієї науки – ефективність

функціонування економічної системи.
Економічна система – це спосіб організації національної економіки.

на виробничі ресурси та виготовлені життєві блага,
розподілу й перерозподілу створеного

національного продукту,
взаємозв'язку фізичної й монетарної економіки та ін.
Економічні системи ґрунтуються на натуральній або товарній формі виробництва.

в умовах обмежених виробничих ресурсів.
Вона досліджує, як мають бути організовані

виробництво, розподіл, обмін та споживання для найповнішого задоволення потреб людей.

методологічну.

економічної системи
Практична – на вироблення рекомендацій для проведення економічної політики.
Змістом

світоглядно-виховної функції макроекономіки є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей.
Методологічна функція полягає в тому, що наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат, які розробляє макроекономіка, використовують інші економічні науки.

сферам національної економіки—
виробництва,
зайнятості,
цін
зовнішньоекономічних зв'язків

та впливу стабілізаційної політики на

поведінку економічних суб'єктів, а відтак на ефективність функціонування національної економіки.

виробництво більшої кількості та ліпшої якості товарів і послуг.
повну

зайнятість — забезпечення робочими місцями усіх тих, хто бажає і здатний працювати.
стабільний рівень цін, тобто уникнення значного їх зростання.
досягнення рівноваги у зовнішньоекономічних зв'язках — стабільного курсу національної валюти, розумного балансу міжнародної торгівлі та міжнародних фінансових операцій.

відповідну стабілізаційну політику, під якою розуміють цілеспрямовані заходи держави, що

скеровані на зміну обсягу національного виробництва, доходів, рівня зайнятості, інфляції та інших параметрів національ­ної економіки за допомогою різних інструментів, таких як податки, державні видатки, пропозиція грошей, квоти та ін.

Макроекономіка аналізує чотири основні види макроекономічної політики — фіскальну, монетарну, політику доходів та зовнішньоекономічну політику.

– це основні знаряддя фіскальної політики.
Податки поділяють на прямі й

непрямі.
Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм, а непрямі накладаються на товари і послуги.
До податкової системи кожної країни належать:
суб’єкти оподаткування (ті, хто сплачує податки);
об’єкти оподаткування (прибуток підприємств, заробітна плата, вартість майна, кількість землі тощо);
одиниця оподаткування (одиниця виміру об’єкта оподаткування);
податкова ставка (величина податку на одиницю оподаткування).

державного апарату;
фінансування бюджетного сектора економіки;
соціальні видатки;
фінансу­вання розвитку економіки;
проценти за державний

борг.

Уряд використовує три способи для збалансування державного бюджету – підвищення податків, сеньйораж та державні позики.

Фіскальна політика – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття та інфляції й досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або через одночасне поєднання обох цих заходів.

у національній економіці для досягнення макроекономічної стабільності.
Для проведення монетарної політики

центральний банк використовує такі знаряддя:
норму резервування;
облікову ставку;
операції на відкритому ринку.
Норма резервування – це відсоток депозитів, який комерційні банки повинні тримати в центральному банку у вигляді обов’язкових резервів.
Облікова ставка – це процентна ставка, за якою центральний банк надає позики комерційним банкам.
Операції на відкритому ринку стосуються купівлі та продажу центральним банком державних цінних паперів.

обсяги зовнішньої торгівлі.
Розрізняють два основних види зовнішньоторговельної політики – протекціонізм

і фритредерство.
Протекціонізм – це політика захисту національних виробників від конкуренції іноземних товарів.
Фритредерство – це торгівля з незначними митними та немитними бар’єрами або взагалі без них.
Найпоширенішими знаряддями протекціонізму є обмеження імпорту за допомогою мита та квот.
Для захисту національного виробника держава може також стимулювати експорт.
Будь-який метод обмеження зовнішньої торгівлі знижує рівень добробуту.

економічних наук, але ця галузь не виникла раптово, а є

продуктом тривалої еволюції. Макроекономічні ідеї починають складатися ще у Середньовіччі з формуванням централізованих національних держав. Першою теоретичною концепцією, яка містила макроекономічні уявлення, був меркантилізм. Макроекономічну спрямованість мали дослідження фізіократів. Важливим етапом у становленні макроекономічної науки стали дослідження класичної школи. Вагомий внесок у створення нової макроекономічної теорії зробив Дж. М. Кейнс.

аналізу. Ендогенні та екзогенні змінні макроекономічних моделей
Макроекономіка як складова аналітичної

економії (економічної теорії) використовує її інструментарій дослідження.
Основний метод дослідження в аналітичній економії є наукове абстрагування. Суть цього методу полягає в тому, що досліджуючи певний економічний об’єкт або процес, відділяють його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки від усталених і типових.
Метод наукового абстрагування часто називають логічним методом.

