МОДУЛЬ 5 АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ 1. Сутність,

аналізу. 2. Аналіз витрат на виробництво та собівартості одиниці продукції. 3. Обґрунтування

резервів мінімізації витрат. 4. Аналіз маржинального доходу.

сільськогосподарської продукції, обґрунтування впливу факторів та можливих резервів мінімізації витрат

за незмінності якісних характеристик продукції, деталізація витрат та розрахунок маржинального доходу.
Під час проведення аналізу оцінюють загальний розмір витрат на виробництво продукції, собівартість реалізованої продукції за видами, собівартість одиниці окремих видів продукції та витрати на 1 гривню валової продукції.
Саме ці показники є об’єктами аналізу.

Особливості

Праця господарювання
Засоби підприємства
 
Процес виробництва
(оптимізація у використанні всіх видів ресурсів, максимальне використання потенційних можливостей підприємства)

Нарощування валового виробництва окремих видів продукції
Зростання вартості валової продукції галузей

Зниження рівня витрат на одиницю ресурсів
Зниження собівартості одиниці виробленої продукції окремих видів
Зниження собівартості одиниці реалізованої продукції окремих видів
Зростання прибутку на одиницю ресурсів

Основні завдання:
- вивчення закономірностей та оцінка динаміки зміни рівня витрат на одиницю виробленої та реалізованої продукції (за базу порівняння обираємо планову або нормативну собівартість од. різних видів продукції);
- оцінка рівня виконання плану, вивчення причинно-наслідкових зв’язків відхилення витрат у розрізі статей, окремих видів та груп продукції;
- пошук резервів економії витрат та обґрунтування альтернативи щодо нарощування виробничих потужностей за ефективності використання всіх видів ресурсів.

виробництва продукції (різних видів);
рівень матеріально-технічного обслуговування;
система ціноутворення на матеріальні ресурси

(добрива, насіння, електроенергія, біостимулятори росту, засоби захисту рослин);
рівень цін на сільськогосподарську техніку, машини, механізми;
інформаційне, організаційне забезпечення виробничого процесу;
система управління (поточний контроль);
умови кредитування оподаткування підприємств (як наслідки кризових явищ), слідство збільшення загального розміру витрат.
У собівартості продукції знаходять відображення індивідуальні витрати кожного підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виконання робіт та послуг. Зменшення цих витрат забезпечує підприємству конкурентоспроможність на ринку, зростання прибутку, рівня рентабельності, тому аналіз досягнення неухильного зниження собівартості продукції, пошуку резервів подальшої економії усіх витрат на виробництво і реалізацію продукції являє собою один з обов’язкових напрямків економічного аналізу діяльності будь-якого підприємства.
Собівартість продукції – це виражена в грошовій формі сукупність витрат з виробництва та реалізації.

плану за собівартістю продукції в цілому по підприємству, а також

за окремими видами продукції;
вивчення причин відхилення фактичних витрат від планових у розрізі статей, а також за окремими видами і групами продукції;
пошук резервів зниження собівартості продукції та розробка відповідних заходів щодо їх використання (прийняття управлінських рішень).

і представлення взаємозв'язку явища, що вивчається.
2. Розчленування та деталізація.
3. Порівняння.
4.

Визначення величини впливу факторів, або елімінування.
5. Узагальнення (синтез).

Лише сукупність усіх способів та прийомів вивчення діяльності підприємства, його підрозділів, окремих виробничих процесів і операцій може забезпечити якісне дослідження та дієві результати для прийняття управлінських рішень.

ознакою часу, за факторами, за складовими частинами).
Елімінування.
Аналітичні групування.
Експертні оцінки.
Кореляційно-регресивні методи

оцінки.
Методи математичного програмування.

