Макровизначення

це вираз, який при компіляції файлу з кодом програми підставляється

замість імені, що визначає дану макропідстановку. Макровизначення обробляються препроцесором – програмою, яка аналізує програмний код і готує його для роботи компілятора. Команди, які має обробляти препроцесор, записуються у вигляді директив. Директиви препроцесора починаються із знака #:
#define <ідентифікатор> <текст макросу>
Приклади:
#define MAX_SIZE 10
int main ()
{
int arr [MAX_SIZE]; // MAX_SIZE заміняється на 10
// інші інструкції
}

MAX_SIZE = 10
або
#define MAX_SIZE 10;
є помилковими.
Допускається визначення макросів з

параметрами – звертання до них виглядає як звертання до функцій. Багато стандартних функцій бібліотек С/С++ є макровизначеннями.
Директива #undef <ідентифікатор> зупиняє дію ідентифікатора, який був визначений раніше і дозволяє його повторне визначення в інших цілях.
Операція ## препроцесором сприймається як операція конкатенації (тобто зчеплення або з'єднання).

та круглою дужкою, що відкриває список його параметрів, пробілу немає.
Приклад:
#define

cube(x) x*x*x
int main ()
{
int i = 1;
float x = 1.0;
cout << cube (i) << endl;// універсально для всіх
cout << cube (x) << endl;// типів параметрів!
}
#undef cube

right) left ## right
int main ()
{
// визначаємо складений ідентифікатор

ab
int concat (a, b) = 100;
// використовуємо цей ідентифікатор
cout << concat (a, b) << endl;
}

: y
int main ()
{
int i = 1, j =

2;
float x = 1.0, y = 2.0;
int m = max(i, j);
cout << m << endl;
float f = max(x, y);
cout << f << endl;
}

викликах:
int main ()
{
int i = 10, j =

20;
float x = 10.0, y = 20.0;
cout << cube (i + j) << endl; //???
cout << max (x, y) << endl; //???
}
Останній рядок взагалі приведе до синтаксичної помилки – низький пріоритет умовного виразу диктуватиме першочергове виконання потокових операцій << :
(cout << (x > y)) ? x : (y << endl);

y) (((x) > (y)) ? (x) : (y))
Тепер їх

використання не приводить до проблем:
int main ()
{
int i = 1, j = 2;
float x = 1.0, y = 2.0;
cout << cube (i + j) << endl; //!!!
cout << max (x, y) << endl; //!!!
}
Проте – чи правильно ви визначите результати звертань:
cout << cube (i++) << endl; //???
cout << cube (++i) << endl; //???

файлів. Для підключення так званих header-файлів (файлів заголовків), тобто файлів,

які містять визначення констант та макросів, декларації функцій, класів, шаблонів, тощо, використовуються директиви
#include <ідентифікатор header-файлу>
та
#include “ідентифікатор header-файлу”
У першому випадку відповідний файл має знаходитись у системних директоріях, а в другому – у поточній директорії, яка і містить файл, що компілюється.

керування роботою препроцесора.
Це директиви #if, #elif, #else та #endif. Порядок

їх використання наступний :
#if константний_вираз_1
// тут деякі директиви
#elif константний_вираз_2
// тут деякі директиви
#else
// тут деякі директиви
#endif
Якщо цілий константний вираз у директиві #if має
ненульове значення (ІСТИНА), то при компіляції
включаються всі наступні рядки до #elif або #endif або
#else (elif діє як гілка else-if).

== 1
#define INCLUDE_FILE "file_1.h"
#elif VERSION

== 2
#define INCLUDE_FILE "file_2.h"
#else
#define INCLUDE_FILE "file_3.h"
#endif
#include INCLUDE_FILE

директиви:
#ifndef
#define

// код, який включається у компіляцію

#endif

Перша

директива перевіряє, чи був визначений <ідентифікатор> директивою #define . Якщо ні, то наступна директива його визначає і при компіляції включається текст аж до директиви #endif.

unsigned short WORD_;
Тепер WORD_ є новою назвою для типу unsigned

short. Тому допустима декларація:
WORD_ val; // val має тип unsigned short
Приклад.
typedef struct //визначаємо структуру matrix
{
float mas [NR][NC];
int nr; int nc;
} matrix;
Тепер matrix є назвою для структури визначеного
вище типу.

функцію:

typedef double (*p_function) (double);

Тепер p_function – це назва

типу вказівника
на функцію, яка приймає аргумент типу double
та повертає результат типу double. Цьому
вказівнику можна присвоїти ідентифікатор будь-
якої функції відповідного виду (ідентифікатор
функції є вказівником на неї) або передати у функцію в якості параметра.