економічної історії.
У такий спосіб виявляються і нагромаджуються факти про явища

і процеси економічного життя.
Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, аналітичною економією.
Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів. У процесі економічного аналізу формулюються економічні поняття й категорії, закони й теорії.
Під категорією розуміють узагальнені логічні поняття, що відбивають сутнісні зв’язки реальної дійсності.
Теорія – це сукупність положень, що пояснюють явища господарського життя.
Економічні закони відображають сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами і процесами.

відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних.
У макроекономічних

моделях використовують два види змінних – ендогенні та екзогенні. Ендогенні – це змінні, які модель намагається пояснити. Екзогенні – це змінні, які модель бере як дані. До екзогених змінних найчастіше відносять державні видатки, ставки оподаткування, величину пропозиції грошей.

змінними.
Між двома змінними є пряма залежність, коли їхні значення змінюються

в одному і тому ж напрямі, і обернена, коли у протилежному напрямі.
Пряма залежність зображається на графіку у вигляді висхідної лінії, а обернена – у вигляді спадної лінії.
Нахил прямої лінії є відношення між будь-якими двома точками. Нахил висхідної лінії є додатним, а нахил спадної лінії – від’ємним. Нахил горизонтальної лінії дорівнює нулеві, нахил вертикальної лінії – безмежності.

статистичних показників.
Натуральні показники вимірюються у фізичних одиницях, а вартісні –

у грошах.
Вартісні показники можуть визначатися у постійних або поточних цінах.
Постійна – це ціна базового року.
Показники також поділяють на абсолютні (натуральні та вартісні) та відносні, визначені у відсотках.

запасові й потокові та номінальні й реальні.
Запасові – це показники,

які вимірюють кількість чого-небудь у певний момент часу.
Потокові – це показники, що вимірюють кількість чого-небудь за одиницю часу, в економіці здебільшого за рік.
В економіці часто існує певний взаємозв’язок між показниками запасу і потоку.
По-перше, запас дорівнює нагромадженим за певний період часу потокам.
По-друге, потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.
Ось декілька прикладів взаємопов’язаних потокових і запасових показників:
Майно особи – запас; її дохід і видатки – потік.
Обсяг капіталу в національній економіці – запас; обсяг інвестицій – потік.
Державний борг – запас; дефіцит бюджету – потік.
Кількість безробітних – запас; кількість людей, що втрачають роботу – потік.

реальних змінних відносять кількісні змінні – наприклад, обсяг капіталу та

відносні ціни – наприклад, реальна заробітна плата, реальна процентна ставка. І кількісні змінні, і відносні ціни мають спільну рису: вони вимірюють фізичну (а не грошову) кількість.
Номінальні змінні виражаються у грошах – наприклад, номінальна зарплата.
В аналітичній економії часто аналізують реальні змінні без врахування грошей, тобто номінальних змінних.
Теоретичне відокремлення реальних і номінальних змінних називають класичною дихотомією.
Класична дихотомія дозволяє вивчати реальні змінні, залишаючи осторонь номінальні.
Відсутність впливу грошей на реальні економічні змінні називають нейтральністю грошей.

і відносять до трьох часових груп – короткострокового періоду, довгострокового

періоду і тривалого періоду.
Короткостроковий – це період, в якому ціни є негнучкими, і тому ресурси можуть не повністю використовуватися у виробництві. Тривалість цього періоду кілька місяців чи рік-два.
Довгостроковий – це період, в якому ціни є гнучкими, а ресурси повністю використовують у виробництві. У цьому періоді обсяги капіталу та праці є незмінними, як і рівень технології, яку використовують для перетворення ресурсів у готові вироби. Тривалість довгострокового періоду кілька років або й ціле десятиліття.
Тривалий – це період, упродовж якого обсяги ресурсів і наявна технологія змінюються. Протяжність тривалого періоду становить декілька десятиліть.

побудови найефективнішої та стабільної економічної системи.
Існують три основні філософії

макроекономіки – класична, кейнсіанська та марксистська.
Прихильники класичної (ліберальної) філософії вважають, що лише приватна власність є ефективною, а ринковий механізм збалансовує національну економіку, створює найкращі умови для економічного зростання та забезпечує справедливий розподіл доходів.
Стрижнем кейнсіанської філософії макроекономіки є те, що ринкова система не має автоматичного механізму, який забезпечує повну зайнятість ресурсів.
Згідно з марксистською філософією макроекономіки, усі економічні системи які грунтуються на товарній формі виробництва і приватній власності, є неефективним, несправедливим, втіленням хаосу й нерівності.