база
продуктивність праці
ефективність використання біологічного потенціалу
організація виробництва і праці у окремих

підрозділах підприємства
рівень та організація внутрішньогосподарського контролю
обсяги капітальних вкладень тощо
Зовнішні фактори (частково контрольовані через прийняття управлінських рішень):
природно-кліматичний фактор
вартість одиниці матеріальних ресурсів для здійснення процесу виробництва
якість матеріальних ресурсів
вартість сільськогосподарської техніки, технологій, обладнання та устаткування
ділова активність підприємства та партнерів
можливість залучення капіталу (інвестиції, кредитні ресурси) тощо

Таблиця 1 Рейтинг регіонів України за підсумками діяльності сільськогосподарських підприємств у І півріччі 2010 року (місце)

Миколаївського району

Таблиця 2 Порівняна оцінка витрат на виробництво та прибутку від реалізації одиниці продукції тваринництва

Таблиця 3 Порівняна оцінка витрат та доходів переробних підприємств

видів продукції; (проводить бухгалтер або економіст)
звіт про фінансово-майновий стан підприємства;
звіт

про витрати виробництва;
звіт про фінансові результати (ф.2);
результати моніторингу виробничих витрат (щомісячний, квартальний, річний звіт);
нормативні документи;
інформація первинного бухгалтерського обліку;
виробничі звіти та виробничі плани за галузями та підрозділами підприємства.

роботи підприємства щодо зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції

за аналізований період. Виходячи із завдань комплексного аналізу діяльності підприємства подібна оцінка найповніше може бути відображена через систему показників, серед яких першорядне значення має показник витрат підприємства на одну гривню виробленої товарної продукції.

Цей показник визначається за формулою:
В (витрати на одну гривню товарної продукції) = С (собівартість виробленої продукції) / Т (вартість товарної продукції в цінах реалізації).

Такий показник характеризує роботу підприємства у напрямку зниження собівартості продукції, що виробляється для вибору оптимальної структури виробництва і реалізації продукції з урахуванням цін реалізації, які повинні формуватися в залежності від ситуації на ринку.
Аналіз витрат на одну гривню виробленої продукції набуває конкретності і може служити базою для прийняття управлінських рішень у сфері формування показників рентабельності продукції підприємства, якщо він доповнюється аналізом складу витрат на виробництво.
Показник залежить від зміни суми собівартості продукції, а також від: структури і асортименту продукції, що виробляється на підприємстві; рівня цін на продукцію, якісних характеристик продукції, ситуації на ринку.

фінансового плану) за показниками собівартості продукції. План за собівартістю продукції

вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижче від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження собівартості продукції.
Саме для досягнення конкурентоспроможності підприємство змушене постійно планувати зниження собівартості своєї продукції. Важливою передумовою дійовості аналітичних висновків є наявність правдивої планової та звітної інформації.
Тому аналізу собівартості продукції має передувати старанна перевірка джерел інформації, яка передбачає оцінку узгодження показників у різних формах звітності, обгрунтованість планових завдань та достовірність відображення фактичних витрат виробництва.
Щоб визначити обгунтованість планового рівня собівартості виробленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, осяг реалізації та складають розрахунок. Витрати в розрахунку на 1 гривню виробленої продукції порівнюють із плановими, визначають та оцінюють наявні відхилення.

з базисним або плановим показником, зміною рівня постійних і змінних

витрат, зміни структури товарної продукції, зміни вартості спожитих ресурсів, рівня ресурсоємкості, цін на матеріальні ресурси у зв’язку із інфляційними процесами, змін якості продукції, зміни ринків збуту.

Аналітичні моделі:
Собівартість виробничої продукції, тис. грн = обсяг виробництва продукції, ц× собівартість 1 ц виробленої продукції, грн.
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн = обсяг реалізованої продукції, ц × собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн.
Собівартість 1 ц виробленої продукції, грн. = Витрати на виробництво / обсяг виробленої продукції окремого виду, ц
Собівартість 1 ц реалізованої продукції, грн. = Витрати на реалізовану продукцію / обсяг реалізованої продукції окремого виду, ц
Витрати на виробництво у розрахунку на одиницю площі = Витрати на виробництво, тис.грн. / Площа посіву окремої культури або групи культур, га
Матеріальні витрати у розрахунку на одиницю площі = Матеріальні витрати на виробництво, тис.грн. / Площа посіву окремої культури або групи культур, га
 
Деталізація витрат проводиться у розрізі елементів, які представляють собою однорідні за економічним змістом витрати (витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, матеріальні витрати, амортизація, інші операційні витрати).

середньому по сільськогосподарським підприємствам Миколаївської області, 2009 рік

середньому по сільськогосподарським підприємствам Миколаївської області, 2009 рік

розміру витрат на виробництво продукції.
1. Витрати на паливо-мастильні матеріали, тис.

грн. = S в обробітку, га × Витрати пального на (од. площі) 1 га, л × Вартість 1 л пального, грн.
2. Витрати на насіння = S посіву × Витрати насіння на 1 га площі, кг × Вартість 1 кг насіння, грн.
3. Витрати на мінеральні добрива, тис. грн. = S в обробітку, га × Витрати добрив на 1 га, кг діючої речовини × Вартість одиниці добрив, грн.
4. Витрати на орган. добрива, тис. грн. = S в обробітку, га × Витрати на 1 га, тонн × Вартість 1 тонни, грн..
5. Витрати на корми, тис. грн. = Поголів’я тварин у групі, голів × Витрати кормів на 1 голову, ц кормових одиниць × Вартість одиниці корму, грн.
II Витрати на оплату праці ≈ 8 – 14 % від загального розміру витрат на виробництво.
1. Витрати на оплату праці в галузі, тис. грн. = Обсяг виробленої продукції, ц × Вироблено продукції за 1 люд-год (виробітка) × Розцінка за одиницю виробленої продукції, грн.
2. Витрати на оплату праці в галузі, тис. грн. = Кількість працівників, чол. × Відпрацьовано одним робітником, люд.-год. × Оплата одиниці люд.-год., грн..
III Амортизація ≈ 4 – 6 % від загального розміру витрат на виробництво
IV Інші витрати ≈ 7 – 12 % від загального розміру на виробництво.
Аналіз, який надає в галузі провести оцінку складових витрат на виробництво, проводиться на основі міжгалузевих балансів «Витрати - випуск».
З урахуванням особливостей галузей та специфіки методики оцінки існують переваги у комплексності та багатомірності підходів дослідження формування витрат на виробництво та економічного стану розвитку окремого суб’єкту господарювання.

калькуляція собівартості продукції. Об’єктом калькулювання можуть бути вироблена продукція, виконані

роботи та послуги. Проте головним об’єктом калькулювання залишається вироблена продукція, яка повністю готова для її реалізації за межі підприємства.
Під час аналізу встановлюють ступінь виконання плану, за собівартістю окремих видів продукції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базисних показників, визначають причини, що зумовили значні відхилення за найбільш вагомими статтями калькуляції. Якщо підприємство тривалий час виробляє певний вид продукції, обов’язково треба визначити динаміку показників її собівартості за період.
Собівартість одиниці продукції рослинництва можна розрахувати тільки по завершенні технологічного циклу, що найчастіше буває в кінці року. Рівень собівартості продукції рослинництва залежить від двох комплексів факторів – виходу продукції і витрат на її виробництво. Тому збільшення виходу продукції і оптимальне використання праці, матеріалів і коштів забезпечують зниження собівартості одиниці продукції.
Для нейтралізації впливу розміру площі посіву при розрахунку кількісного впливу основних факторів на рівень собівартості вихід продукції і витрати беруть в розрахунку на 1 га посіву. Основною причиною перевитрат може виступати темпи зростання витрат порівняно з темпами підвищення врожайності сільськогосподарських культур.

від планової, необхідно оцінити об’єктивність її рівня. Для цього аналізують

динаміку собівартості не менш як за 5 років, застосовуючи методи: індексний, аналітичного вирівнювання. В останньому разі встановлюють не тільки тенденцію зміни собівартості, а й кількісний вимір щорічного відхилення.
Для виявлення причин, які зумовили невиконання плану собівартості продукції рослинництва, аналізують статті витрат на виробництво одиниці продукції. При поглибленому аналізі слід враховувати, що відхилення по кожній статті – це результат впливу кількох факторів. На основі аналізу кількісного впливу окремих факторів на зміну статей витрат та даних поточного аналітичного контролю за формуванням собівартості протягом періоду виробництва, можна зробити обґрунтовані висновки при причини перевитрат або економії коштів на виробництво того чи іншого виду продукції.
Оцінка рівня собівартості окремого виду продукції рослинництва дає можливість: розрахувати ефективність виробництва окремих видів продукції, виявити причини, які зумовили зміну собівартості певного виду продукції, а отже, розробити дійові заходи щодо запобігання небажаним змінам у майбутньому.
Методика аналізу собівартості продукції тваринництва аналогічна викладеній вище, але має особливості галузевого впливу, в тому числі через відмінності у концентрації ресурсів та інтенсивності їх використання.

обґрунтування невикористаних можливостей скорочення абсолютного розміру витрат у розрізі галузей

та видів продукції, досягнення ефективності використання всіх видів ресурсів, втому числі біологічних.

Необхідним для дослідження є поділ витрат на умовно-постійні та умовно-змінні, що дозволяє розраховувати та обґрунтувати заходи щодо беззбитковості товарної продукції.
Всі резерви скорочення собівартості полягають у мінімізації непродуктивних витрат, а також деталізації оцінки перевитрат ресурсів та грошових коштів, обґрунтування причинно-наслідкових зв'язків та можливостей зниження рівня витрат на одиницю продукції та ресурсів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції передбачають проведення організаційних, технічних та технологічних змін, посилення ролі внутрішньогосподарського контролю.

можуть бути використані у виробництві без додаткових витрат (вдосконалення або

покращення трудової дисципліни);
резерви, які потребують незначних додаткових витрат і можуть бути використані протягом календарного року (всі складові підвищення врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності сільськогосподарських тварин);
резерви, які потребують значних капітальних вкладень і можуть бути використані в перспективі (зміна технології виробництва);
Оцінка всіх видів резервів – це альтернатива або варіант рішення щодо мінімізації собівартості окремих видів продукції та підвищення економічної ефективності виробництва продукції.

одиниці продукції:
наявність додаткових коштів (власні капіталовкладення або інвестиційний капітал);
зниження непродуктивних

затрат робочого часу;
непідготовленість техніки, обладнання, устаткування;
запобігання втрат при збиранні та зберіганні продукції;
рівень технологічної та трудової дисципліни;
неконтрольоване використання всіх видів матеріальних ресурсів;
значне відхилення від нормативних показників.

Можливість мінімізації витрат має прямий вплив процесу інтенсифікації виробництва, стратегії розвитку окремих галузей, конкурентоспроможності продукції і достатності капітальних вкладень, які у комплексі дій або черговості їх вирішення нададуть можливість підвищити економічну ефективність виробництва окремих видів продукції.

використання ресурсного потенціалу
- впровадження інтенсивних технологій
зміна показників у напрямку нормативних

значень
вдосконалення організації виробництва і праці
- поточний контроль
- інші фактори
механізм ціноутворення
залежність від постачальників і покупців
- вартісні характеристики матеріальних ресурсів
- зацікавленість інвесторів
- рівень інфляції
- інші фактори
↓
Розрахунок нормативної потреби грошових коштах (орієнтація на витрати попереднього року)
↓
Розрахунок потреби короткострокових кредитах (розрахунок проводиться з урахуванням планових витрат виробничого характеру, запасів товарно-матеріальних цінностей, виходу продукції)
↓
Розрахунок витрат на сплату відсотків
↓
Складають баланс надходження і витрат коштів
↓
Розраховують резерв можливого залучення інвестиційного капіталу
↓
Розрахунок потреби в довгострокових кредитах
↓
Обґрунтування внутрішніх та зовнішніх ризиків, факторів появи мінімальних можливостей
↓
Обґрунтування гарантій партнерам та інвесторам
↓
Вплив на екологію та безпеку виробництва

витрат за повнотою включення у собівартість продукції і ступенем їх

нормування:
Використовують дві системи:
директ-костінг;
стандарт-костінг.
Алгоритм створення і функціонування систем передбачає вирішення таких питань:
формування стандартів витрат;
визначення базисних, фактичних, розрахункових витрат;
визначення співвідношення та способів контролю за витратами;
вибір способів обліку відхилень і формувань бази стандартних прийомів щодо їх усунення;
визначення порядку використання економії витрат, оцінки причин відхилення, наслідків відхилення, обґрунтування нестандартних відхилень (в т.ч. форс-мажор).

– це система управління собівартістю, система управління підприємством.

Головна увага

в цій системі приділяється вивченню поведінки витрат ресурсів в залежності від зміни обсягів виробництва, що дозволяє приймати гнучкі та оперативні рішення щодо стабілізації фінансового стану підприємства.
Система дає змогу послідовно визначити оптимальний асортимент продукції, оптимальний рівень цін на продукцію, критичний обсяг реалізації, критичний рівень постійних витрат, критичний рівень змінних витрат на одиницю продукції, оптимізувати прибуток.
Основою аналізу є поділ витрат підприємства на постійні та змінні витрати:
постійні, або умовно постійні витрати (С пост)– витрати, загальний розмір яких в цілому не залежить від зміни обсягів виробництва, і в розрахунку на одиницю продукції при зростання обсягів виробництва продукції ці витрати зменшуються, а при зменшенні обсягів виробництва – збільшуються.
Змінні, або умовно змінні витрати (Сзмін)– витрати, загальний розмір яких в розрахунку на весь обсяг продукції змінюється практично прямо пропорційно змінам обсягів виробництва, а на одиницю продукції – залишається незмінним.
Сукупні витрати (С)– це сума постійних та змінних витрат.

де
Д(В) – дохід (виручка) від реалізації продукції,

Прп- прибуток від реалізації продукції
При цьому сума змінних витрат може бути представлена як добуток змінних витрат на одиницю продукції (сзмін) на обсяг виробленої продукції в натуральному вимірі (В):
С = С пост+ сзмін В
Для підвищення об’єктивності поділу витрат на постійні і змінні використанні такі методи:
метод найвищої і найвищої точки обсягів виробництва за період;
метод статистичної побудови рівня повних витрат;
графічний метод.
Ступінь реагування витрат виробництва на зміни обсягів виробництва може бути оцінена за допомогою коефіцієнта реагування витрат (Кр):
Кр = Δ С / Δ В, де
Δ С – зміна сукупних витрат за період, Δ В – зміна обсягів виробництва за період
Для постійних витрат коефіцієнт реагування витрат дорівнює нулю. В залежності від значень коефіцієнта реагування виділяють такі типи витрат і характери їх поведінки:
Кр = 0 – постійні витрати
0 < Кр < 1 – дегресивні витрати Кр > 1 – прогресивні витрати
Кр = 1 – пропорційні витрати

виконувати наступні умови: темпи зниження дегресивних витрат повинні перевищувати темпи

рості прогресивних і пропорційних витрат.
Абсолютний маржинальних дохід – це різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції та змінними витратами на її виробництво:
М да = Д(В) - С змін - на весь обсяг виробництва
мда = ц – с змін – на одиницю продукції

Абсолютний маржинальний дохід являє собою суму постійних витрат та прибутку від реалізації продукції. Тому маржинальний дохід ще називають вкладом в покриття постійних витрат, оскільки прибутковість діяльності забезпечується при перевищенні маржинальним доходом суми постійних витрат:
М да = Д(В) - С змін = С пост+Сзмін+Прп – Сзмін = С пост+Прп
Відносний маржинальний дохід – це відношення абсолютного маржинального доходу до виручки від реалізації продукції:
М дв = М да / Д(В) = Д(В) - С змін / Д(В) - на весь обсяг виробництва
мдв = мда / ц = ц– с змін / ц– на одиницю продукції
Операційний (виробничий) важіль – це відношення приросту прибутку від реалізації продукції до приросту обсягів реалізації продукції у натуральному виразі:
Рвир = Δ Прп / Δ В, де

Δ Прп = Прп звітний – Прп базисний / Прп базисний
Δ В = в звітний – в базисний / в базисний

важіль відображає ступінь чутливості прибутку підприємства до змін обсягів виробництва.

Чим вищі постійні витрати, тим виший рівень виробничого важеля, а отже, і ступінь операційного ризику. Операційний ризик характеризується виникненням ситуації, коли підприємство не може покрити своїх витрат виробничого характеру та ризикує не отримати прибуток. Таким чином, на підприємстві з високою часткою умовно постійних витрат, а отже і високим рівнем виробничого важеля, незначне зменшення обсягів виробництва може призвести до суттєвих змін прибутку.
За допомогою аналізу маржинального доходу можна визначити рівень нульового прибутку, тобто той обсяг реалізації, при якому у підприємства не буде ні прибутку, ні збитку (критична точка, точка беззбитковості, поріг рентабельності, точка самоокупності, точка перелому, мертва точка).
В кр = С пост / ц – с змін – критичний обсяг виробництва (продаж) в натуральному виразі
В кр = С пост + П пр кр/ ц – с змін - обсяг виробництва для отримання заданого розміру прибутку
П пр кр - прибуток від реалізації продукції в точці критичного обсягу, вона дорівнює нулю
П пр і = В і (ц – с змін ) – Спост
В і – обсяг продукції, реалізація якого забезпечує отримання запланованого прибутку
П пр і – запланований розмір прибутку

плановим чи фактичним обсягом продаж,який може бути досягнутий згідно прогнозів

продаж. Ця різниця отримала назву запас фінансової безпеки, відображає наскільки більше продукції підприємство може продати ніж обсяг, що забезпечує беззбитковість. Чим цей запас менше, тим ризикованіше виробництво даної продукції.
Запас фінансової безпеки – це обсяг продукції, який підприємство, згідно прогнозам ринку, може продати більше обсягу, що забезпечує їй беззбитковість:
З фб = В пл. – В кр. / В кр. * 100,0%
Для визначення точки беззбитковості можна використовувати метод, побудований на концепції маржинального прибутку. Критична точка може бути визначена як точка, в якій маржинальний прибуток мінус постійні витрати дорівнює нулю, або точка, в якій маржинальний прибуток дорівнює постійним витратами. Критична точка в натуральному виразі може бути розрахована:
М да -С пост= 0 або М да = С пост
Критичний обсяг продаж у грошовому виразі можна розрахувати:
В кр = С пост / мо, де мо – відносний маржинальний дохід
Також можна розрахувати плановий прибуток при відомих обсягах виробництва або обсяг виробництва при заданому прибутку:
П пр і = М да і – Спост = м да × В і – С пост
Можна оптимізувати прибуток при різних варіантах виробництва. Оптимальний прибуток розраховується з використанням наступного рівняння:
М да 1 × В р - С пост 1 = М да 2 × В р - С пост 2

В р – обсяг продажу, що забезпечує отримання однакового розміру прибутку за різними варіантами.

підприємств та окремих виробництв є мінімізація витрат на одиницю ресурсу

та одиницю виробленої продукції.
Високий рівень матеріаломісткості та значна вартість всіх видів матеріальних ресурсів, недосконала система організації праці, низька продуктивність технологій призводять до високого рівня затрат порівняно із існуючою на ринку ціною реалізації одиниці продукції. Що призводить до низького рівня прибутковості, або збитковості виробництв.
Така ситуація негативно впливає на рівень інвестиційної привабливості підприємств та можливість впровадження інвестиційно-інноваційного розвитку аграрного сектору країни.
Розробка та провадження заходів щодо скорочення затратності, в тому числі матеріальних витрат та підвищення віддачі вкладених коштів дозволить забезпечити нарощування залученого капіталу, можливості оновлення техніки, технологій, обладнання та устаткування, підвищити продуктивність праці, вирішити питання щодо інтегрування товаровиробників та переробних підприємств для забезпечення продовольчої безпеки країни та окремих регіонів.